23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 215/3444/20
провадження № 51-866ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 12020040760000394 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2019 року за ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
на підставі ст. 75 КК звільненого від його відбування
з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 307 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання
до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання
за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2019 року ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 5 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат
у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за ч. 2 ст. 307 КК, вчинив нове кримінальне правопорушення
за таких обставин.
Так, у невстановлені час, місці та обставини приблизно о 14:00 16 березня
2020 року ОСОБА_4 , побачивши пакунок з-під соку «Наш сік», в якому знаходилися дві пластикові ємності, всередині яких - рідина темно коричневого кольору у невстановленій кількості, але не менше ніж 171,7457 г, яку він визначив для себе як особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, та кристалічна речовина в 334-х пластикових трубочках у невстановленій кількості,
яку він визначив для себе як психотропну речовину, обіг якої обмежений, -метамфетамін, маючи намір в подальшому збувати їх невизначеному колу осіб, діючи повторно, підняв із землі та почав утримувати при собі вищевказаний пакунок.
Після цього в цей же день приблизно о 14.30 ОСОБА_4 , перебуваючи у місці ймовірного незаконного збуту у великих розмірах особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого та психотропної речовини, обіг якої обмежено, - метамфетаміну, підшуковуючи наркозалежних осіб, які могли б їх придбати поблизу будинку № 2 на вул. Чарівній в Тернівському районі м. Кривого Рогу , побачив патрульний автомобіль Полку патрульної поліції м. Кривого Рогу, внаслідок чого почав нервувати та підозріло себе поводити, з огляду на що інспекторами ППП у м. Кривому Розі з метою перевірки причетності ОСОБА_4 до незаконного зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та
їх аналогів згідно вимог ст. 34 Закону України «Про Національну Поліцію» проведено поверхневу перевірку останнього, під час якої було виявлено пакунок з-під соку «Наш сік» з можливими наркотичними, психотропними речовинами. Надалі
з метою фіксації можливого правопорушення працівниками патрульної поліції було викликано слідчо-оперативну групу Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, після приїзду якої в присутності понятих в період часу з 15:29 по 16:25
16 березня 2020 року проведено огляд ділянки місцевості поблизу будинку
№ 2 на вул. Чарівній в Тернівському районі м. Кривого Рогу , на якій знаходився пакунок з-під соку «Наш сік» з вмістом в ньому 2 пластикових ємностей з рідиною коричневого кольору та 334 пластикових трубочок, запаяних з обох боків, які
в присутності понятих були оглянуті та вилучені для проведення експертиз, згідно яких загальна маса психотропної речовини метамфетаміну складає 9,269 г, що є великим розміром, та загальна маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину в наданих на експертизу речовинах складає 5,9727 г, що є наркотичними засобами у великому розмірі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги прокурора формально, без належної оцінки,
не мотивував підстави для визнання поданої скарги необґрунтованою та залишення її без задоволення. На переконання прокурора, суд не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, особу винного, його ставлення до вчиненого, поведінку під час та після вчинення злочину. Вважає,
що суд не мотивував свій висновок щодо призначення мінімального покарання, залишив поза увагою те, що ОСОБА_4 не працює, не має інших легальних джерел доходу, соціально неадаптований, раніше судимий, тричі засуджувався
за злочини проти власності та злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, в тому числі за їх незаконний збут, відбував реальне покарання. Також звертає увагу на великий обсяг наркотичних засобів та психотропних речовин,
які були вилучені у ОСОБА_4 .
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Доводи прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і
не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням указаних норм права.
Як убачається із копій судових рішень, суд першої інстанції під час призначення
покарання ОСОБА_4 , дотримуючись наведених вимог закону України
про кримінальну відповідальність, врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а також взяв
до уваги відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
З урахуванням наведеного суд дiйшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання з метою його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень, пов'язаного з ізоляцією
від суспільства, а саме у виді позбавлення волі у розмірі, визначеному санкцією ч. 2 ст. 307 КК, з конфіскацією всього належного йому майна, після чого - за правилами ст. 71 КК, зважаючи на наявність вироку суду від 12 вересня 2019 року.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4
за апеляційною скаргою, у тому числі сторони обвинувачення, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора, ствердив про правильність прийнятого рішення в частині призначеного покарання та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Як зазначила в ухвалі колегія суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, тому покарання, призначене з урахуванням вироку суду від 12 вересня 2019 року за правилами ст. 71 КК у виді 6 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Постановлена у кримінальному провадженні ухвала є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено мотиви,
з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час її постановлення.
При цьому доводи касаційної скарги прокурора не спростовують правильності рішення судів попередніх інстанцій щодо визначеного ОСОБА_4 розміру покарання.
Отже, Суд не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість.
Доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,
які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, касаційна скарга не містить.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3