29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" квітня 2024 р. Справа № 922/182/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд"
до фізичної особи-підприємця Мярковської Тетяни Михайлівни
про стягнення 225176,49 грн
встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи - підприємця Мярковської Тетяни Михайлівни про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 225176,49 грн, з яких сума основного боргу - 171059,88 грн, інфляційні витрати - 1988,70 грн, пеня - 35022,01 грн, штраф - 17105,90 гривні.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 у справі №922/182/24 матеріали позовної заяви разом із доданими до неї документами передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (встановленою підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 матеріали справи №922/182/24 передано на розгляд судді Виноградовій В.В.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2024 відкрито провадження у справі №924/242/24 для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, отриманого за договором поставки від 01.02.2021 №01/02/2021. Як на правову підставу позову послався на положення ст. ст. 9, 526, 530, 547, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 217, 230 ГК України.
Відповідач відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвала суду від 05.03.2024 направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку - "адресат відсутній за вказаною адресою".
З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.02.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» (Постачальник) та фізичною особою - підприємцем Мярковською Тетяною Михайлівною (Покупець) укладено договір поставки №01/02/2021 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки є велосипеди, електрокомплектуючі та інші велосипедні аксесуари (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору товар, що є предметом даного Договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за марками, типами, розмірами визначаються видатковими накладними Постачальника, які є невід'ємними частинами Договору.
Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору ціна Товару, що передається за даним Договором, установлюється в національній валюті України, згідно прейскурантів Постачальника. Загальна ціна Договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видатковим накладними протягом дії Договору.
У п. п. 4.3, 4.4 договору сторони узгодили, що оплата за цим Договором здійснюється на умовах передоплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару згідно рахунків виставлених Постачальником. Спосіб оплати - безготівковий переказ. Форма розрахунків - платіжне доручення.
Відповідно до п. 4.5 договору Постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього Договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими видатковими накладними Покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні. Усі видаткові накладні, підписані сторонами, починаючи з дати укладення даного Договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинам, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір.
Згідно з п. 4.6 договору на момент оформлення чергової /наступної/ партії Товару, вартість поставленого, але неоплаченого товару не повинна перевищувати 5000,00 гривень
За умовами п. 5.1 договору Постачальник зобов'язаний, зокрема передати Покупцю товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору, рахунками - фактурами, видатковими накладними.
Покупець відповідно до п. 5.2 договору зобов'язаний, зокрема прийняти товар за кількістю та асортиментом, зазначеними у видатковій накладній; оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим Договором.
У п. 6.1 договору сторони узгодили, що поставка (передача) Товару здійснюється за місцезнаходженням одного з складських приміщень Постачальника на умовах ЕХW (франко-завод) у відповідності до Правил/тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року). В окремих випадках, за узгодженням з Покупцем, Товар може бути поставлений на умовах, зазначених у видатковій накладній.
Згідно п. 6.2 договору датою поставки Товару вважається дата видаткової накладної Постачальника, за якою відбулась передача Товару Покупцю.
У п. 6.3 договору зазначено, що право власності на Товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару до Покупця переходить в момент передачі Товару від Постачальника Покупцю за видатковою накладною.
Сторони у п. 9.1 договору домовились, що у випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством.
Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3 даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.
Сплата Стороною штрафних санкцій та/або відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством (п.9.3 договору).
Згідно з п. 11.1 договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня поточного року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь - якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір містить підписи представників сторін та відтиск печатки позивача.
На виконання договору №01/02/2021 від 01.02.2021 позивач поставив відповідачу товар - велосипеди в асортименті на загальну суму 171059,88 грн, а саме: за видатковими накладними №810 від 23.05.2023 на суму 64762,11 грн, №1346 від 01.08.2023 на суму 94673,46 грн, №1347 від 01.08.2023 на суму 11624,32 гривні.
Видаткові накладні містять підписи представників позивача та відповідача.
У зв'язку із несплатою вартості поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.12.2023, в якій просив протягом 2-х календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати 219620,44 грн боргу (з урахуванням інфляційних нарахувань, штрафних санкцій) (опис вкладення до цінного листа, квитанція про направлення від 16.02.2023).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, 01.02.2021 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено договір поставки №01/02/2021, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
У підтвердження поставки товару за договором на суму 171059,88 грн позивачем надано підписані сторонами видаткові накладні №810 від 23.05.2023 на суму 64762,11 грн, №1346 від 01.08.2023 на суму 94673,46 грн, №1347 від 01.08.2023 на суму 11624,32 гривні.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
У п. 4.3 договору сторони узгодили, що оплата за цим Договором здійснюється як на умовах передоплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару згідно рахунків виставлених Постачальником.
Разом з тим, ч. 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У ст. 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Доказів оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 171059,88 грн, як і доказів, які би спростовували виникнення вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 171059,88 грн заборгованості заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 1988,70 інфляційних нарахувань згідно з поданими розрахунками (за видатковою накладною від 23.05.2023 №810 на суму 64762,11 грн за червень-грудень 2023 року нараховано 832,32 грн інфляційних втрат; за видатковою накладною від 01.08.2023 №1347 на суму 11624,32 грн за серпень-грудень 2023 року нараховано 126,46 грн інфляційних втрат; за видатковою накладною від 01.08.2023 №1346 на суму 94673,45 грн за серпень-грудень 2023 року нараховано 1029,92 грн інфляційних втрат).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19)).
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, зазначає, що останні здійснені в можливих межах, тому позовні вимоги про стягнення 1988,70 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Доказів, які би спростовували заявлені до стягнення нарахування інфляційних втрат, суду не подано.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35022,01 грн пені (за видатковою накладною від 23.05.2023 №810 на суму 64762,11 грн за період з 23.05.2023 по 14.01.2024 нараховано 17091,61 грн пені; за видатковою накладною від 01.08.2023 №1347 на суму 11624,32 грн за період з 01.08.2023 по 14.01.2024 нараховано 1960,80 грн пені; за видатковою накладною від 01.08.2023 №1346 на суму 94673,45 грн за період з 01.08.2023 по 14.01.2024 нараховано 15969,60 грн пені), а також 17105,90 грн штрафу згідно з поданими розрахунками.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3 даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.
Також частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені, яка нарахована за періоди з дати підписання кожної з видаткових накладних по 14.01.2024, судом встановлено, що таке нарахування не відповідає положенням ст. 253 ЦК України, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Враховуючи наведене, а також положення ст. 692 ЦК України, першим днем прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості отриманого товару, є наступний день після його прийняття, тобто 24.05.2023 за видатковою накладною від 23.05.2023 та 02.08.2023 за видатковими накладними від 01.08.2023.
Крім того, з поданих розрахунків пені убачається, що нарахування пені на заборгованість по видатковій накладній від 23.05.2023 здійснено без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зауважує, що вказаними законодавчими положеннями передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (позиція відображена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20, від 16.12.2021 у справі №925/1386/19).
Враховуючи зазначене, оскільки сторонами не передбачено більшу тривалість нарахування пені, ніж та, що встановлена у ч. 6 ст. 232 ГК України, суд доходить висновку про необґрунтованість нарахування заявленої до стягнення пені на заборгованість за видатковою накладною від 23.05.2023 за період після 24.11.2023.
Таким чином, зважаючи на наведене, за підрахунком суду, здійсненим із використанням ІПС «Законодавство», обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню, є розмір пені в загальній сумі 32021,55 грн (на заборгованість в сумі 64762,11 грн за період з 24.05.2023 по 24.11.2023 - 14219,28 грн пені; на заборгованість в сумі 11624,32 грн за період з 02.08.2023 по 14.01.2024 - 1946,79 грн пені; на заборгованість в сумі 94673,45 грн за період з 02.08.2023 по 14.01.2024 - 15855,48 грн пені). З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення 3000,46 грн пені не підлягають задоволенню.
Також, здійснивши перевірку поданого розрахунку штрафу в сумі 17105,90 грн, суд зазначає, що останній нараховано у можливих межах, а тому з урахуванням положень ст. 14 ГПК України позовні вимоги про його стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечень, контррозрахунку заявлених позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу або доказів, які би спростовували наявність підстав для їх стягнення в обґрунтованому розмірі, відповідачем не подано.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи, положення законодавства, суд доходить висновку
про задоволення позовних вимог частково, а саме: в частині стягнення 171059,88 грн заборгованості, 1988,70 грн інфляційних втрат, 17105,90 грн штрафу та 32021,55 грн пені. Відповідно, у позові в частині стягнення 3000,46 грн пені нележить відмовити.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розміру судового збору, вичзначеного з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (оскільки позовна заява подана в електронній формі).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до фізичної особи-підприємця Мярковської Тетяни Михайлівни про стягнення 225176,49 грн, з яких 171059,88 грн заборгованості, 1988,70 грн інфляційних втрат, 35022,01 грн пені та 17105,90 грн штрафу, задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Мярковської Тетяни Михайлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд", м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 2Є (код 30036332) 171059,88 грн (сто сімдесят одну тисячу п'ятдесят дев'ять гривень 88 коп.) заборгованості, 1988,70 грн (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 70 коп.) інфляційних втрат, 32021,55 грн (тридцять дві тисячі двадцять одну гривню 55 коп.) пені, 17105,90 грн (сімнадцять тисяч сто п'ять гривень 90 коп.) штрафу, 2666,12 грн (дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 12 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова