Справа № 761/3867/23
Провадження № 4-с/761/38/2024
08 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Мальцева Д.О.,
за участю секретаря Панчоха Д.А.,
представник скаржника Кулішенко М.Ю. ,
представник стягувача ОСОБА_2 ,
приватний виконавець ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , приватний виконавець ОСОБА_1., про визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника,
ОСОБА_3 (далі по тексту - скаржник) в особі свого представника адвоката Кулішенка М.Ю. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою.
В скарзі заявник просить:
1. Визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 03.05.2023 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 від 03.05.2023 року з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 22.03.2023 року у справі №761/3867/23.
2. Визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 16.05.2023 року про арешт коштів боржника, в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4.
3. Постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 та направити її до Міністерства юстиції України та Ради приватних виконавців України для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 03.05.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4. Також, постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 16.05.2023 року було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківськіи? установі: АТ «Сенс Банк» на всіх депозитних, поточних та карткових рахунках та належать боржнику - ОСОБА_3 . Скаржник вважає, що вище зазначені постанови винесено неправомірно та підлягають скасуванню. З огляду на зазначене, скаржник звернулася до суду із вказаною скаргою.
10.08.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали скарги передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
18.08.2023 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11.09.2023 від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення скарги без розгляду.
11.09.2023 від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшов відзив із викладенням заперечень.
12.09.2023 від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення матеріалів ВП.
20.09.2023 від стягувача ОСОБА_4 надійшов відзив із викладенням заперечень.
09.11.2023 від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.
22.09.2023 від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.
Представник скаржника у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.
Приватний виконавець у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд, перевіряючи матеріали скарги на предмет обґрунтованості, дійшов наступного висновку.
Як вбачається зі скарги, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_4 від 03.05.2023 року з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 22.03.2023 року у справі №761/3867/23, якою:
- накладено заборону на відчуження житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 158,7 кв м;
- накладено арешт на автомобіль LEXUS модель RX 350, рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1 ;
- накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківській установі: Акціонерному Товаристві «Сенс Банк» на депозитних, поточних та карткових рахунках, відкритих на ім'я дружини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у сумі, що відповідає 1/4 частині їх розміру станом 31.12.2021 - на день смерті ОСОБА_5 .
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 03.05.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4.
Також, скаржник зазначає, що ухвала Шевченківського районного суду про забезпечення позову від 22.03.2023 року стосується арешту майна (квартири та автомобіля), яке належить ОСОБА_6 , яка не вказана стороною виконавчого провадження, і у виконавчому документі не містяться дані про неї.
Таким чином, приватний виконавець ОСОБА_1. неправомірно відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 від 03.05.2023 року з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 22.03.2023 року у справі №761/3867/23.
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 16.05.2023 року на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківськіи? установі: АТ «Сенс Банк» на всіх депозитних, поточних та карткових рахунках та належать боржнику - ОСОБА_3 в межах суми: 34846,52 грн.(UAH); 102588,72 долари США (USD); 657,66 Євро (EUR). У результаті, на усі рахунки ОСОБА_3 було накладено арешт, внаслідок чого вона взагалі не може розпоряджатися своїми коштами.
Скаржник вважає, що приватний виконавець ОСОБА_1 вийшов за межі наданих йому повноважень, також самостійно визначивши суму «стягнення», оскільки в ухвалі про забезпечення позову від 22.03.2023 року у справі №761/3867/23 конкретної суми грошових коштів, яка підлягає арешту з метою забезпечення позову. У результаті, усі банківські рахунки ОСОБА_3 , на яких знаходиться менше 34846,52 грн., у тому числі пенсійний, були арештовані, і вона не має змоги забезпечити свої мінімальні потреби та виконати свої обов'язки по сплаті комунальних послуг та обов'язкових зборів та платежів.
Отже, на думку скаржника, вказане свідчить про те, що приватний виконавець ОСОБА_1. своїми незаконними діями порушив права та свободи сторони виконавчого провадження - ОСОБА_3 .
