вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3005/23
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД», Київська обл., с. Софіївська Борщагівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД», м. Київ
про визнання договору розірваним та стягнення коштів
за участю представників:
від позивача - О.Цибіков
від відповідача - не з'явився
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» (далі - відповідач) про визнання розірваним Договору підряду №9797 від 16.07.2021 року та стягнення коштів у розмірі 200727,10 грн., з яких 109727,10 грн. штрафу та 91000,00 грн. пені.
Ухвалою суду від 06.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3005/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.10.2023 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання №22/10 від 22.10.2023 року (вх. №20162/23 від 25.10.2023) про витребування доказів та відзив на позовну заяву №21/10 від 21.10.2023 (вх. №20163/23 від 25.10.2023), в якому відповідач проти позову заперечує.
Також, від позивача надійшло клопотання б/н від 30.10.2023 року (вх. №20501/23 від 30.10.2023) про продовження строку для подачі відповіді на відзив та відкладення розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 31.10.2023 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 31.10.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.11.2023 року.
До суду від позивача надійшла заява б/н від 06.11.2023 року (вх. №21041/23 від 08.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог, зміну предмету позову та відповідь на відзив б/н від 06.11.2023 року (вх. №21042/23 від 08.11.2023).
Ухвалою суду від 28.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3005/23 на тридцять днів. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача №22/10 від 22.10.2023 року (вх. №20162/23 від 25.10.2023) про витребування доказів. Прийнято заяву позивача б/н від 06.11.2023 року (вх. №21041/23 від 08.11.2023) про зміну предмета позову до розгляду. Відкладено підготовче засідання на 14.12.2023 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання №07/12 від 07.12.2023 року (вх. №22840/23 від 11.12.2023) про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 12.12.2023 року відкладено підготовче засідання на 23.01.2024 року.
До суду від позивача надійшла заява б/н від 17.01.2024 року (вх. №516 від 17.01.2024) про зміну предмету позову.
Ухвалою суду віл 23.01.2024 року прийнято заяву позивача б/н від 17.01.2024 року (вх. №516 від 17.01.2024) про зміну предмету позову до розгляду та відкладено підготовче засідання на 13.02.2024 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.01.2024 року (вх. №919/24 від 29.01.2024) з урахуванням заяви позивача б/н від 17.01.2024 року (вх. №516 від 17.01.2024) про зміну предмету позову.
Також, від відповідача надійшла зустрічна позовна заява б/н від 06.02.2024 року (вх. №2066 від 07.02.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» про стягнення вартості неоплачених металоконструкцій, поставлених за Договором підряду №9797 від 16.07.2021 року у розмірі 93249,00 грн.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» б/н від 06.02.2024 року (вх. №2066 від 07.02.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» про стягнення вартості неоплачених металоконструкцій, поставлених за Договором підряду №9797 від 16.07.2021 року у розмірі 93249,00 грн. повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 13.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/3005/23 до судового розгляду по суті на 12.03.2024 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 12.03.2024 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 12.03.2024 року суд дійшов висновку щодо необхідності пояснень сторін щодо обставин справи та відкладення розгляду справи на 09.04.2024 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.04.2024 року не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 09.04.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» (за договором - підрядник) укладено Договір підряду №9797 із змінами та доповненнями згідно додаткової угоди №1 від 14.09.2021 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на умовах та у строк, передбачених чинним Договором, на свій ризик виконати роботи по монтажу перильних огороджень сходів у багатоквартирному житловому будинку за адресою: вул. Оксамитова, 11 а, в селі Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, подальшому в тексті «Роботи», а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити вказані Роботи на умовах та у строк, передбачений чинним Договором. Склад та обсяги робіт, які доручаються до виконання Підряднику, визначаються Додатком №1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, датою початку робіт є 22.11.2021. Підрядник починає виконувати Роботи лише після того, як надасть Замовнику підписаний Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього Підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт. Сторони погодилися, що Роботи за чинним договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 року (40 (Сорок) робочих днів з моменту перерахування Замовником Підряднику авансового платежу).
Вартість Робіт складає 438908,40 грн., в тому числі ПДВ 73151,40 грн. (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору, розрахунки між Сторонами здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Виконавця в такому порядку: Авансовий платіж: 173233,00 грн., в тому числі ПДВ 28872,17 грн. на матеріали - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником; 85604,00 грн., в тому числі ПДВ 14267,33 грн. на Роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником; 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником. Поетапна оплата: протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту підписання Актів виконаних робіт. Остаточна оплата: протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту підписання Актів звірки та Актів виконаних робіт.
Для отримання авансового платежу перед початком виконання робіт підряднику необхідно: надати Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт; надати технологічну карту виконання робіт (п. 3.7 Договору).
Прийом-передача виконаних Підрядником Робіт оформлюється наступними документами: Двостороннім Актом приймання виконаних будівельних робіт (складається за примірною формою КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» згідно Додатку Т ДСТУ Б Д. 1.1-1:201.3 «Правила визначення вартості будівництва»); Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складається за примірною формою КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» згідно Додатку Т ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»); Двостороннім Актом приймання виконаних прихованих будівельних робіт (в разі виконання прихованих робіт). В разі поетапного виконання робіт, прийом-передача робіт та розрахунки після кожного етапу здійснюються на підставі документів, передбачених п.п. 7.1.1.-7.1.3. цього Договору. Документи, вказані в п.п. 7.1.1.-7.1.2. цього Договору, мають бути передані Замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту виконання всього обсягу Робіт або етапу Робіт (в разі поетапного виконання Робіт). Документи, вказані в п.7.1.3. цього Договору, мають бути передані Замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту виконання всього обсягу Робіт або етапу Робіт (в разі поетапного виконання Робіт) (п.п. 7.1-7.4 Договору).
У п. 12.1 Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 20.01.2022 року.
21.09.2021 позивачем здійснено авансовий платіж на суму 258837,00 грн. на користь ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД», що підтверджується платіжним дорученням №2585 від 21.09.2021.
Як зазначено позивачем, оскільки, роботи за Договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 (протягом 40 робочих днів з моменту перерахування авансового платежу Замовником, який було зараховано 21.09.2021), то встановлений умовами Договору строк виконання робіт починається 22.09.2021 та закінчується 16.11.2021 року включно.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що підрядник починає виконувати Роботи лише після того, як надасть Замовнику підписаний Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього Підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт. Однак, відповідач не виконав обов'язку, передбаченого пунктом 2.2. Договору.
Всупереч вказаних умов Договору, відповідач не приступив до виконання робіт у строки, встановлені умовами Договору та не надав документи, передбачені пунктом 7.1 Договору до дати його закінчення - 20.01.2022, та не повідомив позивача про причини невиконання умов Договору.
Склад та обсяги робіт, які доручаються до виконання Підряднику, визначаються Додатком №1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно Додатку №1 до Договору, яким є Комерційна пропозиція, підписана сторонами Договору, відповідач мав поставити огородження сходів та змонтувати їх у житловому будинку, а саме, огородження ОГС-01 у кількості 71 одиниця, вартістю 4075,00 грн. за штуку на загальну суму 289325,00 грн.; огородження ОГС-02 у кількості 3 одиниці, вартістю 1360,00 грн. за штуку на загальну суму 4080,00 грн. Загальна вартість огороджень, які мали бути поставлені підрядником для монтажу згідно Додатку №l до Договору складає 293405,00 грн., разом з ПДВ - 352086,00 грн. Як встановлено позивачем після пред'явлення позовної заяви, відповідач з порушенням умов Договору щодо строку виконання робіт, в лютому 2022 року, поставив позивачу огородження сходів у кількості ОГС-01 - 71 шт. та ОГС-2 - 3 шт., у зв'язку із чим, позивачем 08.11.2023 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.
Однак, зі слів позивача, первинних документів, передбачених умовами п. 7.1 Договору, в порядку, передбаченому «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва», відповідач не надав та, в подальшому, відмовився від виконання робіт з монтажу та встановлення огородження сходів.
07.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією та повідомленням про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, вимогою про повернення авансового платежу за Договором в сумі 258837,00 грн. та сплати штрафних санкцій. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Посилаючись на п.п. 3.1, 9.3.1, 9.4 Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 109727,10 грн. штрафу та 91000,00 грн. пені.
Крім того, враховуючи порушення відповідачем умов Договору, позивач звернувся до відповідача із претензією від 07.10.2022, в якій повідомив про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, а тому, позивач зазначає, що Договір є розірваним внаслідок одностороннього розірвання, мотивованого неналежним виконанням умов Договору з боку підрядника. Однак, відповідач заперечує факт розірвання Договору у відповідності до ч.2 ст. 849 ЦК України на підставі направленої претензії від 07.10.2022. Враховуючи зазначене, для ефективного відновлення порушених прав позивача та, оскільки, відповідач заперечує факт розірвання Договору, позивач просить визнати Договір розірваним на підставі надісланої претензії від 07.10.2022.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не зазначено, на яких правових підставах ним заявлено вимоги про стягнення штрафу та пені та якими пунктами договору, або нормами законодавства передбачені такі штрафні санкції. Відповідач вказує, що він за свій рахунок виготовив та доставив до будівельного майданчику металоконструкції на суму 352086,00 грн., що є більше отриманої від позивача суми передплати - 258837,00 грн. Позивач, в порушення п. 2.3. та п. 3.3. Договору не оплатив авансовий платіж в розмірі 50000,00 грн., а тому, встановлені пунктом 2.3. Договору строки виконання робіт не почали свій перебіг. Позивач, в порушення п. 6.1.2. Договору, несвоєчасно передав відповідачу фронт робіт. Позовну вимогу щодо визнання Договору розірваним відповідач також не визнає, а посилання позивача на ст. 849 ЦК України вважає необґрунтованими, оскільки, несвоєчасне виконання відповідачем робіт за Договором є прямим наслідком невиконання позивачем пунктів 2.3, 3.3, 6.1.2 Договору. Крім того, на думку відповідача, Договір не передбачає права позивача на одностороннє розірвання Договору без згоди відповідача, порушення умов Договору допущено саме позивачем, а тому, стаття 651 ЦК України не може бути застосована до правовідносин у даній справі.
Враховуючи подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог та заяв про зміну предмету позову, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.01.2024, згідно якої, остаточними позовними вимогами є визнання розірваним Договору підряду №9797 від 16.07.2021 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАП ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» штрафу в розмірі 109727,10 грн. та пені в розмірі 91000,00 грн.
Укладений між сторонами договір є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 3.3 Договору, передбачена оплата авансового платежу: 173233,00 грн., в тому числі ПДВ 28872,17 грн. на матеріали - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником; 85604,00 грн., в тому числі ПДВ 14267,33 грн., на роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником; 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн., на роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів Замовником Підряднику протягом 5 (П'яти) робочих днів з моменту погодження Керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої Підрядником. Для отримання авансового платежу підрядник мав надати Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт, та технологічну карту виконання робіт (п. 3.7 Договору).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив авансовий платіж на суму 258837,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2585 від 21.09.2021.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Пунктами 2.1 - 2.3 Договору передбачено дату початку робіт 22.11.2021, а також, що роботи за чинним Договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 (сорок робочих днів з моменту перерахування авансового платежу Замовником).
Доказів підписання Акту прийому-передачі фронту робіт суду не подано, а авансовий платіж сплачено 21.09.2021.
Врахувавши, що підписання та подання Акту прийому-передачі фронту робіт є умовою для отримання авансу, і цей обов'язок Договір покладає на підрядника (п. 3.7 Договору), суд дійшов висновку, що строк виконання робіт за Договором (40 робочих днів) слід відраховувати з 22.09.2021 (з наступного дня після сплати авансового платежу у порядку ст. 253 ЦК України), відповідно, такий строк становить по 31.10.2021 включно, а з 01.11.2021 настало прострочення.
Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до пп. 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3 п. 7.1 Договору, прийом-передача виконаних підрядником робіт оформлюється двостороннім Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3; Двостороннім актом приймання виконаних прихованих будівельних робіт (у разі їх виконання).
Відповідно до п.п. 12.3, 12.4 Договору, обов'язок подання Актів замовнику покладено на підрядника.
Позивач зазначає, що, отримавши аванс, відповідач не приступав до виконання робіт за Договором, будь-яких доказів виконання робіт, складення Актів та подання їх замовником матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач посилався на те, що позивач неодноразово переносив передачу фронту робіт, а також, що ним було здійснено встановлення частини огородження сходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 12.03.2024 року суд зобов'язав відповідача надати докази встановлення частини огородження сходів, а також, докази, які підтверджують обставини щодо неодноразового перенесення передачі фронту робіт.
Однак, відповідач вимоги ухвали суду від 12.03.2024 не виконав, докази до матеріалів справи не долучив, у судове засідання 09.04.2024 не з'явився.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що роботи за Договором не були виконані.
Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України), виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Пунктом 9.3.1 Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання робіт, встановлених у п. 2.3 чинного Договору, підрядник сплачує пеню у розмірі 500,00 грн. за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення неустойки починається з наступного дня після дати, до якої зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше сторонами у договорі підряду не встановлено. Відповідно до ч. 4 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відтак, передбачена Договором неустойка має розраховуватися за шість місяців з 01.11.2021 по 01.05.2022.
Згідно здійсненого судом розрахунку за період з 01.11.2021 по 01.05.2022, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, розмір пені складає 91000,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 109727,10 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 9.4 Договору, у випадку дострокового розірвання Підрядником цього Договору, а також, відмови Підрядника від виконання даного Договору, Підрядник повертає Замовнику невикористану суму авансового платежу, з урахуванням штрафних санкцій за виконання неякісних Робіт у випадку наявності таких, а також сплачує Замовнику 25% (двадцять п'ять) відсотків штрафних санкцій від вартості Робіт, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору.
Оскільки, судом встановлено, що роботи з монтажу та встановлення огородження сходів згідно умов Договору не були виконані, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф у розмірі 25% від вартості робіт - 438 908,40 грн., зазначеної в п. 3.1 Договору, що складає 109727,10 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про сплату відповідачем штрафу за відмову підрядника від виконання Договору у розмірі, який узгоджено сторонами у Договорі, є обґрунтованими, розрахунок штрафу є арифметично вірним, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно посилань відповідача на несплату позивачем частини авансу у розмірі 50000,00 грн. суд зазначає, що відповідачем в процесі розгляду справи не спростовано порушення пунктів 3.3, 3.7 Договору щодо надання заявки на оплату авансового платежу в розмірі 50000,00 грн. та Акту і технологічної карти, тому, позивачем не перераховувався аванс на роботи в розмірі 50000,00 грн.
Крім того, згідно п. 3.3 Договору, аванс у сумі 173233,00 грн. призначався на матеріали, а аванс у сумі 85604,00 грн. на роботи, однак, не дивлячись на отримання суми авансу, необхідної для початку виконання робіт, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки та монтажу перильних огороджень у встановлені пунктом 2.3 Договору строки, що відповідачем не спростовано.
Стосовно посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання умов Договору суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять ані повідомлення відповідача позивачу про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем умов Договору, зокрема, монтажу перильних огороджень, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні посилання відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем п. 6.1.2 Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.1.2. Договору, Замовник зобов'язаний Передати Підряднику фронти робіт в стані будівельної готовності.
При цьому, умовами Договору не передбачено, що Замовник повинен передати фронт робіт саме за актом приймання-передачі укладеним із Підрядником.
Водночас, пунктом 2.2. Договору визначено, що Підрядник починає виконувати Роботи лише після того, як надасть Замовнику підписаний Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього Підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт.
Відповідно до п. 3.7 Договору, для отримання авансового платежу перед початком виконання робіт підряднику необхідно: надати Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт; надати технологічну карту виконання робіт.
Як встановлено судом, відповідач в порушення п.п. 3.3, 3.7 Договору, не надав заявки на оплату авансового платежу в розмірі 50000,00 грн. та підписаного акту прийому-передачі фронту робіт та технологічної карти, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано, доказів протилежного суду не надано.
Стосовно позовних вимог про визнання Договору розірваним, суд зазначає наступне.
Статтею 849 ЦК України визначено права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Правовий аналіз ч.ч. 2-4 ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20.
Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених положень законодавства, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Згідно ч.2 ст.598 ЦК України, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У ч. 3 ст. 653 ЦК України зазначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Таким чином, припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору в судовому порядку, оскільки, в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №905/1705/18.
Також, у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах №910/16750/18, №911/991/19, №904/2903/20, з яким також погодився Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 року у справі № 911/3276/20.
Судом встановлено, що строк дії Договору до 20.01.2022.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).
