23 квітня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1100/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”, м. Чернівці
до Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, м. Чернівці
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича про визнання договору про постачання електричної енергії № 707 від 28.12.2020 недійсним.
Розглянувши матеріали позовної заяви на предмет вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд встановив, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Положеннями п.4 ч.3 ст.162 ГПК України визначено, що зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені, невизнані або оспорювані права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У прохальній частині позовної заяви, позивач просить визнати договір недійсним та застосувати до сторін договору двосторонню реституцію.
У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Однак, вказана вимога про застосування наслідків недійсності правочину, сформульована без конкретної вимоги які саме наслідки недійсності правочину мають бути застосовані - стягнення збитків або стягнення усього отриманого товариством, тоді-як, рішення у разі задоволення позовних вимог не може носити абстрактний характер, а має визначати конкретний перелік дій, які треба вчинити чи перелік майна, яке треба передати (повернути) і т.д. При цьому, суд не наділений правом самостійно вирішувати за заявника, зміст заявлених ним вимог, за відсутності відповідних зазначень та обґрунтувань.
Такий недолік поданої позовної заяви позбавляє суд об'єктивної можливості разом з вимогою про визнання недійсним договору, вирішувати питання про застосування правових наслідків такої недійсності, оскільки у відповідності до вимог ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
При цьому, суд зазначає, що за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру (така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 916/368/18, ухвалі КГС ВС від 12.04.2022 у справі №Б-39/159-10).
Відтак, вимога, про застосування наслідків недійсності правочинів, повинна бути оплачена судовим збором в залежності від обраного позивачем способу застосування наслідків недійсності правочину.
Оскільки позивач не визначив конкретних правових наслідків недійсності правочину, які підлягають застосуванню судом, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає оплаті за заявлену вимогу.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом 5-ти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановлює спосіб і строк усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо ж позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали усунути названі в ній недоліки, та надати до Господарського суду Чернівецької області:
відповідні документи, докази і пояснення, щодо визначення змісту позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції шляхом конкретизації наслідків про які йде мова у зазначеній вимозі;
надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалу підписано 23.04.2024.
Суддя В.В.Дутка