Справа №760/24988/19
1-кп/760/2155/24
23.04.2024 м.Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100090007252 від 20.07.2019, об'єднаному із кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105090001221 від 17.10.2023, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кадіївка Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання у м. Києві,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, -
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100090007252 від 20.07.2019, об'єднане із кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105090001221 від 17.10.2023, у відношенні ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
У судовому засіданні, яке відбувалось 23.04.2024 р., прокурор не надав для дослідження суду характеризуючі особу обвинуваченого матеріали, просив надати додатковий час, та відкласти слухання справи.
Також, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, за вчинення яких обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду, обвинувачений протягом тривалого часу не прибував до суду, крім того немає стійких соціальних зв'язків, що вказує на неможливість запобігти існуючим ризикам, шляхом застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, його захисника та представника потерпілого, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Так, судом на виконання ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Так, в ході судового розгляду клопотання прокурора знайшли своє підтвердження обставини існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор у поданому клопотанні.
Зокрема, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке належить відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду.
При оцінці вагомості вказаних ризиків судом також враховано процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Зокрема, обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України надійшов до Солом'янського районного суду міста Києва 02.09.2019 р., однак до сих пір кримінальне провадження судом не розглянуто та не ухвалено остаточне судове рішення по причині ухилення обвинуваченого від судового розгляду.
А саме, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений протягом тривалого часу, будучи повідомленим про дати слухання справи, та володіючи інформацією про те, що вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді Солом'янського районного суду міста Києва, уникав від явок до суду, відносно обвинуваченого неодноразово було застосовано привід, та останнього було оголошено у розшук.
Судом враховано особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, у вчиненні якого обвинувачується обвинувачений, відповідно до змісту обвинувального акту, вчинено в період іспитового строку, обвинувачений не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання у м. Києві.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам, встановленим судом та переліченим в ухвалі суду.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, із врахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження у даному кримінальному провадженні, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням розміру застави у сумі 53 680 грн.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 314-315, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 червня 2024 року включно.
Визначити суму застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: банк отримувача коштів ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
-прибувати до прокурора, суду за кожним викликом,
-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання,
-утриматись від спілкування із потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні,
-не відлучатись за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду,
-здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити - шістдесят днів з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Солом'янський районний суд м. Києва.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру міста Києва.
Ухвала діє до 21 червня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Оголосити перерву в судовому розгляді до 11.06.2024 р. 16 год. 30 хв.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1