м. Вінниця
22 квітня 2024 р. Справа № 120/2112/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі територіального підрозділу - Тульчинського відділу УДМС у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі територіального підрозділу - Тульчинського відділу УДМС у Вінницькій області (далі - Відділ, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із втратою паспорта 12.01.2023 року вона звернулась до відповідача із заявою про ненадання згоди на обробку персональних даних, небажання отримати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки та про видачу паспорта у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, "Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", замість втраченого. Також в заяві зазначила, що бажає отримати паспорт без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного демографічного реєстру. В заяві також вказала про не надання згоди на обробку персональних даних на підставі ст. 8 Закону №2297-VI від 01.06.2010. При зверненні надала перелік усіх необхідних документів, передбачений п. 1 розділу VI "Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 45.
Листом від 07.02.2023 №В-2/6/0534-23/0534/2-23 відповідач відмовив позивачці у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Відмова мотивована тим, що виконання свого обов'язку з отримання паспорту громадянина України по досягненню певного віку відбувається (реалізовується) виключно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Жодних інших прав, бажань, привілеїв, переваг, додаткових вимог, релігійних переконань Законом не встановлено щодо надання права на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Крім того, у вказаній відмові відповідач акцентував увагу на тому, що на підставі заяви-анкети №6678283 14.09.2021 року позивач уже отримувала паспорт громадянина України у формі ID-картки за № НОМЕР_1 . При цьому відповідач вказує, що під час отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки позивачка не заявляла про свої релігійні переконання.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача додаткові докази.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить закрити провадження у справі, оскільки існує таке, що набрало законної сили, рішення про спір між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, представник відповідача зазначає, що у 2022 році позивач вже зверталась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Тульчинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, у якому просила визнати протиправною відмову відповідача у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року; зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою суду відмовлено у закритті провадження у справі. Судом враховано, що підстави звернення до суду у справі № 120/5056/22 та у справі №120/2112/23 не є тотожними та після вирішення справи № 120/5056/22 позивач повторно скористалась своїм право на звернення до органу Державної міграційної служби України для отримання паспорту у формі книжечки, зразка 1994 року, на що отримала відмову, оформлену листом від 07.02.2023 №В-2/6/0534-23/0534/2-23, обґрунтовану іншими мотивами.
Позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої просить задовольнити позовні вимоги, наголосивши на тому, що вона має права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Відповідачем подано витребувані судом додаткові докази.
З"ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам, суд встановив таке.
Згідно з відомостями Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України ОСОБА_1 засобами Єдиного державного демографічного реєстру із присвоєнням УНЗР, який є незмінним, 24.09.2021 оформлено паспорт громадянина України зразка 2015 року у формі ID - картки за № НОМЕР_1 , який виданий позивачці 21.10.2021 року Тульчинським відділом УДМС у Вінницькій області, на підставі її заяви від14.09.2021.
Позивач, 12.01.2023 звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, у зв'язку із втратою 12 травня 2022 року раніше виданого. Заява мотивована ненаданням згоди на обробку персональних даних та небажання отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, в зв'язку з тим, по позивач є віруючою людиною та її релігійні переконання не допускають присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, зняття біометричної інформації щодо неї та її подальше зберігання, використання, обробку в Єдиному державному демографічному реєстрі. Також позивач вказала про не надання згоди на обробку персональних даних на підставі ст. 8 Закону №2297-VI від 01.06.2010.
Листом від 07.02.2023 №В-2/6/0534-23/0534/2-23 відповідач відмовив позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Відмова мотивована тим, що виконання свого обов'язку з отримання паспорту громадянина України по досягненню певного віку відбувається (реалізовується) виключно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Жодних інших прав, бажань, привілеїв, переваг, додаткових вимог, релігійних переконань Законом не встановлено щодо надання права на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Крім того, у вказаній відмові відповідач акцентував увагу на тому, що на підставі заяви-анкети №6678283 14.09.2021 року позивач уже отримувала паспорт громадянина України у формі ID-картки за № НОМЕР_1 . При цьому відповідач вказує, що під час отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач не заявляла про свої релігійні переконання.
Позивачка вважає, що такою відмовою відповідача порушено її право щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а тому за захистом своїх прав звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Конституцією України, Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України” від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).
Законом №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 стаття 8 Закону №5492-VI розпорядник Реєстру відповідно до закону здійснює заходи щодо захисту цілісності баз даних Реєстру, їх технологічного і програмного забезпечення, захисту інформації Реєстру від випадкового чи незаконного знищення, спотворення, втрати, несанкціонованого надання чи доступу.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт “а” пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Відповідно до частини 9 стаття 16 Закону №5492-VI замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною другою статті 15 та абзацом 2 частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Частинами другою, дев'ятою статті 16 Закону №5492-VI обумовлено, що про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов'язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб'єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ. Оформлення паспорта повторно здійснюється у уразі його втрати.
Аналогічне положення містить пункт 5 вказаного вище Порядку: у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 21.10.2021 позивачці було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , оформлений 24.09.2021 року на підставі її заяви від 14.09.2021 року та присвоєно унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Паспорт громадянина України виданий позивачу на підставі особисто поданої заяви-анкети від 14.09.2021 №6678283, у якій позивачка надала згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Таким чином, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.
Зазначене свідчить про те, що станом на 2021 рік позивач не вбачала жодних загроз чи перешкод пов'язаних із релігійними переконаннями щодо реалізації свого права на документування паспортом громадянина України у формі ID-картки згідно з приписами Закону №5492-VI та Порядку №302, про які зазначає у позовній заяві.
При цьому, в заявленому адміністративному позові позивачка, покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі №806/3265/17, вказує на наявність у неї права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки незалежно від того, що попередньо їй був виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки.
Проте, такі доводи позивача суд відхиляє з огляду на наступне.
Так, положенням п.21 ч.1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до п.22 ч.1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для прийняття зразкового рішення.
При цьому, частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
В даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки замість раніше отриманого нею паспорта у формі пластикової ID- картки, який позивачкою було втрачено.
Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, а не фактично відкликанням раніше наданої згоди, як зазначає позивачка, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Отже, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення паспорта громадянина України згідно з приписами Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час повторного оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки в зв'язку із його втратою.
При цьому Порядком №302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки.
Застосування положень постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 року №2503-ХІІ є належним у випадках, коли особа ще не надавала згоду на внесення її персональних даних до ЄДДР.
Оскільки в розглядуваній справі позивачу вже було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки та внесено за її згодою інформацію до ЄДДР, тому правові підстави для видачі паспорта громадянина України повторно у формі книжечки відсутні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області в особі Тульчинського відділу УДМС у Вінницькій області (вул. Успенська, б. 3, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 37836770)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна