Справа № 163/2223/23 Провадження №33/802/268/24 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Денісов В. П.
22 квітня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Меркулова С.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 29 лютого 2024 року щодо нього,
Під час судового засідання 22 квітня 2024 року у Волинському апеляційному судді захисник Меркулов С.А. подав заяву про відвід головуючого судді Денісова В.П..
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що проаналізувавши відомості з інформаційного ресурсу «Судова влада» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за період ухвалення судового рішення з 01 січня 2023 року по 22 квітня 2024 року було встановлено, що апеляційні скарги та провадження по них під головуванням судді Денісова В.П. або залишено без задоволення, або повернуто із мотивів відмов в поновленні строків на апеляційне оскарження, із 216 справ лише одна апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції була задоволена, і одна справа була скерована до суду за належністю. Вважає, що наведені обставини об'єктивно вказують на те, що всі подальші дії судді Денісова В.П. в цій справі є передбачуваними та такими, що свідчитимуть про його упередженість та необ'єктивність.
Перевіривши доводи заяви про відвід судді, заслухавши захисника Меркулова С.А., який підтримував заявлений відвід, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Стаття 15 Кодексу суддівської етики закріплює, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Положеннями ст.ст.2,246 КУпАП визначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, як і провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється згідно з цим Кодексом та іншими законами України.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді в справі про адміністративне правопорушення, а тому з врахуванням вимог ст.129 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо гарантування доступу до правосуддя з метою забезпечення захисту прав, свобод та інтересів осіб незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, необхідно керуватись принципом верховенства права.
При цьому, учасники справи не повинні, з метою затягування часу розгляду справи (спровокованої тяганини), або уникнення цивільної чи адміністративної відповідальності, зловживати процесуальними правами, зокрема, системно заявляти клопотання по справі та відводи.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Білуха проти України, № 33949/02, § 49 - 52, від 9 листопада 2006 року).
Вимоги п.1.1 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року регламентують, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результатах розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Захисник Меркулов С.А. звертаючись до Волинського апеляційного суду з заявою про відвід судді Волинського апеляційного суду Денісова В.П. посилається лише на статистичні дані щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення суддею Денісовим В.П. за період вказаний в заяві про відвід, а тому вважає, що вказані обставини викликають сумнів в неупередженості судді при розгляді даної справи.
Таким чином, надавши оцінку доводам заявника, щодо мотивів відводу у їх сукупності, та з'ясувавши процесуальні аспекти розгляду справи, вважаю, що заявлений відвід судді Денісову В.П., є недоведеним та безпідставним, оскільки ґрунтується на особистих припущеннях особи, яка подала заяву про відвід, в тому числі і стосовно статистичних даних щодо розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення.
Таким чином, захисником Меркуловим С.А. не наведено будь-яких, передбачених законом обставин та доказів, які б свідчили про необ'єктивність та упередженість судді Денісова В.П., а самі по собі, посилання захисника на Конституцію України, Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду не можуть бути підставою для задоволення відводу, оскільки за своєю сутністю висновки в рішеннях Європейського суду спрямовані саме на забезпечення права усіх учасників на судовий захист їх інтересів.
Обставини, які виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинні ґрунтуватися на об'єктивних даних, які викликають сумніви в його упередженості, таких обставин із поданої заяви не вбачається, відтак заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Заяву захисника Меркулова С.А. про відвід судді Денісова В.П. - залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов