23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 639/5935/23
провадження № 61-5323ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», приватний виконавець ОСОБА_7,
треті особи: Голова Національного агентства по запобіганню корупції Новіков Олександр Федорович , Державна казначейська служба України,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року у складі судді Грінчук О. П. та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_6, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця ОСОБА_7, треті особи: Голова Національного агентства по запобіганню корупції Новіков О. Ф. , Державна казначейська служба України, про скасування письмових правочинів судді ОСОБА_6, приватного виконавця ОСОБА_7, вчинених ними за заявами неправоздатної юридичної особи КП «Харківські теплові мережі» щодо ОСОБА_1 в порушення положень статей 67,68, Закону України «Про запобігання корупції» та відшкодування шкоди.
Згідно з розпорядженням голови Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2023 року справу передано до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року підсудність цієї справи визначено Ленінському районному суду м. Харкова.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року визнано неподаною та повернуто, з посиланням на частину другу статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
12 квітня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у якій просить оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.
Щодо оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку підлягають перегляду судові рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Системне тлумачення частини другої статті 17, пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 та Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася, а отже не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що отримала копію оскаржуваної ухвали Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року через засоби поштового зв'язку 16 березня 2024 року, що підтверджує відповідними доказами.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи клопотання заявниці про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані ним докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені нею доводи свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно зобов'язав її сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги у справі про корупцію, у зв'язку з чим залишив її апеляційну скаргу без руху, що в подальшому призвело до повернення її апеляційної скарги. Заявниця зазначає, що звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої корупційними діяннями посадових осіб на підставі статей 67, 68 Закону України «Про запобігання корупції», за подання якого Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору. Вважає, що за подання цього позову на підставі статті 53-7 Закону України «Про запобігання корупції» вона має право на винагороду, як викривач.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно з інформацією у справі № 639/5935/23, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
20 листопада 2023 року на вказане судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що справи про корупцію посадових осіб не передбачають судового збору, навпаки передбачають винагороду для викривачів корупції у розмірі 10 % від суми нанесеної шкоди державі або особі відповідно до статті 53-7 Закону України «Про запобігання корупції».
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Харківський апеляційний суд в ухвалі від 29 листопада 2023 року звернув увагу заявниці, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 як викривач, матиме право на відшкодування витрат понесених у зв'язку з розглядом справи у разі задоволення позову на підставі наведеної норми та статті 141 ЦПК України, проте не звільнена від сплати судового збору за звернення з цим позовом.
Отже, апеляційний суд надав оцінку доводам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо сплати судового збору та дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявницею не наведено підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору в розмірі 429,44 грн, копію якої направлено ОСОБА_1 на адресу, вказану в апеляційній скарзі.
Як встановлено апеляційним судом в ухвалі від 28 лютого 2024 року та не заперечується ОСОБА_1 , отримавши 19 січня 2024 року копію ухвали суду від 29 листопада 2023 року, заявниця не вчинила жодних дій, спрямованих на усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв'язку з невиконанням вимог зазначеної вище ухвали, Харківським апеляційним судом 28 лютого 2024 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду, на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, що не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Верховним Судом враховано, що позовна заява в цій справі подана ОСОБА_1 про скасування письмових правочинів судді ОСОБА_6, приватного виконавця ОСОБА_7, вчинених ними за заявами неправоздатної юридичної особи КП «Харківські теплові мережі» щодо ОСОБА_1 в порушення положень статей 67,68, Закону України «Про запобігання корупції» та відшкодування шкоди.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Законом України «Про судовий збір» у статті 5 визначені пільги щодо сплати судового збору, якою передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів за певними категоріями позовів та визначених категорій заявників.
За вказаними категоріями позовів у статті 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору.
Не зазначено ОСОБА_1 про те, що вона є особою, яка звільнена від сплати судового збору з інших підстав.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року.
У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», приватного виконавця ОСОБА_7, треті особи: Голова Національного агентства по запобіганню корупції Новіков Олександр Федорович , Державна казначейська служба України, про скасування письмових правочинів та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник