Справа № 761/11737/24
Провадження № 2/761/6558/2024
05 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., вивчивши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Архіпової Поліни Іванівни про встановлення факту прийняття спадщини,-
В березні 2024р. позивачка звернулась із вказаним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, в якому просить суд встановити факт фактичного прийняття спадщини позивачкою після смерті її матері.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла в провадження судді Волошина В.О.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд приходить до висновку про те, що зазначені матеріали необхідно передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить об'єкт нерухомого майна - частини квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є встановлення факту прийняття спадщини позивачкою, до складу якої входить нерухоме майно: - частини квартири АДРЕСА_1 .
Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ закріплений в статтях 26-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Відповідно до правил ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 ЦК України(ст.ст.1216-1218,1221,1223,1241 ЦК України).
Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна).
Встановлення факту прийняття спадщини безпосередньо пов'язано з правом на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013р. № 3 (далі - Постанова Пленуму № 3), визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи із зазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019р. у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020р. в справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021р. у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що спір безпосередньо стосується прав та обов'язків, пов'язаних з нерухомим майном, оскільки задоволення позовних вимог і встановлення відповідного юридичного факту потрібно позивачу для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, яка розташована на території Голосіївського району міста Києва, то вказаний позов необхідно пред'являти за місцезнаходженням такого майна у відповідності до ст. 30 ЦПК України.
Отже, у даному випадку позивач звернулась до суду із заявою про встановлення факту, який має юридичне значення для спадкування вищевказаної нерухомості, тому підлягають застосовуванню правила виключної підсудності, передбачені ч.1 ст.30 ЦПК України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що місцезнаходження нерухомого майна знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що не підпадає під територіальну юрисдикцію Шевченківського районного суду м. Києва, суд приходить до висновку, що вказану позовну заяву необхідно передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва на підставі ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Архіпової Поліни Іванівни про встановлення факту прийняття спадщини, - передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: