Рішення від 23.04.2024 по справі 922/554/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/554/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ: 40081200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55; код ЄДРПОУ: 45114146)

про стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.02.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», в якій просить суд:

- стягнути на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 45114146) штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 80 227,90 грн. (56 160,00 грн. штраф + 24 067,90 грн. пеня);

- стягнути на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 45114146) штраф за поставку неякісного товару у розмірі 35 569,36 грн. (30 240,00 грн. штраф + 5329,36 грн. пеня),

а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023 в частині поставки товару належної якості та у строк, визначений умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/554/24. Вирішено розгляд справи №922/554/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8400 від 28.03.2024).

У відзиві представник відповідача зазначила, що відповідачем не заперечується факт неповного та несвоєчасного виконання зобов'язання за договором № ОД/НХ-23-454НЮ, проте просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором №ОД/НХ-23-454НЮ на 90%.

Разом з відзивом представник відповідача просила суд поновити строк на подання відзиву по справі №922/554/24 та прийняти його до розгляду.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначила, що 20.03.2024 між адвокатом Бєловою О.Є. та ТОВ «Торговий Дім «Тепловозремсервіс» укладено договір про надання правової допомоги на представництво інтересів. Того ж дня представнику відповідача стало відомо про наявність провадження по справі №922/554/24. У подальшому, через ракетні обстріли м. Харкова, у зв'язку з якими місто повністю лишилося світла, у представника відповідача не було можливість направити відзив по даній справі.

Згідно вимог частини 1 статті 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст.113 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2024 було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Вищевказану ухвалу відповідачу було вручено 01.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.116 ГПК України).

Таким чином, відповідач повинен був надати відзив на позовну заяву у строк до 16.03.2024 включно.

Приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Відповідно до частини другої, третьої та шостої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Приписами частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим, у статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Суд також враховує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Враховуючи вищевикладене, задля дотримання принципів господарського судочинства, суд вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідача та поновити йому процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, суд приймає відзив на позовну заяву (вх.№8400 від 28.03.2024) до розгляду та долучає його до матеріалів справи №922/554/24.

01.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2605 від 01.04.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, як вказується відповідачем, відсутні.

02.04.2023 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№8759 від 02.04.2024) в якому зазначила, що у відзиві на позовну заяву наявна помилка у розрахунку розміру штрафних санкцій та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором № ОД/НХ-23-454НЮ на 90%, що становить до стягнення 11579.70 грн., з яких: 5616,00 грн. - штраф за несвоєчасну поставку товару, 2406.80 грн. - пеня за несвоєчасну поставку товару, 3024,00 грн. - штраф за поставку неякісного товару, 533,00 грн. пеня за поставку неякісного товару.

Також представник відповідача зазначила, що відповідач в жодному разі не заперечує про порушення ним договірних зобов'язань та необхідності сплати штрафних санкцій, проте вважає, що штрафні санкції є надмірними та такими, що не відповідають принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

10.07.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (постачальник) було укладено договір закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ, за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-08-009693-a (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Найменування товару: Запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (шестерні конічні) (код ДК 021:2015 - 34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу) (п.1.2.Договору).

Виробник товару: TOB «ТРС», м. Харків, Україна (п.1.3.Договору).

Кількість, асортимент, марка товару визначаються у Специфікації №1 (Додаток №1) до цього Договору (п.1.4.Договору).

Обсяги закупівлі, товару можуть бути зменшені, зокрема враховуючи фактичний обсяг видатків покупця. В цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом укладення додаткової угоди (п.1.5.Договору).

Згідно з п.2.1.Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток №1) до цього Договору.

Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність, які надаються покупцю разом з товаром (п.2.2.Договору).

Постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом:

- гарантійного строку експлуатації - не менше 2-х років з дати введення продукції в експлуатацію;

- гарантійного строку зберігання - не менше 12 місяців з дати отримання кінцевим споживачем;

- гарантійні строки експлуатації та зберігання на товар встановлюється в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником (п.2.3.Договору).

Для товару, що підлягає інспекторському контролю відповідно до вимог тендерної документації, або вимог покупця (у випадку укладення Договору по закупівлі, здійсненій без застосування вимог Закону України «Про публічні закупівлі»), при прийманні товару обов'язкова наявність документів про якість (сертифікатів якості, паспортів тощо) з відміткою інспектора-приймальника АТ «Укрзалізниця» (п.2.4.Договору).

При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання Акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.

Товар, якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього Договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами (п.2.5.Договору).

При виявленні виробничих дефектів у гарантійні-строки експлуатації та зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковий (п.2.6.Договору).

Повідомлення про виклик представника постачальника направляється електронним листом із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника сканованої копії відповідного повідомлення в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу, або у інший спосіб, передбачений п.4.5 цього Договору (п.2.7.Договору).

Постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п.2.8.Договору).

Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта (п.2.9.Договору).

Після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником (п.2.10.Договору).

Вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п.5.1 та п.5.2 та іншими умовами цього Договору (п.2.11.Договору).

Приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання (п.2.12.Договору).

Згідно п.4.2. Договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу (п.4.1.Договору).

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п.4.5. Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення електронного листа із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.4.6.Договору).

Видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписуються особами, відповідальними за приймання товару (п.4.7.Договору).

Приймання товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (п.5.1.Договору).

Приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 та відповідно до вимог Стандартів АТ «Укрзалізниця» СТП-10- 001:2016 «Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Основні положення», СТП-10-002:2016 «Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю» (дані Стандарти є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/technical_and_social_policy/ technical_regulation/yakist/) (п.5.2.Договору).

Постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця про наявність особливих умов приймання товару не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару (п.5.3.Договору).

Згідно п.5.4. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість товару згідно з п.2.2 цього Договору, та таких товаросупровідних документів:

- підписаний постачальником рахунок-фактура;

- підписана постачальником видаткова накладна;

- підписана постачальником товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автомобільним транспортом) або електронна залізнична накладна (у разі поставки товару залізничним транспортом), або відповідний документ, виданий оператором поштового зв'язку;

- підписані постачальником пакувальні аркуші (при наявності).

Товаросупровідні документи повинні надаватися покупцю в оригіналі одночасно з прийманням-передачею товару (п.5.5.Договору).

Постачальник відшкодовує покупцю всі витрати, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним наданням документів згідно з п.5.4 цього Договору або в наслідок їх неналежного оформлення (п.5.6.Договору).

Особи, відповідальні за приймання товару, під час його приймання зобов'язані звірити відповідність фактичної кількості товару кількості, вказаній у видатковій накладній; рахунку-фактурі; товарно-транспортній накладній або залізничній накладній, або відповідному документі, виданому оператором поштового зв'язку, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість товару згідно з умовами Договору, розписатися за отримання товару (п.5.8.Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1 (Додаток №1) до цього Договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору.

Ціни в цьому Договорі та первинних документах вказуються в національній валюті України - гривні (п.6.2.Договору).

Загальна ціна Договору без ПДВ становить 312 000,00 грн., крім того ПДВ 20% 62 400,00 грн., усього з ПДВ 374 400,00 грн. Ціна Договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього Договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього Договору (п.6.3.Договору).

Оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 10 (десятий) банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) з операцій по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п.4.2 цього Договору та Специфікації №1 (Додаток №1) при наявності документів, зазначених у п.5.4 цього Договору (п.7.2.Договору).

У разі, якщо постачальник не є платником ПДВ оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 10 (десятий) банківський день з дати підписання видаткової накладної та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п.5.4 цього Договору (п.7.3.Договору).

Згідно з п.8.3. Договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором;

- забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору;

- при виявленні покупцем невідповідності кількості, якості, комплектності або асортименту товару при прийманні товару або виробничих дефектів в гарантійні строки експлуатації та зберігання - направляти на виклик покупця свого уповноваженого представника;

- забезпечити вивіз та провести заміну невідповідного асортименту, неякісного або некомплектного товару, усунути виявлені дефекти за власний рахунок;

- виконувати належним чином інші зобов'язання, визначені цим Договором.

Відповідно до п.9.3.1. Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

За поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.

При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п.2.9 цього Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості не заміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п.9.3.2.Договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.

Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п.10.2.Договору).

Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п.10.3.Договору).

Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором(п.10.4.Договору).

Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023. На період дії воєнного стану строк дії Договору визначається з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (п.15.1.Договору).

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього Договору (п.15.2.Договору).

У складі тендерної пропозиції за процедурою закупівлі №UА-2023-06-08-009693-а відповідачем було надано креслення Д100.08.004-1, Д100.08.003 на підтвердження виготовлення продукції за вказаними кресленнями, довідку Дані на товар про відповідність продукції вказаним кресленням, порівняльну таблицю технічних та якісних характеристик запропонованого товару.

Згідно Специфікації №1 до Договору сторони визначили, що:

- Шестерня конічна мала Д100.08.004-1 повинна відповідати технічним характеристикам креслень Д100.08.004-1. Ціна за одиницю без ПДВ 21 000,00 грн., з ПДВ - 25 200,00 грн.

- Шестерня конічна Д100.08.003 повинна відповідати технічним характеристикам креслень Д100.08.003. Ціна за одиницю без ПДВ 55 000,00 грн., з ПДВ - 66 000,00 грн.

Загальна ціна Договору без ПДВ становить 312 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 62 400,00 грн. Усього з ПДВ - 374 400,00 грн.

21.08.2023 покупець направив письмову рознарядку за вих.№НХ08/1881 на електронну адресу постачальника на поставку товару, а саме: Шестерні конічної малої Д100.08.004-1 у кількості 7 штук на суму 176 400,00 грн.

19.09.2023 покупець направив письмову рознарядку за вих.№НХ08/2996 на електронну адресу постачальника на поставку товару, а саме: шестерні конічної Д100.08.003 у кількості 3 штуки на суму 198 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної №РН-0000028 від 22.09.2023, 22.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» було поставлено шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 7 штук на суму 176 400,00 грн.

Станом на теперішній час письмова рознарядка №НХ08/2996 від 19.09.2023 року на поставку Шестерні конічної Д100.08.003 у кількості 3 штуки на суму 198 000,00 грн. постачальником не виконана.

23.10.2023 позивач направив претензію №1 за вих.№НХ08/3898 з вимогами сплатити штраф у розмірі 56 160,00 грн. та поставити товар за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/2996 від 19.09.2023 на суму 198 000,00 грн.

Як стверджує позивач, вказана претензія відповідачем була залишена без відповіді.

Відповідно до видаткової накладної №НХТер2-1707 від 11.10.2023, поставлену відповідачем 22.09.2023 за видатковою накладною №РН-0000028 Шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 7 штук позивачем було направлено на виробничий підрозділ «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка» служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

При демонтажі наппіввалу та перевірці геометричних параметрів конічної шестерні №122 встановлено наступне: зовнішній діаметр шестерні становить 278,35-279,50 мм, при нормі 279-1 мм, овальність 1,15 мм.

Враховуючи наведене, на підставі пп. 2.5 - 2.7 Договору 06.12.2023 АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на електронну адресу ТОВ «ТД Тепловозремсервіс» було направлено виклик за вих.№НХ08/5025 представника постачальника щодо виявлених невідповідностей та складання акту про фактичну якість і комплектність продукції на 12.12.2023 об 09:00 за адресою: м. Сміла, вул. Орєшкова, 65, виробничий підрозділ Локомотивне депо ім. Т. Шевченко регіональної філії «Одеська залізниця».

Як стверджує позивач, у визначену дату та час представник постачальника не прибув, про причини неявки не повідомив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

12.12.2023 за відсутністю належним чином повідомленого представника постачальника було складено Акт б/н про фактичну якість і комплектність продукції, відповідно пп.26, 30 якого було встановлено, що Шестерня конічна мала Д100.08.004-1 у кількості 6 шт., не відповідають геометричним параметрам креслення та потребують заміни.

12.12.2023 позивач направив повідомлення про заміну неякісного товару разом із Актом б/н від 12.12.2023 про фактичну якість і комплектність продукції на електронну адресу відповідача.

Як стверджує позивач, станом на теперішній час товар, а саме: Шестерня конічна мала Д100.08.004-1 у кількості 6 штук, не замінені постачальником на якісні.

Вказані обставини відповідач не спростовує.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 10.07.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (постачальник) було укладено договір закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ, за результатами процедури закупівлі №UA-2023-06-08-009693-a, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

За своєю правовою природою договір закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023 є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч.1 ст.671 ЦК України).

За приписами статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно п.4.2. Договору сторони домовились, що постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу (п.4.1.Договору). Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Відповідно до п.4.5 Договору документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2023 покупець направив письмову рознарядку за вих.№НХ08/1881 на електронну адресу постачальника на поставку товару, а саме: Шестерні конічної малої Д100.08.004-1 у кількості 7 штук на суму 176 400,00 грн.

Відтак, строк виконання письмової рознарядки за вих.№НХ08/1881 від 21.08.2023 року постачальником становив до 04.09.2023 включно.

Строк виконання письмової рознарядки за вих.№НХ08/2996 від 19.09.2023 року становив до 03.10.2023 включно.

Згідно видаткової накладної №РН-0000028 від 22.09.2023, 22.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» було поставлено позивачу шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 7 штук на суму 176 400,00 грн.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 та відповідно до вимог Стандартів АТ «Укрзалізниця» СТП-10-001:2016 «Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Основні положення», СТП-10-002:2016 «Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю».

Згідно п.5.4 СТП-10-002:2016 «Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю» вхідному контролю І рівня підлягає вся продукція, що закуповується на кожному етапі її переміщення, а також на складі постачальника або виробника у випадках, передбаченим договором. Вхідний контроль І рівня проводить кожен отримувач, який бере участь у процесі переміщення продукції.

Згідно Специфікації №1 до Договору сторони визначили, що Шестерня конічна мала Д100.08.004-1 повинна відповідати технічним характеристикам креслень Д100.08.004-1; Шестерня конічна Д100.08.003 повинна відповідати технічним характеристикам креслень Д100.08.003.

Водночас, у складі тендерної пропозиції за результатами процедури закупівлі №иА-2023- 06-08-009693-а ТОВ «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» було надано креслення Д100.08.004-1, Д100.08.003 на підтвердження виготовлення продукції за вказаними кресленнями, довідку Дані на товар про відповідність продукції вказаним кресленням, порівняльну таблицю технічних та якісних характеристик запропонованого товару.

Під час приймання продукції на складі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка зазначеної продукції встановлено, що після компонування верхнього напіввалу вертикальної передачі та встановлення на тепловоз 2ТЕ10М №2832 с.Б виявлено неоднотонний сторонній шум в районі вертикальної передачі. При демонтажі наппіввалу та перевірці геометричних параметрів конічної шестерні №122 встановлено наступне: зовнішній діаметр шестерні становить 278,35-279,50 мм, при нормі 279-1 мм, овальність 1,15 мм.

Відповідно до п.2.5. Договору при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання Акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.

У визначену дату та час представник постачальника не прибув, про причини неявки не повідомив.

Згідно п.2.8. Договор постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.

Відтак, строк для усунення встановлених вище недоліків постачальником становить 09.01.2024 включно.

За приписами статті 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

З огляду на зазначене, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання наступним чином:

- за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/1881 від 21.08.2023 поставити товар (Шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 7 штук на суму 176 400,00 грн.) у строк до 04.09.2023, а потім замінити неякісний товар (Шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 6 штук на суму 151 200,00 грн.) на якісний у строк до 09.01.2024 шляхом поставки товару на склад позивача;

- за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/2996 від 19.09.2023 поставити товар (Шестерню конічну Д100.08.003 у кількості 3 штуки на суму 198 000,00 грн.) у строк до 03.10.2023 шляхом поставки товару на склад позивача.

Як стверджує позивач, відповідач неякісний товар за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/1881 від 21.08.2023 (Шестерню конічну малу Д100.08.004-1 у кількості 6 штук на суму 151 200,00 грн.) на якісний не замінив, а товар за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/2996 від 19.09.2023 (Шестерню конічну Д100.08.003 у кількості 3 штуки на суму 198 000,00 грн.) не поставив.

Вищенаведене відповідачем не спростовано, доказів протилежного матеріали справи не містять.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Пунктомп.9.3.1. Договору сторони на власний розсуд погодили, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов'язання так і не виконав, позивач на підставі п.9.3.1. та п.9.3.2. Договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасну поставку товару штраф у розмірі 56 160,00 грн. та пеню у розмірі 24 067,90 грн., а також за поставку неякісного товару штраф у розмірі 30 240,00 грн. та пеню у розмірі 5329,36 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов Договору і вимог чинного законодавства.

