Справа № 991/2462/24
Провадження 1-кс/991/2489/24
16 квітня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого детектива ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,
у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому старший детектив просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовується тим, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що народний депутат України ОСОБА_6 , будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», протягом 2013-2017 років із залученням довірених йому осіб та службових осіб вказаних товариств вчинив дії, спрямовані на заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» в обсязі 371899,225 тис. куб.м, що завдало матеріальної шкоди державі в особі НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах у сумі 2155606858,57 грн.
Вказані дії вчинені організованою групою, до якої входили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (кримінальне провадження № 52018000000000547, яке об'єднано з кримінальним провадженням № 52018000000000856 і перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, справа № 991/196/20).
Так, ОСОБА_6 , використовуючи свої знання, маючи досвід керівництва низкою комерційних підприємств, у тому числі у сфері енергетики, будучи кінцевим бенефіціарним власником підприємств, зокрема ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», прийняв рішення про особисте збагачення шляхом отримання коштів від продажу електроенергії, виробленої в результаті спалювання природного газу, придбаного в НАК «Нафтогаз України» для забезпечення потреб населення за пільговими цінами неспівмірних із фактичними потребами вказаних товариств обсягах.
Для заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_6 використано специфіку господарської діяльності ТОВ «Енергія - Новий Розділ» і ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» та їх основні активи - Новороздільську ТЕЦ та Новояворівську ТЕЦ, які функціонують завдяки використанню природного газу як палива шляхом його перетворення в теплову та електричну енергію.
Природний газ для виробництва теплової енергії зазначені товариства купували у НАК «Нафтогаз України» як гарантованого постачальника, що відповідає вимогам Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (у редакції від 02.10.2012)
Отримавши від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) дозволи (ліцензії) на здійснення діяльності з виробництва теплової та електричної енергії, її транспортування і постачання споживачам, ТОВ «Енергія - Новий Розділ» (дозвіл від 16.06.2011) та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» (дозвіл від 11.08.2011), виробляли теплову енергію та реалізовували населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям і суб'єктам господарювання незалежно від форми власності в містах Новий Розділ та Новояворівськ Львівської області.
Водночас, всю вироблену електричну енергію (за винятком обсягу для задоволення власних виробничих потреб) підприємства теплоенергетики обов'язково мали продавати ДП «Енергоринок», що передбачено Законом України «Про електроенергетику».
Вказані зобов'язання ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» виконували згідно із договорами від 31.07.2006 і 20.12.2006 за № 3547/01 та № 3742/02 відповідно із ДП «Енергоринок», згідно з якими ці теплогенеруючі підприємства зобов'язалися продавати електроенергію державному підприємству, а воно - купувати її.
Враховуючи положення п. 1 постанови НКРЕ «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води)» від 13.07.2010 № 813 та постанов НКРЕ від 28.12.2012 № 1848 та № 1849, природний газ придбаний у нафтогазової компанії виробниками теплової енергії за регульованою пільговою ціною мав використовуватись виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для інших цілей, а в разі потреби такого використання, наприклад для виробництва електричної енергії, повинен придбаватися за регульованим промисловим тарифом як для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Водночас, постановами НКРЕ від 26.12.2012 № 1754 та № 1755 визначено тарифи на відпуск електричної енергії для ТОВ «Енергія - Новий Розділ» у розмірі 141,76 грн. за 1 кВт/год (без ПДВ) та для ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» - 154,39 коп. за 1 кВт/год (без ПДВ), які розраховано на основі ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, що визначена на рівні 4661,74 грн. за 1000 куб. м.
Таким чином, у грудні 2012 року ОСОБА_6 розумів, що закупівля природного газу підконтрольними йому ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» відповідно до законодавства здійснюватиметься у гарантованого постачальника (НАК «Нафтогаз України») за регульованими (нормативними) тарифами та відсутній належний контроль за напрямами його використання, що з урахуванням затверджених тарифів на відпуск електричної енергії, а також модернізації Новороздільської ТЕЦ у бік збільшення потужності виробництва електричної енергії створювало економічно вигідні передумови для використання газу не для виробництва теплової енергії, а для генерації з нього електричної енергії та її продажу ДП «Енергоринок».
Оскільки паливна складова у вигляді природного газу в тарифі на відпуск електричної енергії є найбільш вагомим елементом собівартості її виробництва, злочинна мета вказаних осіб полягала у створенні для НКРЕ як національного регулятора у сфері тепло-, електропостачання документальної видимості собівартості виробництва електричної енергії з природного газу за ціною 4661,74 грн, тоді як фактично виробництво електричної енергії здійснювалося б переважно з природного газу за ціною 1309,20 грн.
З урахуванням вищевказаних тарифів це забезпечило б ОСОБА_6 отримання через належні йому товариства незаконного доходу у результаті фінансово-господарських операцій з продажу електричної енергії ДП «Енергоринок», яке відповідно до законодавства змушено було б придбати усі її обсяги, будучи введеним в оману щодо дійсних обставин її виробництва.
Таким чином, Новороздільська ТЕЦ та Новояворівська ТЕЦ мали використати значно меншу частину придбаного за пільговим тарифом (1309,20 гривні за 1 тис. куб. м.) природного газу при виробництві теплової енергії для населення, а іншу, більшу частину, - у технологічному процесі його спалювання для виробництва та реалізації електричної енергії ДП «Енергоринок» за цінами, що були розраховані національним регулятором у сфері тепло- та енерговідносин, виходячи з вартості природного газу, що використовувався для власних потреб.
Так, у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , діючи умисно, у складі організованої та керованої ОСОБА_6 і ОСОБА_7 групи, протиправно та на власний розсуд використали 69 766,216 тис. куб. м та 38 376,099 тис. куб. м природного газу при виробництві електроенергії відповідно Новороздільською ТЕЦ та Новояворівською ТЕЦ, забезпечили перерахування НАК «Нафтогаз України» 1309,20 грн з ПДВ за кожну 1000 куб. м природного газу, обернувши цей газ на їх користь та отримавши таким чином безоплатно та безповоротно 50 019,752 тис. куб. м та 27 515,239 тис. куб. м природного газу відповідно, завдавши нафтогазовій компанії матеріальної шкоди в розмірі 231 388 243,29 грн та 127 295 710,75 грн, що є особливо великим розміром, у вигляді різниці між фактично сплаченою сумою коштів та сумою, яку необхідно було сплатити, як за газ, який використовуватиметься для власних потреб.
Загалом протягом 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували та керували заволодінням природним газом, який належить НАК «Нафтогаз України», що завдало їй збитків на загальну суму 358 683 954,04 грн, що є особливо великим розміром.
Крім того, упродовж 2014 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи умисно у складі організованої групи, протиправно та на власний розсуд використали 51 006,530 тис. куб. м та 30 326,005 тис. куб. м природного газу, для обернення яких на користь товариств забезпечили перерахування НАК «Нафтогаз України» 1309,20 грн з ПДВ за кожну 1000 куб. м, отримавши таким чином безоплатно та безповоротно 37 229,673 тис. куб.м і 22 274,274 тис куб.м природного газу, завдавши нафтогазовій компанії матеріальної шкоди в розмірі 206 867 926,35 грн та 125 938 010,53 грн, що є особливо великим розміром, у вигляді різниці між фактично сплаченою сумою коштів та сумою, яку необхідно було сплатити як за газ, який використовуватиметься для власних потреб.
Загалом протягом 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували та керували заволодінням природним газом, який належить НАК «Нафтогаз України», що завдало останній збитків на загальну суму 332 805 936,88 грн, що є особливо великим розміром.
Крім того, впродовж 2015 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи умисно у складі організованої групи, протиправно та на власний розсуд використали 58 226,790 тис. куб.м та 58 859,524 тис. куб.м природного газу, для обернення яких на користь товариств забезпечили перерахування НАК «Нафтогаз України» із січня по березень 2015 року - 1309,20 грн з ПДВ та з квітня по грудень 2015 року - 2994,30 грн з ПДВ за кожну 1000 куб.м, отримавши безоплатно та безповоротно 41 478,985 тис. куб.м та 41 532,832 тис. куб.м природного газу, завдавши нафтогазовій компанії матеріальної шкоди у розмірі 366 636 174,14 грн та 367 611 644,16 грн, що є особливо великим розміром у вигляді різниці між фактично сплаченою сумою коштів та сумою, яку необхідно було сплатити як за газ, який використовуватиметься для власних потреб.
Загалом протягом 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували та керували заволодінням природним газом, що належить НАК «Нафтогаз України», що завдало їй збитків на загальну суму 734 247 818,3 грн, що є особливо великим розміром.
Крім того, впродовж 2016 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи умисно у складі організованої групи, протиправно та на власний розсуд використали 64 752,566 тис. куб.м та 75 560,192 тис. куб.м природного газу, завдавши нафтогазовій компанії матеріальної шкоди в розмірі 181 056 761,64 грн та 212 471 691,29 грн, що є особливо великим розміром, у вигляді різниці між фактично сплаченою сумою коштів та сумою, яку необхідно було сплатити, як за газ, який використовуватиметься для власних потреб (виробництва електроенергії).
Загалом протягом 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували та керували заволодінням природним газом, який належить НАК «Нафтогаз України», що завдало їй збитків на загальну суму 393 528 452,93 грн, що є особливо великим розміром.
Крім того, впродовж 2017 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи умисно у складі організованої групи, протиправно та на власний розсуд використали 43 686,235 тис. куб.м та 53 060,274 тис. куб.м природного газу, завдавши нафтогазовій компанії матеріальної шкоди в розмірі 151 453 824,35 грн та 184 886 872,07 грн, що є особливо великим розміром, у вигляді різниці між фактично сплаченою сумою коштів та сумою, яку необхідно було сплатити як за газ, який використовуватиметься для власних потреб (виробництва електроенергії).
Загалом протягом 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували та керували заволодінням природним газом, що належить НАК «Нафтогаз України», що завдало їй збитків на загальну суму 336 340 696,42 грн, що є особливо великим розміром.
При цьому, оскільки метою злочину було додаткове збагачення ОСОБА_6 , впродовж 2013 - 2017 років незаконно отриманий природний газ (371 899,225 тис. куб.м вартістю 2 155 606 858,57 грн) використано шляхом його технологічного спалювання на Новороздільській ТЕЦ та Новояворівській ТЕЦ для генерації електроенергії, яку в подальшому з метою отримання прибутку реалізовано ДП «Енергоринок».
У результаті ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», а відповідно й ОСОБА_6 як їх кінцевим бенефіціарним власником, отримано незаконний дохід загальною сумою 3 522 738 370,14 грн, за результатами реалізації впродовж 2013-2017 років електроенергії ДП «Енергоринок», виробленої з природного газу, придбаного в НАК «Нафтогаз України» за вищевказаних обставин.
ОСОБА_6 , усвідомлюючи ризиковість залишення на рахунках ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» незаконного доходу загальною сумою 3 522 738 370,14 грн, можливість виявлення і викриття правоохоронними та контролюючими органами вказаної злочинної діяльності, маючи на меті використати у подальшому ці кошти на власний розсуд, зокрема для інвестування в бізнес у сфері зеленої енергетики та нерухомості, здійснив організацію легалізації частини доходів, одержаних злочинним шляхом, забезпечуючи цим приховування вказаної злочинної діяльності.
В ході досудового розслідування встановлено, що легалізація здійснювалася двома шляхами: 1) переміщенням коштів із рахунків ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» на рахунки підконтрольних ОСОБА_6 компаній - нерезидентів, змішування та маскування коштів злочинного походження для унеможливлення їх ідентифікації та повернення цих коштів в Україну під виглядом іноземних інвестицій; 2) переміщенням коштів із рахунків ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» на рахунки підконтрольного ТОВ «Корпорація КРТ», змішування та маскування коштів злочинного походження для унеможливлення їх ідентифікації з коштами, які вже розміщено на цих рахунках, забезпечення їх переміщення до компаній - нерезидентів, підконтрольних ОСОБА_6 , та повернення цих коштів в Україну під виглядом іноземних інвестицій задля приховування справжнього джерела їх походження, факту володіння та використання таких коштів саме ним.
Так, на підставі договору відновлювальної кредитної лінії від 03.10.2011 № 03/10/2011NR шляхом здійснення 28 фінансових операцій за рахунок та в результаті постійного (систематичного) надходження коштів від вчинення злочину впродовж 2013-2017 років ОСОБА_7 забезпечив їх переміщення з рахунку ТОВ «Енергія - Новий Розділ» на рахунок підконтрольної ОСОБА_6 компанії «ES Energy Invest LTD», загальною сумою 4 677 263,89 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становить 88 773 202,07 грн.
Також, на підставі договору відновлювальної кредитної лінії від 18.03.2013 № 18/03/2013 шляхом здійснення 27 фінансових операцій за рахунок надходження коштів від вчинення злочину впродовж 2013-2017 років, ОСОБА_7 забезпечив їх переміщення з рахунків ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», на рахунок підконтрольної ОСОБА_6 компанії «ES Energy Invest LTD» загальною сумою 3 564 184,85 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становить 72 366 222,88 грн.
Крім того, впродовж 2013-2017 років ОСОБА_7 забезпечив укладення з ТОВ «Корпорація КРТ» господарських договорів на постачання товарів, надання послуг та виконання робіт на користь вказаних підприємств енергетичного напряму, у тому числі постачання мазуту, надання послуг із технічного обслуговування турбін, зокрема, газотурбінних установок, що функціонують у Новороздільській ТЕЦ та Новояворівській ТЕЦ, заміни фільтрів КВОУ (комплексне повітряно-очисне обладнання) газотурбінних установок Новороздільської ТЕЦ і Новояворівської ТЕЦ та реконструкції ГТУ, постачання інших товарів та надання послуг, що не відповідає дійсності, оскільки фактично надання цих послуг ТОВ «Корпорація КРТ» не здійснювалося.
Використовуючи вказані договори, протягом 2013-2017 років ОСОБА_7 забезпечив перерахування на користь ТОВ «Корпорація КРТ» 232 288 807,07 грн злочинного походження від ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та аналогічним способом 63 967 440,3 грн злочинного походження від ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ».
Загальна сума коштів злочинного походження, отриманих на рахунки ТОВ «Корпорація КРТ» від обох компаній, становила 296 256 247,37 грн.
ОСОБА_6 , маючи на меті використати вказані кошти як законні для подальших інвестицій у бізнес в Україні, продовжив реалізацію свого умислу, спрямованого на подальшу легалізацію зазначених доходів, одержаних злочинним шляхом.
На підставі договору відновлювальної кредитної лінії від 19.12.2011 № 19/12/2011/KRT шляхом здійснення 30 фінансових операцій за рахунок та в результаті постійного (систематичного) надходження коштів від вчинення вказаного предикатного злочину впродовж 2013-2017 років, діючи під загальним керівництвом ОСОБА_6 , ОСОБА_12 забезпечив переміщення отриманих коштів із рахунків ТОВ «Корпорація КРТ» на рахунок підконтрольної ОСОБА_6 компанії «KRT Investments LTD» у загальній сумі 6 819 251,33 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 71 929 383,34 грн.
У подальшому, вказані кошти від «KRT Investments LTD» та «ES Energy Invest LTD» з метою подальшої їх легалізації, а саме приховування, маскування та змішування перераховано на рахунки «Miro Trade GMBH» (Маршалові Острови) та «Energypoint Holding LTD» (Кіпр), кінцевим бенефіціарним власником яких був ОСОБА_6 .
Крім того, з цією ж метою, на рахунки компаній в Україні, а саме ТОВ «НР Солар», ТОВ «Цетуля Солар», ТОВ «Солар Грін Тех», ТОВ «Ліг Агро», ТОВ «Львівбудмакс-Інвест», підконтрольних ОСОБА_6 та його довіреним особам, перераховано кошти під виглядом позик і кредитів у розмірі понад 22 млн євро та 9 млн доларів США від вищевказаних компаній, зокрема від «ES Energy Invest LTD» та «Suntown Projects LTD», які їх отримали від «Miro Trade GMBH» та «Energypoint Holding LTD», серед яких були кошти злочинного походження ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», одержані товариствами в результаті заволодіння природним газом та продажу виробленої з нього електричної енергії ДП «Енергоринок».
Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_6 підозрюється в організації заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» в обсязі 371 899,225 тис. куб.м, що завдало матеріальної шкоди державі в особі НАК «Нафтогаз України» у сумі 2 155 606 858,57 грн, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також в організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів в загальній сумі 457 395 672, 32 грн, що становить особливо великий розмір, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
10.10.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Детектив стверджує, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
У зв'язку з тим, що органу досудового розслідування не було відоме місцезнаходження ОСОБА_6 , 13.10.2023 його оголошено у розшук. У подальшому детективами встановлено, що підозрюваний 08.10.2023 перетнув кордон між Румунією та Угорщиною. Відтак постановою детектива від 24.10.2023 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
У клопотанні детектив посилається на те, що на час повідомлення ОСОБА_6 про підозру останній вже перебував за кордоном хоча такі відомості у Державній прикордонній службі України були відсутні. Також встановлено, що ОСОБА_6 використовував ІСЕІ (електронну ідентифікацію) в електронних сервісах «Дія» у період з 26.09.2023 по 26.10.2023 у Нідерландах, Румунії, Польщі та в Іспанії.
