печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58646/23-ц
пр. 2-4984/24
23 квітня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Проскурні А.Г.
справа № 757/58646/23-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2023 року ТОВ «Позняки-Автосервіс» звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 22 220, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 4 231, 40 грн, 3 % річних у розмірі 730, 00 грн, судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Позняки-Автосервіс» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки до житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач з липня 2021 року перестала оплачувати послуги по утриманню автостоянки (паркомісця) НОМЕР_1, у зв'язку з цим станом на 01.11.2023 року має заборгованість в розмірі 22 200,00 грн, стягнення якої є предметом даного позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження та роз'яснено відповідачу право надати у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судові документи відповідачу не були врученні та конверт було повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання, то в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, йому роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, відзив не подав.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» /далі- Позивач/ здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки до житлового будинку АДРЕСА_2 , прийнятої в експлуатацію державною приймальною комісією та переданої для подальшої експлуатації ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» відповідно до Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №302 від 27.12.2001.
ОСОБА_1 /далі - Відповідач/ є власником автостоянки (машиномісця) №29 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу автостоянки від 06.07.2006 року.
Відповідно до матеріалів справи витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються, виходячи і фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць.
3 01.02.2019 діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 490 грн щомісячно, а з 01.08.2021 діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 780 грн щомісячно (діючий тариф), що підтверджується відповідними розрахунками витрат по утриманню та експлуатації стоянки.
Так, Позивач надсилав на адресу Відповідача пропозицію та для підписання (укладення) два примірники договору про надання послуг по утриманню автостоянки №29. яка розташована на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також надсилав додаткову угоду щодо погодження розміру щомісячної плати за надання послуг по утриманню автостоянки. Однак підписані примірники договору та додаткової угоди на адресу Позивача не повертались.
Незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з утримания та обслуговування нерухомого майна, між сторонами у справі фактично склалися саме такі зобов'язальні правовідносини, оскільки Позивач надає Відповідачу послуги з утримання та обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому Відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов'язаний їх оплачувати.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 02.12.2020 y справі №761/48615/18.
Верховний Суд зазначив, що відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення Відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких Відповідач не може бути позбавлений у зв'язку з специфікою їх надання (прибирания, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення, тощо, які здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 Цивільного Кодексу України /далі- ЦК України/, власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням охорону його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно п. 15. Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМ України від 22 січня 1996 року № 115 плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
Згідно з п. 16 цих же Правил на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
При цьому, оскільки Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках не встановлюють виключень щодо врегулювання спорів, то слід керуватись загальними положеннями, встановленими законом (Постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №761/48615/18).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, в тому числі й щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземна автостоянка.
Із положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951це 15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Оскільки Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг по утриманню автостоянки (паркомісця) №29 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , тому станом на 01.11.2023 за ним утворилась заборгованість в розмірі 22 220,00 грн, яка підлягає стягненню на користь Позивача.
В силу п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України заборгованість підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в судовому порядку (примусове виконання обов'язку в натурі).
Крім того, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за надані позивачем послуги вимоги Позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з Відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних є обґрунтованими.
На час розгляду справи судом, Відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий Позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 220, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 4 231, 40 грн, 3 % річних у розмірі 730, 00 грн, є обґрунтованими, доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Що стосується заявленого представником позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.
Крім того, у п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати відповідачем професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5 000 грн., такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 648,00 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. 509, 526, 611, 612, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» заборгованість у розмірі 22 220, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 4 231, 40 грн та 3 % річних у розмірі 730, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» судовий збір в розмірі 2 648,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс»: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 3, код ЄДРПОУ 30183224.
Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 23.04.2024 року.
Суддя О.М.Соколов