Справа № 161/3216/24 Провадження №33/802/304/24 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Денісов В. П.
22 квітня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гаврильчак-Кметь К.А., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 23.01.2024 о 19:34 год. за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме - ображав, поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував.
В поданій апеляційній ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що до пояснень свідка ОСОБА_4 , яка є його мамою, слід ставитись критично, оскільки вона є дружиною потерпілого. Також зазначає, що судом не дано оцінки аудіо запису на якому зафіксовано конфлікт. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував апеляційну скаргу і просив постанову судді залишити без змін, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Так, відповідальність за змістом ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення насильства в сім'ї - умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, з матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №971939 від 02.02.2024 (а.с.1), заявою ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення від 23.01.2024 (а.с.3), письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (а.с.4).
Відповідно до письмової заяви потерпілого ОСОБА_2 , його син ОСОБА_1 регулярно приходить до місця його проживання та вчиняє психологічний тиск з метою заволодіння квартирою (а.с.3).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , що його син ОСОБА_1 23 січня 2023 року прийшов до його в квартиру та почав голосно кричати, хамовито поводитись, вчиняв конфлікт (а.с.4).
Вказані заяву та пояснення потерпілий підтримав у судових засіданнях місцевого суду та під час розгляду справи апеляційним судом, вказав, що син постійно здійснює тиск з метою заволодіння квартирою. Зауважив, що син неодноразово вчиняв такі дії.
Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 показала, що її син ОСОБА_1 чіплявся та хотів битися із батьком, скандалив та ображав.
Сукупність наведених доказів повністю спростовує доводи сторони захисту про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та можливість закриття провадження в даній справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні місцевий суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов