22.04.2024 Справа№914/1027/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , м.Червоноград Львівської області
про забезпечення позову
у справі №914/1027/24
за позовом ОСОБА_1 , м.Червоноград Львівської області
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ», м.Червоноград Львівської області
про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ» з вимогами:
- визнати недійсними рішення установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ» (ідентифікаційний код: 45426560) від 22.03.2024 року, яке оформлене у вигляді протоколу №1 установчих зборів співвласників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ», проведених 22 березня 2024 року, за місцезнаходженням: Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Червоноград, вул. Клюсівська, 9.
- скасувати державну реєстрацію (Дата запису: 27.03.2024 Номер запису: 1004191020000001861 в ЄДР) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший ПАРИЖ" (ОСББ "Перший ПАРИЖ"), ідентифікаційний код: 45426560.
Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі та передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що предметом оскарження по даній справі являється Протокол №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ» (далі за текстом Установчий протокол та/або Протокол) від 22.03.2024 року.
На переконання Заявника Протокол установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22.03.2024 року є недійсним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням процедури скликання установчих зборів та порядку голосування на них з підстав та доводів наведених у позовній заяві.
Заявник вважає, що Відповідач своїми діями порушив права та інтереси позивача та інших співвласників шляхом обмеження їх права на участь у створенні та діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ», а саме обмежено право на участь у зборах, висловлення міркувань щодо порядку денного та висунення своєї кандидатури до складу правління ОСББ.
Отже, відповідач в порушення вимог закону провів установчі збори ОСББ «Перший ПАРИЖ» та провів державну реєстрацію юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший ПАРИЖ", Дата запису: 27.03.2024 Номер запису: 1004191020000001861 в ЄДР, ідентифікаційний код: 45426560.
Заявник зазначає, що Відповідач в порушення вимог згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених Постановою правління Національного Банку України № 148 від 29.12.2017р. без розробленого порядку оприбуткування готівки в касі розробив тариф на проведення квартплати і пропонує абонплату за послуги утримання будинку проводити на розрахунковий рахунок або готівкою без застосуванням РРО та без облаштування касових приміщень для проведення готівково-розрахункових операцій.
В підтвердження зазначених обставин надано фотокопію відомості нарахування та сплати абонплати за утримання будинку, розташованого на дошці оголошень в фоє будинку за адресою АДРЕСА_1 .
На переконання Заявника виконання вимог відповідача оприлюднених на дошці оголошень, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за моїм позовом та призвести до інших порушень прав співвласників багатоквартирного будинку.
Заявник стверджує, що Відповідачем на сьогоднішній день вже активно ведуться роботи із отриманням абонплати за послуги, які по факту ним не надаються і на отримання плати за які, у випадку задоволення позову ОСОБА_1 - відповідач не має права.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;
2) встановлення заборони або обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов'язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій;
3) зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.
Майно (активи), у тому числі грошові кошти, клієнта банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), може бути передано приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Арешт на майнові права у вигляді майнових прав на цінні папери у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/40/20.
Поряд з тим приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а тому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19.
Отже, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Доводи Заявника про можливе вчинення дій визнаються судом такими, що носять характер ймовірних припущень, є неспроможними та необґрунтованими в розрізі предмета та підстав поданого у справі позову, спрямованого на захист немайнових прав ОСОБА_1 щодо управління спільним майном багатоквартирних будинків у формі ОСББ «Перший ПАРИЖ», а не на захист загалом майнових інтересів ОСББ, здійснення якого поза межами відповідного представництва не допускається.
Водночас заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших учасників ОСББ «Перший ПАРИЖ», крім випадків, коли заборона вчиняти дії має стосуватися лише прав заявника, тобто безпосередньо пов'язаних з предметом спору, тоді як визначити таку взаємопов'язаність між обраними позивачем заходами забезпечення та предметом спору згідно поданого ним позову неможливо з огляду на те, що позивач просить, зокрема, заборонити іншим особам здійснювати платежі та передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд звертає увагу позивача на те, що заходи забезпечення позову мають бути конкретно визначеним та стосуватись предмета спору, тоді як вимоги позивача про заборону здійснювати платежі чи перерахунок коштів на користь ОСББ «Перший ПАРИЖ», вчиняти інші дії, які матимуть наслідком передачу будь-яких прав та обов'язків до ОСББ «Перший ПАРИЖ», спрямовані на невизначене коло питань щодо ОСББ «Перший ПАРИЖ», що унеможливлює співвіднесення їх зі спірними питаннями у справі та може призвести до порушення прав осіб, що не є учасниками цієї справи та до блокування господарської діяльності ОСББ «Перший ПАРИЖ».
Отже, обрані заявником заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі та передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов'язання не відповідають предмету позову, з яким ОСОБА_1 звернувся в частині вимог про визнання недійсним рішення установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ» (ідентифікаційний код: 45426560) від 22.03.2024 року, яке оформлене у вигляді протоколу №1 установчих зборів співвласників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший ПАРИЖ», проведених 22 березня 2024 року, за місцезнаходженням: Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Червоноград, вул. Клюсівська, 9 та скасування запису про державну реєстрацію ОСББ «Перший ПАРИЖ», оскільки приписи ст. 137 ГПК України передбачають, зокрема, можливість забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії саме щодо предмета спору, тоді як предметом спору за позовом у відповідно вказаних частинах визначено, зокрема установчі збори та дії осіб щодо проведення таких зборів.
Доводи ж позивача стосовно незаконності рішення установчих зборів ОСББ «Перший ПАРИЖ, оформленого протоколом №1 від 22.03.2024, судом визнаються неспроможними та такими, що не є достатніми підставами для вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову, оскільки вказані обставини незаконності рішення установчих зборів є спірним предметом за поданим позивачем у справі позовом.
Водночас суд звертає увагу позивача, що передбаченим ГПК України процесуальним механізмом унормовано забезпечення у обраний заявником спосіб ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не в межах будь-яких теоретично ймовірних та майбутніх вимог позивача, а саме вимог за тим позовом, в межах якого позивач звернувся до суду.
Отже, позивачем не доведено, що обрані ним заходи до забезпечення позову спрямовано на ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в розрізі предмету позову, як і не обґрунтовано яким чином невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнення чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, а обставин спрямованості таких заходів на ефективний захист або поновлення порушених прав заявника доказово не обґрунтовано в розрізі предмета позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2.Ухвала набирає законної сили у порядку і строки передбачені статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку і строки визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кітаєва С.Б.