Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1063/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_4
18 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_4 ,
суддів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю: секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження № 935/1063/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2024 року включно, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати в частині продовження ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу в цій частині, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що судом першої інстанції порушені норми КПК України та ст.6 Європейської Конвенції з прав людини. Вказує, що до клопотання про продовження строку тримання під вартою не долучено доказів на його обгрунтування, підготовче судове засідання проведено у відсутності потерпілих та недоведені ризики, на які посилався прокурор, а саме , передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання та позитивні характеристики, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та на нього чинився тиск під час перебування в слідчому ізоляторі з метою надання визнавальних показів, що мало місце 10.11.2023 та у серпні місяці 2023 року.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 04.04.2024 задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02.06.2024.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст.189, ч. 2 ст. 27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.149, ч.2 ст. 27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, які відносяться згідно ст.12 КК України, до тяжких (ч.3 ст.146, ч.1 ст.263) та особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.4 ст.189, ч.3 ст.149). Судовий розгляд по суті ще не розпочався, але строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який застосований до останнього спливає. При цьому ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для застосування такого запобіжного заходу не зменшилися і існують на даний час, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст.331 КПК України вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції повно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик переховування обвинуваченого від суду обгрунтовується тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні обгрунтований тим, що судовий розгляд ще не розпочато і вказані особи ще не допитані судом, а тому з метою зміни останніми показів та уникнення відповідальності, ОСОБА_9 може незаконно впливати на них.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обгрунтований тим, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою обвинувачений може не з'являтися за викликами до суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обгрунтований тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, а тому може продовжити злочинну діяльність.
За таких обставин, доводи апелянта про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутність доказів на їх підтвердження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом встановлено, що ризики, які існували при застосуванні та продовженні відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, а тому наявні підстави для продовження раніше застосованого запобіжного заходу відносно останнього. Наведене не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки такі дані не змінилися з часу застосування та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апелянта про те, що судом порушено вимоги ст.314 КПК України, а саме : підготовче судове засідання проведено у відсутності потерпілих, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 . Крім того, від потерпілих на адресу суду були надані заяви про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності, які долучені до матеріалів провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що на ОСОБА_9 чинився тиск під час перебування в слідчому ізоляторі з метою надання визнавальних показів, що мало місце 10.11.2023 та у серпні місяці 2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки таки доводи неодноразово заявлялися захисником, судом їм надана належна оцінка, про що слідчими суддями та колегією суддів приймалися рішення в порядку ст.206 КПК України, та на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023060000000068 від 15.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, яке перебуває в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому. Згідно пояснення ОСОБА_9 наданого 15.12.2023 в межах даного провадження, тілесні ушкодження йому спричинені 10.11.2023 в камері УВП-8, ким пояснити не може, заяву про злочин оформлювати не бажає.
Доводи апелянта про те, що до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позитивні характеристики, соціальні зв'язки ОСОБА_9 не свідчать про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2024 року включно - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :