Справа № 709/466/24
19 квітня 2024 рокуЧорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання рішень - Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ),-
До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла скарга адвоката Євтушенка М.П., подана в інтересах ОСОБА_1 , в якій він просить зобов'язати Чорнобаївський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна скаржниці.
Скаргу мотивує тим, що 28 січня 2014 року ВДВС Чорнобаївського районного управління юстиції накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . Цей арешт накладено постановою про відкриття виконавчого провадження №41568124 від 17 січня 2014 року. До Державного реєстру речових прав внесено запис про обтяження № 4446581. 29 лютого 2024 року адвокат Євтушенко М.П. звернувся з заявою до Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , на що отримав відповідь щодо неможливості зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження знищене. Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено наслідки закінчення виконавчого провадження. Зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається. Таким чином, необхідно зняти арешт із майна ОСОБА_1 . Закінчення виконавчих проваджень та незняття арешту з майна ОСОБА_1 призводить до порушення її нормальних життєвих зв'язків, нервових переживань, витрат додаткового часу для звернення до ДВС, адвоката, суду. Порушено її право власності. Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження вже знищені, оскільки закінчився строк їх зберігання, існує необхідність зняти арешт з нерухомого майна скаржниці.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року відкрито провадження за скаргою та призначено судовий розгляд.
Від Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу. У ньому зазначено, що відповідно до системи АСВП ДП «НАІС», виконавче провадження за №41568124 відносно ОСОБА_1 , відкрите 17.01.2014 року, дійсно перебувало на виконанні у відділі ДВС. В подальшому державним виконавцем 20.08.2015 відповідно до п. 10 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 06.06.2015) винесено постанову про направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 06.06.2015) у разі направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби арешт, накладений на майно боржника, не знімається.
Вищевказане виконавче провадження є знищеним через закінчення строків зберігання. Тому неможливо встановити, яка саме заборгованість була у ОСОБА_1 на момент закриття виконавчого провадження. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було відмовлено у знятті арешту з майна.
Скаржник у заяві про зняття арешту з майна боржника посилається на норми Закону України «Про виконавче провадження», які діють та є актуальними станом на сьогодні, а не ті, що діяли станом на вчинення державним виконавцем дій, та які були актуальні в період з 2014 по 2015 рік.
Стороною скаржника не надано жодної інформації, яка б підтвердила виконання рішення суду. З відомостей Відділу ДВС рішення, яке перебувало в рамках виконавчого провадження №41568124, на сьогодні є фактично не виконаним.
Скаржник посилається на відсутність запису в Єдиному реєстрі боржників. Разом з тим, Єдиний реєстр боржників почав функціонувати та наповнюватись даними про боржників з 05 січня 2017 року, з дня набрання чинності Закону, а вищевказане виконавче провадження перебувало на виконанні в період з 2014 по 2015 рік, тобто до моменту створення та ведення в дію Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України.
Також на сьогодні скаржником, або її представником не надано жодних даних щодо виконання рішення згідно виконавчого документу, за для забезпечення якого було встановлено обмеження у вигляді арешту майна.
Просили взяти до уваги ці пояснення та відмовити у задоволенні скарги повністю.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причину неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена судовою повісткою.
Представник заявника адвокат Євтушенко М.П. в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Представник Чорнобаївського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №367852974 від 29 лютого 2024 року вбачається, що постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно, виданою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чорнобаївського районного управління юстиції Білецькою В.Ю., 17 січня 2014 року був накладений арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , виконавче провадження №41568124) (а.с. 4-6).
28 січня 2014 року до Державного реєстру речових прав було внесено запис №4446581 про арешт нерухомого майна (а.с. 4-6).
Представник ОСОБА_1 адвокат Євтушенко М.П. звертався з заявою до Чорнобаївського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного 17 січня 2014 року постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно, виконавче провадження №41568124.
Листом від 06.03.2024 № 8665 начальником відділу ОСОБА_2 відмовлено боржнику у знятті арешту з його майна у зв'язку із відсутністю підстав (а.с. 7).
У вказаному листі державною виконавчою службою зазначено, що на виконанні Чорнобаївського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) дійсно перебувало виконавче провадження № 41568124 щодо ОСОБА_1 , відкрите 17 січня 2014 року. В подальшому державний виконавець 20 серпня 2015 року виніс постанову про направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС. Зазначили про те, що встановити, яка саме заборгованість була у боржника на момент закриття виконавчого провадження, є неможливим у зв'язку з закінченням строків його зберігання та знищенням. Направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби не входить до переліку підстав, передбачених ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.06.2015), за наявності яких виконавець може зняти арешт з усього майна (коштів) боржника. Тому у знятті арешту з майна ОСОБА_1 було відмовлено.
Стороною скаржника додано роздруківку з Єдиного реєстру боржників з анкетними даними ОСОБА_1 та її РНОКПП. За цими даними в Реєстрі записів не знайдено (а.с. 8).
Також представник ОСОБА_1 зазначив, що її борг погашено за рахунок заставного майна (а.с. 23).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Судом встановлено, що державним виконавцем 20 серпня 2015 року по виконавчому провадженню № 41568124 була винесена постанова про направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 20 серпня 2015 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби), арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Тобто станом на дату закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем було дотримано вимог закону, оскільки направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби не передбачає зняття арешту з майна боржника.
Частина 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) визначає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Частиною 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Однак суд зазначає, що відповідно до змісту скарги спір виник саме з підстави відмови державною виконавчою службою зняти арешт з майна боржника поза межами виконавчого провадження.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Представник ДВС повідомив, що виконавче провадження є завершеним, матеріали знищені у зв'язку з закінченням строків зберігання.
При цьому державною виконавчою службою зазначено, що у відділі відсутні відомості про погашення ОСОБА_1 заборгованості, встановити яка саме заборгованість була у боржника на момент закриття виконавчого провадження є неможливим.
Сторона скаржника не надала інформації щодо стягувача у виконавчому провадженні№ 41568124, хоча ця інформація має бути ОСОБА_1 відома. Тому викликати його в судове засідання та з'ясувати щодо наявності чи відсутності у нього претензій до боржника суд не може.
Крім цього, адвокат Євтушенко М.П. вказує, що борг ОСОБА_1 погашено за рахунок заставного майна. Проте жодних доказів цього не надав.
Положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Проте жодних доказів, які б підтверджували вказані скаржником обставини, нею не надано.
У зв'язку з цим, суд вважає вимоги скарги необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 260, 261, 263, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання рішень - Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.
Суддя І.М. Кваша