Справа № 524/849/24 Номер провадження 11-сс/814/199/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 квітня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю власника майна ОСОБА_6 ,
представника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 - представника в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 січня 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.
Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024175500000072 від 25.01.2024 за ст. 290 КК України, задоволено клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на автомобіль AUDI Q5, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь яких ремонтних робіт, на час досудового розслідування до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Визначено місце зберігання автомобіля AUDI Q5, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 на території майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, б.6.
Мотивуючи рішення щодо задоволення клопотання, слідчий суддя врахував, що досудовим слідством для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, усунення протиріч під час досудового розслідування та перевірки дійсності встановлених обставин необхідний вилучений транспортний засіб, який має значення речового доказу та який буде мати суттєве значення, як для кваліфікації правопорушення, так і для вирішення питання про притягнення певних осіб до відповідальності, у тому числі для /та з метою використання в подальшому, для проведення слідчих дій по встановленню обставин вчинення злочину, а також для призначення і проведення відповідних експертиз.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого передати власнику транспортний засіб AUDI Q5, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 , разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_9 , 19.09.2023 через аукціон здійснила купівлю вживаного автомобіля марки Audi Q5 Premium, VIN НОМЕР_3 , що підтверджуються належними документами.
03.11.2023 даний транспортний засіб було ввезено на територію України та зареєстровано, про що свідчить Посвідчення про реєстрацію ТЗ Рівненської митної служби.
20.01.2024 ТОВ “ДП-Стандартметрологія ООВ” видало сертифікат з відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу з додатком доказів стосовно відповідності КТЗ вимогам щодо індивідуального затвердження.
У Територіальному сервісному центрі 5342 (на правах відділу м. Кременчук) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) при експертному огляді транспортного засобу виникли сумніви щодо первинного ідентифікаційного номера двигуна. Тому спеціаліст викликав співробітника поліції та автомобіль було конфісковано, при цьому ОСОБА_9 не було видано жодних актів про затримання транспортного засобу.
Вказує, що 12.02.2024 було направлено адвокатський запит для надання інформації про справу, оскільки жодних документів, пов'язаних з арештом майна, ОСОБА_6 видано не було.
Зазначає, що 16.02.2024 ОСОБА_6 отримала ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука про арешт майна, жодних інших документів направлено заявнику не було.
Наголошує, що розгляд клопотання про арешт майна було проведено без виклику власника майна, чим було позбавлено ОСОБА_6 подавати клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки матеріали справи містять велику кількість доказів та інформації, представлених сторонами, що потребують, на думку апелянта, детального дослідження судом у судовому засіданні з викликом сторін. Хоча в ухвалі вказано інформацію що не відповідає дійсності про те, що ОСОБА_6 в судове засідання не прибула і що вона повідомлялася належним чином.
Зазначає, що апелянт є добросовісним набувачем та законним власником зазначеного транспортного засобу та оскільки транспортний засіб перебуває під забороною користування, заявник не може користуватись автомобілем в воєнний час, що може в такий час врятувати життя.
Вказує, що на даний момент автомобіль перебуває на штрафмайданчику, а власник транспортного засобу не має жодного відношення до вчиненого злочину.
Наголошує, що всі необхідні документи:про купівлю та ввезення транспортного засобу на територію, посвідчення про Реєстрацію транспортного засобу Рівненської митниці, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспорту та додатку до сертифікату відповідності ТОВ «ДП-Стандартметрологія ООВ» були надані та пройшли перевірку, тому вважає, що необхідності знаходження транспортного засобу на штрафмайданчику немає.
Позиції інших учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор до суду не з'явився, був завчасно повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Мотиви суду.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення не враховано наведених положень КПК та практики Європейського Суду.
З поданого клопотання вбачається, що 25.01.2024 до ЧЧ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від експерта криміналіста сервісного центру 5342 про те, що під час огляду транспортного засобу (автомобіля) AUDI Q5, 2018 року випуску, чорного кольору, ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 виявлено підробку номерного позначення двигуна не в умовах заводу виробника, шляхом знищення номерного позначення. Під час огляду місяця події вказаний транспортний засіб з номерним знаком 7WVA473 вилучено.
26.01.2024 за даним фактом Сектором дізнання Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024175500000072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
25.01.2024 о 10 годині 17 хвилин в ході огляду місця події, а саме ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_1 виявлено транспортний засіб (автомобіль) AUDI Q5, 2018 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб (автомобіль) вилучено.
Необхідність арешту на зазначене майно прокурор мотивував тим, що вилучений автомобіль є речовим доказом, а тому необхідно запобігти його зникненню, втрати або пошкодженню, що може перешкодити кримінальному провадженню.
З наведеним погоджується і колегія суддів, проте вважає накладений слідчим суддею спосіб обтяження на автомобільAUDI Q5 таким, що не відповідає засадам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким ознакам відповідає вилучений автомобіль AUDI Q5, 2018 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 , оскільки в ході огляду зазначеного автомобіля було виявлено підробку номерного позначення двигуна не в умовах заводу виробника, шляхом знищення номерного позначення, що також підтверджується висновком експерта № СЕ-19/117-24/2453-КДТЗ від 15.02.2024.
В той же час, відсутні докази, які б давали підстави стверджувати про можливу причетність до вчинення вказаних дій саме ОСОБА_6 , зокрема і незаконного набуття нею у власність автомобіля, незаконного його переміщення через державний кордон, а тому позбавлення права користуватися даним автомобілем, на переконання колегії суддів, буде надмірним втручанням у право мирного володіння майном та таке втручання не є належним чином обґрунтованим.
Відтак, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - представника в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 січня 2024 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 та накласти арешт на транспортний засіб (автомобіль) AUDI Q5, 2018 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права відчуження, розпорядження, проведення будь яких ремонтних робіт, дозволивши користування та передати зазначений автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_6 на час досудового розслідування до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4