11 квітня 2024 року Справа № 915/1806/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) - в судове засідання не з'явився,
від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача ) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001,
електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua
представник позивача - Безменко Микита Євгенович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до 1-го відповідача: Фермерського господарства "САВАННА", вул. Польова, буд. 3, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57303
електронна пошта: zoya0810@gmail.com
представник 1-го відповідача, авдокат Козирєва Анна Володимірівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до 2-го відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
представник 2-го відповідача, авдокат Козирєва Анна Володимірівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: солідарне стягнення заборгованості у розмірі 319 659,15 грн.
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 30.11.2023 (вх.№15820/23 від 30.11.2023) про стягнення солідарно з Фермерського господарства "САВАННА" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №32753103-КД-1 від 21.10.2020, а саме заборгованості за тілом кредиту у розмірі 255 085,61 грн., заборгованості за процентами у розмірі 64 573,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 позовну заяву від 30.11.2023 (вх.№15820/23 від 30.11.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 05.12.2023 була направлена в електронному вигляді позивачу в його електронний кабінет системи "Електронний суд", та отримана останнім 07.12.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
14.12.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№16375/23 від 14.12.2023) з доказами направлення позовної заяви на адресу відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1806/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.01.2024.
Позивач через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх.№16676/23 від 20.12.2023) в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності представника АТ КБ "Приват Банк" за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 та відповідач-2 в підготовче засідання не з'явились, про час та місце підготовчого засідання повідомлені ухвалою суду від 15.12.2023, які повернулись до суду із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
У підготовчому засіданні 16.01.2024 судом повторно перевірено позовну заяву(вх.№15820/23 від 30.11.2023) на додержання вимог викладених у ст.162, ст.164, ст.172 Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст.162,164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 на підставі п.11 ст.176 ГПК України позовну заяву від 30.11.2023 (вх.№15820/23 від 30.11.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.01.2024 була направлена в електронному вигляді позивачу в його електронний кабінет системи "Електронний суд", та отримана останнім 20.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№1023/24 від 25.01.2024).
Ухвалою суду від 30.01.2024 продовжено розгляд справи №915/1806/23 у загальному позовному провадженні, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 19.02.2024.
Представник відповідача -1 через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяв (вх.№1812/24 від 14.02.2024) (а.с.158-179) без доказів направлення його на адресу позивача.
Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 19.02.2024 просить суд надати час для направлення відзиву на адресу позивача та надання доказів відправлення відзиву до суду.
Ухвалою суду від 19.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 06.03.2024 та надано відповідачу - 1 строк для надання доказів направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву з зазначенням поважності причин не подання відзиву у строк визначений судом.
Представник позивача через систему «Електронний суд» надав заяву в якій просить суд розглянути справу №915/1806/23, розгляд якої призначено на 06.03.2024 за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.
Від відповідача - 1 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2200/24 від 26.02.2024) з доказами направлення на адресу позивача. Відповідач-1 у вказаному відзиві просить суд на підставі ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України звільнити відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а також просять суд продовжити строк для подання відзиву, у зв'язку з неотриманням ухвали суду про відкриття провадження. Вказує, що з початком війни території Снігурівської міської територіальної громади з 19.03.2022 були окуповані, велись активні бойові дії. Звільнення території міста Снігурівка відбулось лише 11.11.2022. Вказана територія визначена як територія, де можливе виникнення бойових дій. В період окупації запаси насіння соняшнику врожаю 2021 року у кількості 386 т., що знаходилось на складі господарства, були викрадені та вивезені окупантами, основні засоби підприємства залишковою вартість 3 905,8 тис. грн. були викрадені, вивезені або зіпсовані, а також були пошкоджені будівлі на території фермерського господарства, по цим фактам зареєстровано кримінальне провадження №22023150000000056. В період окупації землі, якими користується ФГ «Саванна» були заміновані, розмінування полів не відбулося, у зв'язку з цим господарською діяльністю ФГ «Савана» у 2022 та 2023 року не займалось, врожаю та доходів не мало і не має.
Ухвалою суду від 06.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено відповідачу-1 строк для надання відзиву, ухвалено розглянути справу поза межами строку встановленого ст..177 ГПК України «у розумний строк» та відкладено підготовче засідання на 27.03.2024.
Позивач через систему «Електронний суд» надав пояснення від 21.03.2024 (вх.№3394/24 від 22.03.2024).
Ухвалою суду від 27.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024.
Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№4197/24 від 09.04.2024) в якій зазначає, що повністю підтримує свої позовні вимоги по справі №915/1806/23 з підстав викладених в позовній заяві та поясненнях наданих до суду. Просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - 1 та відповідач - 2 в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 27.03.2024, яка була направлена представнику відповідачів в електронний кабінет системи «Електронний суд» та отримана представником відповідачів 28.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
21 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк, позивач) та Фермерським господарством "САВАННА" (далі - позичальник, відповідач -1) укладено Кредитний договір №32753103-КД-1 (далі - Договір) (а.с.14-21), у відповідності до умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія надається банком для придбання позичальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: ТОВ Техноторг, ЄДРПОУ 30976452 за наступними реквізитами: р/р 26006283329001 (IBAN - UA НОМЕР_2), ЄДРПОУ 30976452, МФО 326610 (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.1.2 Договору, термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування» (п.1.3 Договору).
Згідно п.А.1 Договору, вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
Відповідно до п.А.2 Договору, ліміт цього Договору: 586 116,68 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 573 375,00 грн., на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; - у розмірі 12 741,68 грн., на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги .
Пунктом А3 визначено, що термін повернення кредиту 01.10.2025.
Зобов'язання позичальника забезпечується: - договором застави сільськогосподарської техніки №32753103-ДЗ-1/1 від 21.10.2020; - договором поруки №32753103-ДП-1/1 від 21.10.2020 (п.А.5 Договору).
У відповідності до п.А.6, п.А.6.1, п.А.6.2 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13.19% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 18,19 % річних. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.А.6 цього договору, при цьому, банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.А.6 цього договору та дати початку її нарахування. Сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього Договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в п.п.А.6, А.6.1, А.7 цього Договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із сторін, про що сторони укладають Договори про внесення змін до цього Договору. У випадку відмови позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи банку, сторони узгодили, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 1,5 про що банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього Договору.
Згідно п.А.7 Договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,38 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Пунктом А.10 Договору визначено, що сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього Договору, може змінюватися протягом дії Договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: - неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за цим Договором; - збільшення або зменшення оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритому у Банку або в іншому банку; - надходження до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов Договору; - зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); - зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; - порушення позичальником будь-якої умови цього Договору.
Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятись в тій же формі, що й укладено цей Договір.
Відповідно до п.2.2.2 та п.2.2.3 Договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.3 цього Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.
Згідно п.3.1 Договору, зобов'язання позичальника забезпечується згідно з п.А.5 цього Договору.
У відповідності до п.4.1 Договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що в разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п.А.7 цього Договору.
Відповідно до п.6.1 Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Згідно п.7.2 Договору, цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Сторонами до вказаного Договору було підписано Додаток №1 «Графік платежів» (а.с.20).
У подальшому, сторони уклали Додаткову угоду №1 від 21.10.2020 до Кредитного договору №32753103-КД-1 від 21.10.2020 (далі - Додаткова угода №1).
Пунктом 2.1 Додаткової угоди визначено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладення цієї Додаткової угоди розмір 13.19% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 5%, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства Фінансів України.
Пунктом 2.2 Додаткової угоди №1, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних; - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
У відповідності до п.2.7 Додаткової угоди №1, погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Згідно п.2.10 Додаткової угоди №1, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3 Договору, позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.
16 травня 2023 року між позивачем та відповідачем - 1 було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №32753103-КД-1 від 21.10.2020 (далі - Договір про внесення змін) (а.с.31-33), у відповідності до п.1 Розділу 1 якого, позичальник підтверджує свої зобов'язання перед банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з: - суми неповернутого кредиту - 257 662,23 грн.; - суми нарахованих до 15.05.2023 та не сплачених позичальником процентів за користування кредитом - 23 335,70 грн.
Згідно п.2 Розділу 1 Договору про внесення змін, погашення позичальником заборгованості за Договором, розмір якої визначено згідно п.п.1) п.I цього Договору про внесення змін, здійснюється наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (що є Додатками №1 до Договору, з урахуванням змін внесених цим Договором про внесення змін.
У відповідності до п.3 Розділу 1 Договору про внесення змін, з моменту набрання чинності цього Договору про внесення змін проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються позичальником в розмірі та на умовах, як це визначено Договором, з урахуванням зміни його умов, що внесені цим Договором про внесення змін.
Відповідно до п.3 Розділу ІІ Договору про внесення змін, право банку, у випадку невиконання (не належного виконання) позичальником будь-якого із зобов'язань визначених п.п.1) -2) п.ІІ цього Договору про внесення змін, вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за Договору у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно ст.212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за Договором.
Згідно п.1 Розділу ІІІ Договору про внесення змін, цей договір про внесення змін є невід'ємною частиною Договору. Цей Договір про внесення змін набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором (п.2 Розділу ІІІ Договору про внесення змін).
У відповідності до п.3 Розділу ІІІ Договору про внесення змін, всі інші умови Договору, що не змінені цим Договором про внесення змін, залишаються чинними та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
Сторони уклали Додаток №1 «Графік погашення заборгованості» до Договору про внесення змін від 16.05.2023 (а.с.32).
Також, 21.10.2020 між ОСОБА_1 , з використанням електронного цифрового підпису, (далі - Відповідач-2, Поручитель) та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі Позивач, Кредитор) укладено Договір поруки № 32753103-ДП-1/1 (далі - Договір поруки).
У відповідності до п.1.1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ФГ «Саванна» зобов'язань за Кредитним договором №32753103-КД-1 від 21.10.2020, невідновлювальної кредитної лінії на суму 586 116,68 грн. з терміном дії до 01.10.2025 в тому числі на наступні цілі: - у розмірі 573 375,00 грн. на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; - у розмірі 12 741,68 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги.
Згідно п.1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафі, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п.1.3 Договору поруки, поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.
16 травня 2023 року між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки №32753103-ДП-1/1 від 21.10.2020, у відповідності до п.1 якого, укладанням цього Договору про внесення змін поручитель надає згоду на внесення змін до Кредитного договору №32753103-КД-1 від 21.10.2020, укладеного між ФГ «Саванна» та кредитором, відповідно до договору про внесення змін від 16.05.2023 до Кредитного договору, та підтверджує надану поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно Договору поруки №32753103-ДП-1/1 від 21.10.2020, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за Кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору про внесення змін від 16.05.2023 до Кредитного договору.
Пунктом 2 Договору про внесення змін до договору поруки визначено, що поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами та змістом Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до Кредитного договору, в тому числі згідно договору про внесення змін від 16.05.2023 до Кредитного договору, і заперечень щодо них не має.
За твердженням позивача, свої зобов'язання за Договором позивач виконав в повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок відповідача - 1 кредитні кошти у розмірі 573 375,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 20630054108997 (а.с.36) та меморіальним ордером №091713173 від 23.10.2020 (а.с.38).
Позивачем в підтвердження позовних вимог, долучено до матеріалів справи банківські виписки по рахунках відповідача-1, з відображенням руху коштів, якими підтверджується надання кредитних коштів та їх часткове погашення.
У порушення умов Договору та приписів законодавства, Відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі по кредиту та сплачувати проценти відповідно графіку погашення кредиту.
Згідно розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача - 1 становить 319 659,00 грн., яка складається з:
- з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 255 085,61 грн.,
- заборгованості за відсотками у розмірі 64 573,54 грн.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору (зі змінами), а також неналежне виконання Відповідачем-2 умов Договору поруки, за яким він поручився за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського Кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6 і 627 Цивільного Кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст.345 Господарського Кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Приписами ст.1048 Цивільного Кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Фермерським господарством "САВАННА" укладено Кредитний договір №32753103-КД-1 відповідно до якого банк надав відповідачу-1 кредитні кошти, шляхом перерахування їх на поточний рахунок ТОВ Техноторг, для придбання позичальником сільськогосподарської техніки, які відповідач-1 зобов'язався погасити згідно з Графіком погашення заборгованості, який є Додатком №1 до Договору про внесення змін від 16.05.2023 Кредитного договору №32753103-КД-1 від 21.10.2020. Також відповідач-1 зобов'язався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитними коштами.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач-1 припинив виконувати свої зобов'язання за укладеним з позивачем кредитним договором, а саме припинив здійснювати щомісячні платежі по кредиту та сплачувати проценти відповідно графіку погашення кредиту.
Внаслідок неналежного виконанням позичальником зобов'язань за договором у відповідача-1 перед Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 255 085,61 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 64 573,54 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості (а.с.96,97), банківськими виписками (а.с.39-95).
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Також, господарським судом враховуються правовий висновок, який міститься у Постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, та згідно з яким, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 255 085,61 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 64 573,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.553 Цивільного Кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручителя перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи положення договору поруки, підписання його відповідачем-2 за допомогою власного електронного цифрового підпису, суд зазначає про наявність у відповідача-2, обов'язку щодо виконання зобов'язань Фермерського господарства «Саванна» за Кредитним договором №32753103-КД-1 від 21.10.2020 із змінами та доповненнями.
Щодо обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), суд зазначає наступне.
Відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким на підставі ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відповідно до ч.1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Наявність форс-мажорних обставин у цій справі відповідачем зазначено військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії РФ. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК).
Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов'язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а не від виконання цих зобов'язань в цілому.
Натомість позивачем у даній справі не нараховуються та не заявляються до стягнення з відповідача господарські санкції у вигляді неустойки (штрафу/пені), які у розумінні ГК та ЦК України вважаються заходами відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, від якої особи можуть бути звільнені у випадку доведення належними та допустимими доказами настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Отже витрати позивача належить відшкодувати за рахунок відповідачів.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "САВАННА" (вул. Польова, буд.3,
м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 32753103) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованості за тілом кредиту, яка виникла за кредитним договором №32753103-КД-1 від 21.10.2020 в сумі 255 085,61 грн., заборгованості за процентами у розмірі 64 573,54 грн. та судовий збір у розмірі 3 835,91 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.04.2024.
Суддя Н.О. Семенчук