Справа № 528/760/19 Номер провадження 11-кп/814/1444/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 квітня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12019170150000165 апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гребінка Полтавської області, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому за ч.3 ст. 187 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці до 17 травня 2024 року включно.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він разом з ОСОБА_9 вчинили розбійний напад за місцем проживання ОСОБА_10 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_8 обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що наведені прокурором ризики не доведені, не надано доводів на підтвердження ризиків, вказаних у клопотанні, а суворість покарання не може бути підставою для тримання під вартою.
Стверджує, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду не вчиняв жодних дій для перешкоджання кримінальному провадженню. Відсутні докази спрямовані на переховування від суду чи незаконного впливу на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
При цьому вказав, що суд не визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вказує, що вина обвинуваченого не доведена, а підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Не наведені доводи, що більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Зазначає про тривале перебування обвинуваченого під вартою.
Тому вважає, що обвинуваченому необхідно визначити запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст. 187 КК України. В судовому засіданні 19 березня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 травня 2024 року включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення судом перевірялася під час обрання та продовження запобіжного заходу. 23.08.2019 було складено обвинувальний акт, який направлений до суду та справа розглядається судом першої інстанції. Тому, кваліфікація дій та всі доводи щодо наявності або відсутності вини обвинуваченого, чи його причетність до злочину мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.
Разом з цим, необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюються, так як апелянт просить змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, всупереч доводам захисника, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , а саме особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, те, що вказаний злочин вчинено групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд врахував те, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на які вказує прокурор у своєму клопотанні, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні у співучасті з іншою особою особливо тяжкого злочину у спосіб, який свідчить про високу ступінь суспільної небезпеки. При цьому при вирішенні питання про запобіжний захід необхідно звертати вагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Також прокурор обґрунтовано зазначає, що обвинувачений знає анкетну дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні та може незаконно впливати на них шляхом погроз застосування фізичного чи психічного тиску.
Під час апеляційного перегляду судового рішення обвинувачений та захисник не навели переконливих доводів, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду провадження щодо нього.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
Щодо доводів захисника про тривале перебування обвинуваченого під вартою необхідно зазначити, що при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, і тривалість перебування обвинуваченого під вартою не є самостійною підставою для скасування такого запобіжного заходу.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд правильно, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, не визначав обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4