В свою чергу відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

Однак, суд вважає за можливе частково задовольнити заявлене відповідачем клопотання з наступних підстав.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій представник відповідача зазначає, що відповідач знаходиться у прифронтовому місті Харкові, через що він опинився у скрутному матеріальному становищі. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові.

Також представник відповідача посилається на введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та засвідчення 28.02.2022 відповідних форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до виписки по банківському рахунку відповідача, загальний оборот за 2023 рік склав: за дебетом 3 160 175,17 грн., за кредитом 3 331 666,24 грн., залишок на кінець періоду склав 171 491,07 грн.

Як стверджує представник відповідача, для забезпечення ефективності підприємства, задля збереження робочих місць, відповідачем належно здійснюється виплата заробітної плати співробітникам підприємства.

Відповідно до штатного розкладу, на підприємстві передбачено сім посад, із загальним місячним фондом заробітної плати у розмірі 43500,00 грн., що належно виплачується працівникам.

На переконання відповідача, враховуючи те, що за позовами позивача до відповідача відкриті й інші провадження (№922/554/24, № 922/557/24, № 922/860/24, №922/628/24), стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача, виплати заробітної плати працівникам та виконання зобов'язань, покладених іншими договорами. Таким чином, з огляду на невеликий річний оборот відповідача, невеликий залишок на балансі, наявністю достатньої кількості працівників, відповідач понесе неспівмірну збиткам позивача шкоду.

Також представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності збитків за неналежне виконання умов договору. В той же час, відповідач не отримував жодних коштів від позивача в оплату не поставленого товару за Договором, тобто прямі збитки з боку позивача відсутні.

Водночас, як стверджує представник відповідача, задля виконання договору, відповідач шукав шляхи вирішення проблеми, в тому числі намагався поставити товар після спливу строку поставки. Таким чином, не дивлячись на наявні фінансові та інші труднощі, відповідач діяв добросовісно.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за спірним договором закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023.

При цьому, за умовами договорузакупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України (п.10.1 Договору).

Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023 у зв'язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд звертає увагу на те, до спірний договір закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ сторонами було укладено 10.07.2023, в той час як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.

Відтак, підписуючи договір закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023 сторони усвідомлювали, що таких Договір укладається у період дії воєнного стану в країні.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняють відповідача від виконання ним зобов'язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору закупівлі №ОД/НХ-23-454НЮ від 10.07.2023.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

При цьому, обов'язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Однак, в даному випадку, суд враховує поведінку відповідача, ступінь виконання ним зобов'язання, вид діяльності відповідача, а також виконання ним своїх зобов'язань за Договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасної поставки товару відповідачем.

Крім того, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені та штрафу спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Поміж тим, слід зазначити, що штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

Відповідно до виписки по банківському рахунку відповідача, наданої останнім, загальний оборот відповідача за 2023 рік склав: за дебетом 3 160 175,17 грн., за кредитом 3 331 666,24 грн., залишок на кінець періоду склав 171 491,07 грн.

В свою чергу позивачем заявлено до стягнення 115797,26 грн. штрафних санкцій.

За висновком суду, у випадку зменшення розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, протилежного останнім і не доводиться належними доказами, в той час як відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скрутного матеріального становища.

В даному випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені у загальному розмірі 115 797,26 грн., враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу та пені.

Зваживши на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу та пені на 50%.

За висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З огляду на зазначене, суд задовольняє позов частково, а саме: штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 28 080,00 грн., пеню за несвоєчасну поставку товару у розмірі 12 033,95 грн., штраф за поставку неякісного товару у розмірі 15 120,00 грн. та пеню за поставку неякісного товару у розмірі 2 664,68 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково у зв'язку із зменшенням розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, у відповідності до статті 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» про зменшення розміру пені та штрафу - задовольнити частково.

Зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55; код ЄДРПОУ: 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ: 40081200) штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 28 080 (двадцять вісім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну поставку товару у розмірі 12 033 (дванадцять тисяч тридцять три) грн. 95 коп., штраф за поставку неякісного товару у розмірі 15 120 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. та пеню за поставку неякісного товару у розмірі 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 68 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "23" квітня 2024 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

Попередній документ

118554837

Наступний документ

118554839

Інформація про рішення:

№ рішення:	118554838
№ справи:	922/554/24
Дата рішення:	23.04.2024
Дата публікації:	25.04.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг