Справа № 157/1506/23 Провадження №11-кп/802/392/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12023030530000360 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року щодо нього,
В провадженні Любешівського районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023030530000360, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 звернулася до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023030530000360.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року клопотання прокурора задоволено, застосований обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, до 01 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає ухвалу суду незаконною. Посилається на те, що обґрунтованість підозри в даній справі базується виключно на показаннях самої потерпілої, доказів його перебування у ті дні з потерпілою не здобуто. Вказує на те, що він категорично заперечує свою вину. Зазначає на те, що потерпіла зробила це заради помсти через розрив з його ініціативи їхніх відносин. Просить ухвалу суду змінити та призначити йому більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_6 обвинувачуються, у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, зазначені обставини, характер правопорушення вказує на продовження існування раніше визначених ризиків, на даний час в рамках кримінального провадження триває судовий розгляд.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, відсутності даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО (відповідна медична документація суду не надавалась), обставин вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року щодо нього - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: