Справа № 711/2634/24
Номер провадження 1-кп/711/361/24
22 квітня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330000002 від 02.01.2024, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно працюючого на посаді водія в ТОВ «Національна горілчана компанія», на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, не є особою з інвалідністю, не є учасником бойових дій, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Влітку 2023 року, точну дату та час встановити не представилося можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в місті Черкаси, на площі 700-річчя, діючи умисно з метою подальшого протиправного використання маючи намір на використання підробленого офіційного документу, достовірно знаючи, що його особисті (анкетні дані) будуть використані для виготовлення підроблених офіційних документів, виступаючи пособником протиправних дій, досяг домовленості та передав невстановленій дізнанням особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, для внесення та виготовлення йому завідомо підроблених документів, а саме: виписки із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 33457 за період лікування з 01.08.2022 по 12.02.2022, виданої нібито КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та виписки із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 16214 за період лікування з 10.01.2023 по 20.01.2023, виданої нібито КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», свій діагноз та інші необхідні анкетні дані. В подальшому невстановлена особа у невстановлений час та місці за допомогою необхідної техніки виготовила підроблені документи - виписки із медичної карти стаціонарного хворого, які видаються та посвідчується установою, що засвідчує факт, який має юридичне значення та, який здатний спричинити наслідки правового характеру, можливість реалізації прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення на ім'я ОСОБА_4 та передала останньому, за які він сплатив грошові кошти в готівці, в сумі 2000 грн., та яке ОСОБА_4 отримав за адресою: АДРЕСА_2 .
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні офіційного документа.
Крім того, ОСОБА_4 , 14.11.2023 близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: місто Черкаси, вулиця В'ячеслава Чорновола, 1 в КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», достовірно знаючи про те, що у період з 01.08.2022 по 12.02.2022 та в період з 10.01.2023 по 20.01.2023 років він на лікуванні у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» не перебував, розуміючи протиправність своїх дій, умисно використовуючи з метою продовження йому групи інвалідності, завідомо підроблені документи, а саме виписку із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №33457 за період лікування з 01.08.2022 по 12.02.2022, та виписку із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №16214 за період лікування з 10.01.2023 по 20.01.2023, нібито які видану КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», проте дані виписки згідно листа від 19.01.2023 КНП «ЧОЛ ЧОР» не видавались, та в яких зазначені лікарі підписи не розміщували. ОСОБА_4 достовірно знаючи, що дані виписки є підробленими, зазначені в них відомості про перебування ним. на лікуванні є неправдивими, незаконно, умисно використав вказані медичні документи, які видаються та посвідчуються установою, та здатні спричинити наслідки правового характеру та можливість реалізації прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення надавши їх сімейному лікарю КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_5 , яка в подальшому передала їх до ЛКК КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», та які були скеровані з направленням на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) 5/2682 від 15.11.2023, супровідним листом №2376 від 21.11.2023 з іншими документами до Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» для розгляду питання щодо продовження ОСОБА_4 групи інвалідності.
В подальшому при повторному огляді 14.12.2023 спеціалізованою кардіологічною МСЕК при перевірці наявних документів виявлено факт надання ОСОБА_4 підроблених медичних документів про захворювання, а саме виписок із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №33457 за період лікування з 01.08.2022 по 12.02.2022, №16214 за період лікування з 10.01.2023 по 20.01.2023, нібито в КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», та 14.12.2023 винесено довідку про невизнання інвалідом.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/124-24/3893-ПЧ від 21.03.2024 підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Зав. відділенням» та підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Лікуючий лікар» виписки із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №33457, виконані не ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а іншою особою, також згідно висновку експерта №СЕ-19/124-24/3892-ДД від 22.03.2024 питання щодо нанесення відбитків печатки «Для довідок» Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в виписках №33457 та № 16214 на ім'я ОСОБА_4 печаткою «Для довідок» Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», зразки відбитків якої надані на дослідження, не вирішувалося, так як зазначені відбитки відбитками не являються, а є лише зображеннями відбитків, які нанесені струменевим способом, окрім того відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-24/4005-ДД від 22.03.2024 питання щодо нанесення відбитків штампу Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в виписках №33457 та №16214, на ім'я ОСОБА_4 , штампом Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», зразки відбитків якого надані на дослідження, не вирішувалося, так як зазначені відбитки відбитками не являються, а є лише зображеннями відбитків, які нанесені струменевим способом.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинених ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно влітку 2023 року, він був в місті Черкаси, на площі 700-річчя, домовився та передав малознайомій особі, медичні документи, яка виготовила підроблені документи та передала йому, за які він сплатив 2000 грн. Також 14.11.2023 близько 13 години 00 хвилин, він перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 в КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», знаючи про те, що у період з 01.08.2022 по 12.02.2022 та в період з 10.01.2023 по 20.01.2023 років він на лікуванні у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» не перебував, з метою продовження йому групи інвалідності, надав підроблені документи сімейному лікарю.
У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Після його викриття він зробив належні висновки. Також просив врахувати, що він не виправдовує свої дії, просить вибачення та засуджує свою поведінку. Готовий нести відповідальність за свої кримінальні правопорушення, але просить надати шанс для виправлення та можливості бути корисним для суспільства.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні офіційного документа та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, даних про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано, одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не є особою з інвалідністю, не перебуває під наглядом у лікаря нарколога КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», у лікаря психіатра в м.Черкаси на обліку не перебуває, офіційно працевлаштований, не є учасником бойових дій, характеризується, згідно довідки - характеристики посередньо, офіційно працює, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу своїх вчинків та осудив свою поведінку.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачався за вчинене, що свідчить про його щире каяття, готовність стати на шлях виправлення підтверджується тим, що він повністю змінив свої погляди на життя.
З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого дають підстави суду вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти, призначивши йому покарання відповідно до вимог ст.50 КК України за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В рамках даного кримінального провадження у відношенні обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільні позови в даному кримінальному провадженні не заявлений.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертиз: №СЕ-19/124-24/3893-ПЧ від 21.03.2024, в сумі 4 543 грн. 68 коп.; №СЕ-19/124-24/3892-ДД від 22.03.2024, в сумі 2 271 грн. 84 коп.; №СЕ-19/124-24/4005- ДД від 22.03.2024, в сумі 1 893 грн. 20 коп., загальна вартість витрат на залучення експерта становить 8 708 грн. 72 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню: медико експертна- справа на ім'я ОСОБА_4 ; експериментальні та вільні зразки відбитку круглої печатки та штампу КНП «ЧОЛ ЧОР»; експериментальні та вільні зразки підпису свідка ОСОБА_7 ; експериментальні та вільні зразки підпису свідка ОСОБА_6 ; експериментальні та вільні зразки підпису свідка ОСОБА_8 ; огляд терапевта (сімейного лікаря), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1