Детектив зазначає, що вказане може свідчити про незаконний перетин державного кордону України (поза пунктами пропуску) та переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Тому, наразі є достатні підстави для здійснення стосовно ОСОБА_6 спеціального досудового розслідування.
У судовому засіданні детектив вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що (1) письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у встановлений законом спосіб не вручено, так як ОСОБА_6 ніколи не проживав у житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а отже повідомлення про підозру не могло бути передано охоронцю будинку; житлові-експлуатаційні організації не знаходяться за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_6 ; Апарат Верховної Ради України, якому направлено на електронну пошту копію відсканованого повідомлення про підозру, не є місцем роботи ОСОБА_6 ; органом досудового розслідування не підтверджено, що ОСОБА_6 користується електронною поштою та номером телефону, на які органом досудового розслідування відправленні повідомлення про підозру; (2) підозра не обґрунтована належними та допустимими доказами, оскільки при проведенні у кримінальному провадженні комісійних судово-економічних експертиз розрахунки розміру матеріальної шкоди (збитків), які були зазначені, зокрема у довідці спеціаліста Державної аудиторської служби України експертному дослідженню не піддавались, їх перевірка судовими-експертами, які мають відповідну спеціалізацію та кваліфікацію не здійснювалась, висновки щодо їх нормативної та документальної обґрунтованості не робились; (3) відсутні законні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування, оскільки, ОСОБА_6 не переховується від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності; останній виїхав за кордон ще до складання повідомлення про підозру, а необхідність такого виїзду була обумовлена проходженням лікування; ОСОБА_6 не оголошений у міжнародний розшук, так як органом досудового розслідування не надано доказів того, що щодо останнього опубліковане «червоне сповіщення» у відповідних базах Інтерполу; наявність лише самої постанови детектива про оголошення у міжнародний розшук не є достатнім; (4) клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування не погоджено уповноваженою особою у відповідності до вимог ст. 482- 2 КПК України. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
ОСОБА_6 повідомлявся про дату та час судового засідання однак, у судове засідання не прибув, надіслав до суду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з власних засобів, посилаючись на те, що через проходження лікування на території Європейського Союзу він позбавлений можливості особисто прибути до суду та надати свої пояснення і доводи з приводу протиправності та безпідставності клопотання детектива. Також зазначив, що наявність в Україні воєнного стану, активних бойових дій та регулярних ракетних обстрілів, викликають побоювання за життя та здоров'я, що також є причиною неприбуття на виклик суду.
У судовому засіданні поставлене на обговорення це клопотання, у зв'язку з чим, для з'ясування думки ОСОБА_6 , секретарем судового засідання забезпечено підключення підозрюваного до судового засідання в режимі відеоконференції з власних засобів. Так, ОСОБА_6 повідомив, що прибувати в Україну не планує. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 перебуває на лікуванні, матеріали справи не містять. З'ясувавши думки інших учасників кримінального провадження щодо клопотання ОСОБА_6 , слідчий суддя, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 336 та ч. 1 ст. 297-3 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива підлягає задоволенню з таких підстав.
Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-5, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування, слідчий суддя повинен упевнитися у наявності правових підстав для прийняття такого рішення, а саме встановити такі обставини:
1) чи передбачає Кримінальний процесуальний кодекс України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;
2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується та/або чи оголошений підозрюваний у міжнародний розшук та якими доказами це підтверджується.
Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.
У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
У межах цього кримінального провадження 10.10.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою; та в організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів, в особливо великих розмірах (т. 1 а.с. 24-45).
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, відносно інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування.
Щодо факту набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Встановлено, що детективом Національного бюро в порядку ст. 135 КПК України направлено до Апарату Верховної Ради України повістку від 06.10.2023 про виклик ОСОБА_6 до Національного антикорупційного бюро України на 10.10.2023 (т. 1 а.с. 48, 49).
На виклик ОСОБА_6 не прибув. 10.10.2023 адвокат ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_6 направив до Національного бюро клопотання про відкладення процесуальної дії, оскільки повістку від 06.10.2023 отримано ОСОБА_6 засобами електронної пошти 09.10.2023 (т. 1 а.с.50-52).
Відповідно до відомостей, наданих Європолом в рамках обміну інформацією через програму Sienа, встановлено, що по ОСОБА_15 зафіксовано 1 виїзд з Румунії 08.10.2023 о 09 год 10 хв через контрольно-пропускний пункт «Петя» («Petea») (т. 1 а.с. 85-88).
Встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , користується мобільним телефоном НОМЕР_1 , що підтверджується особовою карткою Державної міграційної служби України від 10.10.2023, рапортом від 10.10.2023 з додатком.
У зв'язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання повідомлення про підозру разом із пам'яткою про процесуальні права підозрюваного:
- 10.10.2023 передано охоронцю домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої передачі ОСОБА_6 , про що складено рапорт та вказані обставини зафіксовані шляхом здійснення відеозапису (т. 1 а.с. 46);
- 10.10.2023 направлені засобами електронної пошти на адресу Апарату Верховної Ради України, тобто за місцем роботи народного депутата - ОСОБА_6 та на його робочу електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується супровідним листом з відомостями про відправку (т. 1 а.с. 55-59);
- 11.10.2023 вручено уповноваженій особі житлово-експуатаційної організації за місцем його реєстрації - представнику Львівського комунального підприємства «Старий Львів», для передачі ОСОБА_6 , що підтверджується супровідним листом з відміткою про отримання (т. 1 а.с. 60);
- 11.10.2023 направлено уповноваженій особі житлово-експуатаційної організації за місцем його проживання - Солонківській сільській раді, для передачі ОСОБА_6 , що підтверджується супровідним листом з квитанцією про відправку (т. 1 а.с. 61);
- як додатковий захід, здійснено направлення скан-копії повідомлення про підозру та пам'ятки про процесуальні права та обов'язки за допомогою месенджера на номер телефону НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 54).
Отже слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування вжито всі належні і достатні заходи для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а отже ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру за допомогою месенджера є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 04.11.2021 року справі № 326/1385/18.
Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що Верховна Рада України не є місцем роботи народного депутата слідчим суддею оцінюється критично з огляду на таке.
Так, стаття 20 Закону України «Про статус народного депутата України» визначає гарантії трудових прав народного депутата, які у тому числі встановлюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами України.
Відповідно до цієї статті час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи. Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України.
У свою чергу, відповідно до Положення «Про Апарат Верховної Ради України», Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
Тобто, враховуючи зазначене вище, Верховна Рада України, у розумінні ч. 2 ст. 135 КПК України, може вважатися місцем роботи народного депутата - ОСОБА_6 , а отже повідомлення про підозру направлено у встановленому законом порядку.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не користується мобільним номером телефону НОМЕР_1 , спростовуються дослідженими у судовому засіданні відомостями з особової картки Державної міграційної служби станом на 10.10.2023, а щодо робочої електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2 , то як встановлено повістка про виклик від 06.10.2023 ОСОБА_6 направлялась останньому саме на цю адресу, і останнім була прочитана, про що зазначив адвокат ОСОБА_14 у своєму повідомленні від 09.10.2023 (т. 1 а.с. 48-50). Будь-яких інших доказів, які б поставили під сумнів такі висновки слідчого судді, захисником не надано.
Інші посилання захисника ОСОБА_4 щодо неналежного вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру спростовуються встановленими вище слідчим суддею обставинами.
Щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Так, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особі до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав та обов'язків відповідно до чинного законодавства».
Разом з тим положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття ні «достатності доказів для підозри», ні поняття «обґрунтованості підозри».
Однак, поняття «обґрунтованості підозри» розкрито в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Разом з тим, «стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя зобов'язаний врахувати лише наявність достатніх доказів для підозри особи, коли на противагу, наприклад, для обрання запобіжного заходу необхідно довести наявність обґрунтованої підозри (ч. 2 ст. 177, ч. 6 ст. 193 КПК України). Тобто, стандарт доведення для цілей вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування є нижчим за стандарт доведення для застосування/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який фактично дорівнює стандарту для пред'явлення підозри за ст. 276 КПК України. Сам по собі режим спеціального досудового розслідування не передбачає застосування до підозрюваного будь-якого примусу на відміну від, зокрема, обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підтвердження наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, детектив надав матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії: висновків експертів від 31.08.2018 № 16331-16333/18-72/16334/18-71, від 30.08.2019 № 14334/14335/19-72/24015-24022/19-72 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи; висновку експерта від 14.11.2022 № 64005 за результатами судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 52018000000000546; протоколів про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 02.08.2017, від 07.04.2017, від 18.10.2017, від 18.05.2020, від 20.05.2019, від 31.10.2019; листа НКРЕКП від 08.11.2016; протоколів огляду від 29.08.2023, 14-18.09.2023, від 23-24.03.2023, від 31.05.2017, від 21.05.2018, від 09.09.2018, від 16.09.2023, від 05.11.2020, від 25.08.2023, від 13.11.2020, від 13.07-26.09.2023, від 04.09.2023, від 13.07.2023, від 28.07.2023, від 29.08.2023, від 15.02.2023, від 15-17.02.2023, від 04.11.2019, від 03-04.04.2023, від 05.04.2023, від 11.04.2023, від 06-28.04.2023, від 29.03-03.04.2023, від 15.03.-12.09.2023; договорів відновлювальної кредитної лінії від 03.10.2011 № 03/10/2011 NR, від 18.03.2013 № 18/03/2013, від 19.12.2011 № 19/12/2011KRT; договорів позики від 01.05.2016 № 01/05/2016, від 01.11.2017 № 01/11/17; консультації спеціаліста № 1021/70801 від 18.08.2023; трастових декларацій від 23.09.2010 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; документів щодо електронного банкінгу ОСОБА_18 ; фінансової звітності щодо Energypoint Holding LTD; матеріалів, отриманих в порядку міжнародної правової допомоги з Кіпру щодо допиту ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; документів отриманих в порядку надання міжнародної правової допомоги від банку Hinduja Bank (Швейцарія), та інших матеріалів.
Отже, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання.
Водночас на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 10.10.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, які у свою чергу узгоджуються з долученими стороною обвинувачення доказами.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
Водночас стороною захисту не надано жодних доказів на спростування встановлених слідчим суддею обставин, у тому числі, і про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинених інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри зводились до оцінки висновків, отриманих органом досудового розслідування за результатами експертних досліджень.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон визначає випадки, коли певна обставина має бути підтверджена висновком експерта, у тому числі, розмір матеріальних збитків. Отже, належним доказом на стростування висновків експертів, отриманих у ході досудового розслідування, може бути інший висновок. На час розгляду цього клопотання матеріали справи не містять висновків, які б спростовували висновки експертів, наданих детективом до клопотання. Однак, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування наразі ще триває, і сторони кримінального провадження не позбавлені права самостійно у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, залучити експерта для проведення додаткових чи комплексних експертиз на підтвердження чи спростування завдання матеріальних збитків.
Щодо переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та оголошення у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз норм діючого Кримінального процесуального кодексу України щодо оголошення особи у розшук та щодо розгляду та вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань прокуророві (детективу) необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа оголошена у міжнародний розшук, про що і йдеться у ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України. При цьому, законом не визначено необхідності з'ясовувати питання про перебування особи у міжнародному розшуку.
Встановлено, що по ОСОБА_15 зафіксовано 1 виїзд з Румунії 08.10.2023 о 09 год 10 хв через контрольно-пропускний пункт «Петя» («Petea»), що підтверджується відомостями надані Європолом в рамках обміну інформацією через програму Siena (т. 1 а.с. 85-88).
Також органом досудового розслідування отримано відомості, що у період з 26.09.2023 по 26.10.2023 ОСОБА_6 використовував ІСЕІ (електронну ідентифікацію) в електронних сервісах ДП «Дія» з відповідними ір-адресами у таких країнах як: Нідерланди, Румунія, Польща, Іспанія, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 90-96).
ОСОБА_6 викликався до Національного антикорупційного бюро України на 10.10.2023, однак на виклик останній не прибув (т. 1 а.с. 48-50).
Також, з метою проведення допиту ОСОБА_6 органом досудового розслідування вжито заходи, спрямовані на виклик ОСОБА_6 для його допиту, шляхом надсилання електронною поштою на адресу Верховної Ради України повісток про виклик на 12.10.2023 та 13.10.2023. Підозрюваний ОСОБА_6 до Національного бюро на виклик не прибув. Органом досудового розслідування було вжито всіх заходів для виклику підозрюваного, встановлення його місцезнаходження, однак зв'язок із підозрюваним відсутній, а його місцезнаходження станом на 13.10.2023 було не відомо, тому детективом Національного бюро оголошено ОСОБА_6 у розшук, що підтверджується копією постанови від 13.10.2023 (т. 1 а.с. 62-63).
Встановлено, що постанова детектива від 13.10.2023 скерована до Департаменту інформатизації МВС України для забезпечення виконання розшуку ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 64- 65).
У подальшому, постановою детектива від 24.10.2023 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, оскільки на неодноразові виклики детектива у період з 10.10.2023 до 16.10.2023, будучи належним чином повідомленим, ОСОБА_6 без поважних причин не прибув. Відповідно до відомостей з автоматизованої бази даних осіб, що перетнули державний кордон України, інформація про перетин кордону ОСОБА_6 у напрямку «виїзд» у період з останнього його в'їзду в Україну - відсутня, однак отримано інформацію, що ОСОБА_22 з паспортом громадянина України НОМЕР_2 у неділю, 08.10.2023., перебував у Румунії та перетнув державний кордон цієї країни в напрямку виїзду у пункті пропуску Petea (на кордоні з Угорщиною). Подальше місцезнаходження ОСОБА_6 наразі встановити не вдалось (т. 1 а.с. 68-69).
У цей же день вказана постанова направлена до Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України, для організації міжнародного розшуку (т. 1 а.с. 70-79).
Не залишається поза увагою слідчого судді і те, що ОСОБА_6 також не прибуває на виклики до суду у іншому кримінальному провадженні № 52017000000000365, яке перебуває на розгляді у Вищому антикорупційного суді, а саме обвинувачений ОСОБА_6 не прибув у підготовче судове засідання, призначене на 17.10.2023, 19.10.2023, 24.10.2023, 26.10.2023, 02.11.2023, що підтверджується копією судового рішення від 02.11.2023.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.11.2023 у справі № 991/9532/23, яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.01.2024, обрано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, що підтверджується копіями судових рішень (т. 1 а.с. 101-122).
Встановлено, що 11.01.2024 детективом Національного бюро направлені документи до Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України з метою організації міжнародного розшуку ОСОБА_6 з використанням каналів та можливостей Інтерполу (т. 1 а.с. 71-80).
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Тобто, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 1 ст. 297-4 КПК України.
Тому, доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не оголошений у міжнародний розшук не знайшли свого підтвердження.
Отже, зазначені обставини на переконання слідчого судді є достатніми для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 та ч. 1 ст. 297-1 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження наявності у підозрюваного постійного місця проживання за кордоном.
Водночас ОСОБА_6 зареєстрований та має місце проживання в Україні, є власником нерухомого майна, зокрема квартир за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; котельні, будівлі очисних споруд за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_7 ; садового (дачного) будинку за адресою: АДРЕСА_8 ; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_9 ; автостоянки за адресою: АДРЕСА_10 ; земельних ділянок, що підтверджується копіями щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування.
Матеріали справи не містять відомостей про зняття підозрюваного з військового обліку та про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон.
Про обізнаність ОСОБА_6 про дане кримінальне провадження та вчинення органом досудового розслідування дій для вручення йому процесуальних документів, зокрема свідчить його клопотання подане слідчому судді Вищого антикорупційного суду у цій справі про здійснення дистанційного судового провадження та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наданні у судовому засіданні пояснення під час вирішення слідчим суддею його клопотання, а також наявність у ОСОБА_6 захисника за договором.
На переконання слідчого судді вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, які розслідуються у межах кримінального провадження № 52018000000000546 від 12.06.2018, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, існують достатні докази для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, а також те, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива належить задовольнити.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 КПК України). Так, здійснення спеціального досудового розслідування передбачає собою спеціальний порядок виклику підозрюваного, а саме: надсилання повісток про виклик за останнім відомим місцем проживання підозрюваного чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а надсилання копій процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, здійснюється його захиснику (ст. 297-5 КПК України). Однак, якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з'явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом (ч. 5 ст. 297-4 КПК України). Тобто, надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не призводить до надмірного втручання у права та свободи особи, при цьому порядок подальшого здійснення досудового розслідування, в першу чергу, залежить від самого підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Щодо посилань захисника, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування не погоджено уповноваженим прокурором, слідчий суддя зазначає таке.
Так, ч. 2 ст. 482-2 КПК України передбачає, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора).
У свою чергу заходи забезпечення кримінального провадження визначенні у ст. 131 КПК України, до яких відносяться: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.
Вказана норма будь-якому розширеному тлумаченню не підлягає.
Оскільки надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не є заходом забезпечення кримінального провадження, і воно прямо не передбачено ч. 2 ст. 482-2 КПК України, то відсутні і підстави стверджувати, що клопотання має бути погоджене Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора).
Захисником наведено також інші доводи, які не потребують детального аналізу слідчим суддею, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, не мають вирішального значення при вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
Керуючись ст. 2, 7, 297-1 - 297-4, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1