справа № 691/1254/23
провадження № 2/691/83/24
11 квітня 2024 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «МІЛОАН», у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13524 від 20.07.2020, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчого напису від 20.07.2020 за № 13524, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., який визнав ОСОБА_1 боржником за кредитним договором № 1499706, укладеним 22.01.2020 між ним та ТОВ «МІЛОАН» про стягнення на користь останнього заборгованості за період з 21.02.2020 по 30.06.2020 у сумі 32623,05 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис від 20.07.2020 за № 13524 не підлягає виконанню, оскільки, заборгованість по кредиту має спірний характер і нотаріус при вчинені виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню.
ОСОБА_1 вказує, що жодних правочинів з ТОВ «МІЛОАН» він не укладав, повідомлень про відступлення прав грошової вимоги не отримував.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів і, як наслідок, відкрито неправомірне провадження щодо стягнення з нього заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
ОСОБА_1 зазначає, що підстав для вчинення виконавчого напису не було, будь яких заяв/вимог про наявність заборгованості він не отримував, а тому вважає його протиправним та таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача ТОВ «МІЛОАН» Вініченко О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_1 22.01.2020 було укладено кредитний договір № 1499706, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 14999,00грн., строком на 30 днів, який він зобов'язався повернути відповідно до умов договору. Кредит був укладений у електронній формі в особистому кабінеті позичальника. Однак, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув Товариству.
20.07.2020 на підставі наданих Товариством документів, приватний нотаріус, у відповідності до вимог законодавства, визнав перелік наданих документів достатнім та вчинив виконавчий напис про стягнення указаної заборгованості.
Представник відповідача вважає, що незгода позивача з безспірністю суми кредитної заборгованості не може ґрунтуватися на простому небажанні оплачувати борг по кредитному договору, у зв'язку із чим у позові слід відмовити.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому пояснив, що відповідачем у якості доказу укладення кредитного договору було надано його паперову копію, який не містить одноразового ідентифікатора - електронного підпису ТОВ «МІЛОАН» та позичальника. Також надані правила надання фінансових кредитів від 19.01.2020, не можна вважати частиною договору, оскільки не підписані ОСОБА_1 .
Документи, що долучені до відзиву, не можуть підтвердити ти, що позивач, зареєструвався у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створив у ній особистий кабінет, отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею. Отримав електронне повідомлення з одноразовим ідентифікатором, ввів його у ІТС кредитодавця та використав для підписання кредитного договору.
Відповідачем не доведено надання коштів в кредит ОСОБА_1 та наявність у нього кредитної заборгованості.
У свою чергу, представник відповідача ТОВ «МІЛОАН» Вініченко О.В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що у відповідності до вимог законодавства та укладеного кредитного договору, на мобільний телефон ОСОБА_1 . Товариством було направлено одноразовий ідентифікатор, який він використав, що підтверджується інформацією з ІТС відповідача.
Крім того, відповідь особи, які адресована пропозиція укладення електронного договору про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти даний договір та заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі.
Також, отримання позивачем кредиту не є предметом доказування у справі.
Факт перерахування кошів на картку позивача підтверджується довідкою ТОВ «Елаєнс»
Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстрр відправки поштових повідомлень.
Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.
20.07.2020 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вчинив виконавчий напис № 13524, за яким визнав ОСОБА_1 боржником за кредитним договором № 1499706, укладеним 22.01.2020 між останнім та ТОВ «МІЛОАН» про стягнення на користь Товариства заборгованості за період з 21.02.2020 по 30.06.2020, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у сумі 14999,00 грн., простроченої заборгованості за комісією у сумі 749,95 грн., простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 16874,10 грн. Також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом за домовленістю сторін. Загальна сума, яка підлягає стягненню становить 32623,05 грн.
Постановою від 13.08.2020, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчого напису від 20.07.2020 за № 13524, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» заборгованості за період з 21.02.2020 по 30.06.2020, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у сумі 14999,00 грн., простроченої заборгованості за комісією у сумі 749,95 грн., простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 16874,10 грн. Також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом за домовленістю сторін. Загальна сума, яка підлягає стягненню становить 32623,05 грн.
02.10.2020, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. винесено постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника ОСОБА_1 на загальну суму 554,36 грн.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Зокрема згідно з указаним Порядком, стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат».
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати заборгованість, яка має бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018, справа № 61-10285св18.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису № 12181 від 16.06.2021 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.
Пункт 2 до Переліку був внесений на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 № 662 та передбачав можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса з підстав, що випливають із кредитних відносин.
Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов'язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами».
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, отримання позивачем ОСОБА_1 повідомлення - вимоги про наявність такої заборгованості.
Також, згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ст. 76 ЦПК України.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи, що відповідач не подав своїх заперечень щодо предмета спору, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.
У прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати. Сума витрат не вказана.
Матеріали справи містять лише два документи, що належним чином підтверджують понесення позивачем ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме, квитанція № 9157-4882-1052-1101 від 20.09.2023 на суму 1092,92 грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви та квитанція № 7364-0262-8965-9590 від 20.09.2023 на суму 546,46 грн. про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Інших доказів про понесення позивачем судових витрат до суду не подано, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1639,38 коп.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 13524 від 20.07.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» заборгованості за кредитним договором № 1499706 від 22.01.2020 у сумі 32623 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 05 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» код ЄДРПОУ 40484607, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 1639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 38 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя Л. В. Подорога