07.10.2022 року позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання Договору та одночасно вимагав сплатити штрафні санкції. Позивач вважає, що він скористався наданим Цивільним кодексом України правом на розірвання (відмову) від Договору у ситуації, коли відповідач як виконавець робіт прострочив їх виконання. Оскільки, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, на думку позивача, договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто, з 07.10.2022 року.
Однак, як встановлено судом, дія Договору припинена внаслідок закінчення строку, на який його було укладено - 20.01.2022, а повідомлення про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України надіслано на адресу відповідача 07.10.2022, тобто, після закінчення дії строку дії такого Договору.
Так, поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Проаналізувавши ст.ст. 251, 252, 530, 631 ЦК України, суд вважає, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
При цьому, суд враховує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк дії Договору закінчився 20.01.2022, проте, зобов'язання відповідача за даним Договором не є припиненим в силу положень ч. 4 ст. 631 ЦК України.
Крім того, суд зазначає, оскільки, Договір припинив свою дію 20.01.2022, то останній не може бути розірваним у встановленому законом порядку, оскільки, розірвати можливо лише той договір, який є чинним.
Враховуючи зазначене, позовна вимога про визнання Договору розірваним є необґрунтованою, а відтак, задоволенню не підлягає.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву, в порядку частини 8 ст. 129 ГПК України, позивач зробив безпосередньо у тексті позовної заяви та заяві про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 між адвокатом Цибіковим Олександром Олександровичем (за договором - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (за договором - клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно п. 3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатковою угодою до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною. Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додаткових угодах до даного Договору, які є його невід'ємною частино (п. 4.1 Договору).
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до Договору, сторони дійшли згоди, що на підставі Договору адвокат надає клієнту послуги, необхідні для захисту прав та інтересів останнього, зокрема, правовідносин клієнта згідно з Договором підряду №9797 від 16.07.2021, укладеного із ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД» шляхом підготовки та пред'явлення документів, пов'язаних із виконанням умов договору, підготовки та подання процесуальних документів та документів по суті до суду та іншими способами, визначеними адвокатом на власний розсуд згідно встановлених обставин.
Перелік послуг які надаються адвокатом клієнту визначено в п. 2 Додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до Договору.
Розмір гонорару за надання Адвокатом правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті справи, становить фіксовану суму, незалежно від обсягу виконаних робіт та витраченого часу в розмірі 20000,00 грн. Оплата всієї суми гонорару Адвоката здійснюється протягом 10 робочих днів з дати набрання рішенням у справі за позовом Клієнта до ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД» на підставі Договору підряду № 9797 від 16.07.2021 законної сили, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката із урахуванням підписаного Сторонами акту прийому-передачі послуг (п.п. 3,4 Додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до Договору).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання правничої (правової допомоги) від 25.09.2023 року, Додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до Договору про надання правничої (правової допомоги) від 25.09.2023 року, ордеру на надання правової (правничої) допомоги від 28.09.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність від 22.06.2019 року, акту прийому-передачі виконаних робіт від 13.03.2024.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може з
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже, є визначеним (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Суд також зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, до правової допомоги належать й консультації, роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16).
Варто також зазначити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Відповідачем заперечень щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, незгоди із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що адвокатом надано, а позивачем прийнято юридичні послуги загальна вартість яких складає 20000,00 грн.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.
Дослідивши додані до матеріалів справи документи та докази, суд вважає підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн., надану позивачу адвокатом Цибіковим О.О.
Так, враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви, а також, задоволення позову, з урахуванням критеріїв пропорційності та розумності, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 20000,00 грн.
Суд зазначає, що частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження невиконання відповідачем умов Договору.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 44, оф. 132, код ЄДРПОУ 41649514) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» (04060, м. Київ, вул. Ольжича 29, к. 302, код ЄДРПОУ 38774134) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАП ЛТД» (04060, м. Київ, вул. Ольжича 29, к. 302, код ЄДРПОУ 38774134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 44, оф. 132, код ЄДРПОУ 41649514) 109727 (сто дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 10 грн. штрафу, 91000 (дев'яносто одну тисячу) грн. 00 грн. пені, 3010 (три тисячі десять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору та 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 44, оф. 132, код ЄДРПОУ 41649514) з державного бюджету України 3515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 76 коп. судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 23.04.2024 року.
Суддя Д.Г. Заєць