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі № 761/3867/23, провадження № 2-з/761/133/2023 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Середа Вікторія Георгіївна, Акціонерне товариство «Сенс Банк», Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві про визнання недійсним договорів, визнання права власності на майно в порядку спадкування та вселення, задоволено шляхом:
- накладено заборону на відчуження житлової квартири АДРЕСА_2 загальною площею 158,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2669999680000, яка належить на праві власності ОСОБА_6 (відповідач 2);
- накладено арешт на автомобіль LEXUS модель RX 350, VIN-код: НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_3 (відповідач 1);
- накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківській установі: Акціонерному Товаристві «Сенс Банк» на депозитних, поточних та карткових рахунках, відкритих на ім'я дружини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у сумі, що відповідає 1/4 частині їх розміру станом 31.12.2021 - на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 (відповідач 1).
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2023 у справі № 761/3867/23 виправлено описку, допущену в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2023.
Не погодившись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі № 761/3867/23, провадження № 2-з/761/133/2023, представником Боржника (відповідача) - адвокатом Кулішенком М.Ю. було подано апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалив постанову від 20.06.2023 у справі № 761/3867/23, провадження №22-ц/824/8764/2023, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року про забезпечення позову залишено без змін.
Не погодившись із постановою Київського апеляційного суду від 20.06.2023 у справі № 761/3867/23, провадження №22-ц/824/8764/2023, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року про забезпечення позову залишено без змін, представником Боржника (відповідача) - адвокатом Кулішенком М.Ю. було подано Касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 07.08.2023 у справі № 761/3867/23, провадження № 61-10772ск23 постановив ухвалу, якою у відкритті касаційного провадження на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року відмовив.
«Задовільняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, а спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам закону, з урахуванням існування обставин, на які зауважує позивач у своїй заяві щодо вчинення відповідачем та іншими особами дій, спрямованих на відчуження спірного майна.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й судами, які їх обґрунтовано спростували.»
Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, правильне застосування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому підстави для відкриття касаційного провадження та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 03.05.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4.
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 16.05.2023 року на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківськіи? установі: АТ «Сенс Банк» на всіх депозитних, поточних та карткових рахунках та належать боржнику - ОСОБА_3 в межах суми: 34846,52 грн.(UAH); 102588,72 долари США (USD); 657,66 Євро (EUR).
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 08.06.2023 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом - виконавче провадження № НОМЕР_4 було закінчено.
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 06.11.2023 року на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» знято арешт з грошових коштів, які знаходяться в банківськіи? установі: АТ «Сенс Банк» на всіх депозитних, поточних та карткових рахунках та належать боржнику - ОСОБА_3 .
Постановою приватного виконавця ОСОБА_1. від 06.11.2023 року на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» знято арешт з майна.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження», на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі - Закон №1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Згідно ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім цього, відповідно до п. 18 ППВССУ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та п.7 постанови ВСУ №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а відтак у даному випадку відсутні належні процесуальні підстави для зобов'язання його вчинити певні дії. Державний виконавець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов'язання судом.
Також, скаржник зазначає, що на її поштову адресу не надходило жодних постанов, винесених приватним виконавцем ОСОБА_1., їй не було відомо про дії останнього. Однак, отримавши ухвалу Шевченківського районного суду про скасування заходів забезпечення позову від 27 липня 2023 року у справі №761/3867/23, ОСОБА_3 звернулася до АТ «Сенс Банк» із заявою про скасування арешту на банківські рахунки, проте, отримала відмову із посиланням на необхідність скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти. Із відповіді АТ «Сенс Банк» ОСОБА_3 дізналася, що її права та інтереси були грубо порушені приватним виконавцем ОСОБА_1. у межах виконавчого провадження НОМЕР_4.
При цьому, суд зауважує, що факт неналежного направлення постанов на адресу боржника ОСОБА_3 не доводить неправомірності дій приватного виконавця, а свідчать лише про неналежне виконання ним своїх обов'язків, які виникли після відкриття такого провадження, та які не можуть слугувати підставою для скасування законного рішення.
Крім цього, відповідно до частин 1 та 3 ст.262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
Враховуючи, що судом не встановлено порушення вимог законодавства в діях приватного виконавця ОСОБА_1, тому вимога про винесення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню.
Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що заявником не доведено неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 від 03.05.2023, та беручи до уваги, що вище вказані постанови винесені правомірно, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 262, 447, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , приватний виконавець ОСОБА_1., про визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Повний текст ухвали складений 12.04.2024 року.
Суддя: