19 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 946/2311/21
провадження № 61-2498ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Константиновим Володимиром Івановичем, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,
У лютому 2024 року адвокат Константинов В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Заявнику запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити та обґрунтувати конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, додати копії цієї касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; доплатити судовий збір у розмірі 4 786,85 грн або надати документи, що підтверджують підстави для звільнення/розстрочення/відстрочення сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги відповідно до закону.
На виконання ухвали суду адвокат Константинов В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав квитанцію про доплату судового збору у розмірі 4 786,85 грн, надав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини частини другої статті 389 ЦПК України.
Вимоги ухвали Верховного Суду від 06 березня 2024 року адвокат Константинов В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , усунув частково, не надав нову редакцію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.
Оскільки заявник не усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі, то касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Константиновим Володимиром Івановичем, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майноповернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник