23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 930/1451/23
провадження № 61-4872ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - Немирівське РУП ГУНП у Вінницькій області) про стягнення моральної шкоди.
Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою від 23 червня
2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2023 року повернув особі, яка її подала, на підставі частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Верховний Суд ухвалою від 30 жовтня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня
2023 року визнав неподаною та повернув заявникові на підставі
статей 185, 393 ЦПК України (провадження № 61-14160ск23).
Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня
2023 року повернув заявникові на підставі частини третьої
статті 44 ЦПК України (провадження № 61-16206ск23).
Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня
2023 року визнав неподаною та повернув заявникові на підставі
частини третьої статті 44 ЦПК України (провадження № 61-17547ск23).
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня
2023 року визнав неподаною та повернув заявникові на підставі
частини третьої статті 44 ЦПК України (провадження № 61-579ск24).
Верховний Суд ухвалою від 14 березня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня
2023 року визнав неподаною та повернув заявникові на підставі
частини третьої статті 44 ЦПК України (провадження № 61-2900ск24).
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на таке.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
Касаційна скарга на вищевказане судове рішення подана до суду касаційної інстанції 02 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. Останнім днем подання касаційної скарги (з урахуванням вихідних днів) є 29 вересня 2023 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року отриманий заявником 29 вересня 2023 року та в цей же день подана касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду, яка отримана Верховний Судом 02 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Також заявник зазначає, що його касаційні скарги неодноразово визнавалися неподаними та поверталися ухвалами суду касаційної інстанції.
На переконання заявника зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Частинами першою, другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Наведені у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, заявник не надав.
Оскільки відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції (29 вересня 2023 року), заявник не надав, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4
частини другої статті 394 цього Кодексу.
Щодо сплати судового збору та змісту касаційної скарги
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Отже, заявнику потрібно додати копію касаційної скарги для іншого учасника справи - Немирівському РУП ГУНП у Вінницькій області.
Разом з тим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої
статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Касаційна скарга також містить клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3
Закону України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Предметом позову є вимоги, заявлені до Немирівського РУП ГУНП
у Вінницькій області, про відшкодування моральної шкоди.
Тому клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору судом не вирішується, оскільки заявник звільнений від сплати судового збору в силу закону.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Заявнику необхідно: 1) надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції; 2) копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтею 393 ЦПК України, -
Визнати підстави про поновлення строку на касаційне скарження, наведені
у клопотанні ОСОБА_1 , неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська