ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/120/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
вул. Євгенії Мірошниченко, буд. 10, м. Київ, 03057,
ел. пошта: post@nadraukrayny.com.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс"
вул. Стрілецька, буд. 4-6, м. Київ, 01001
ел. пошта: fieldservicellc@gmail.com
про стягнення 420 057 грн 86 коп. заборгованості
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" про стягнення 420 057 грн 86 коп. заборгованості за договором оренди № 540/21 індивідуально визначеного майна від 30.11.2021, з яких: 337 332 грн 76 коп. основного боргу, 68 805 грн 46 коп. пені, 5 283 грн 10 коп. 3% річних, 8 636 грн 54 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
07.03.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №04/03-1 від 04.03.2024 (вх.№3958/24).
11.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 11.03.2024 (вх.№4175/24).
18.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 18.03.2024 (вх.№4629/24).
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач починаючи з 21.02.2023 не сплачує орендну плату за передане йому в оренду майно, у зв'язку з чим виникла заборгованість, на яку позивач нарахував йому пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Також позивач, посилаючись на вимоги ст. 543 ЦК України, зазначив, що наявність у відповідача договору простого товариства ніяким чином не спростовує права надавача послуг з оренди заявити вимоги про стягнення заборгованості з їх оплати саме з відповідача.
Позиція відповідача. Відповідач у заява х по суті проти позову заперечив, посилаючись на те, що майно за договором оренди було прийняте в строкове платне користування з метою провадження спільної діяльності за договором простого товариства, тому зобов'язання з оплати орендної плати та відповідальність за його невиконання має бути розподілена між учасниками договору простого товариства. У зв'язку з чим просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині основного боргу до 252 999 грн 57 коп. (75 відсотків частки у договорі простого товариства).
Також відповідач зазначив, що ним були витрачені значні фінансові ресурси на покращення свердловини (орендованого майна) з метою її вводу в експлуатацією та у зв'язку з нестабільною економічною ситуацією, спричиненою повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, можливості фінансування відповідача значно зменшилися, водночас, посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також на те, що суд вправі зменшити розмір штрафних санкцій в т.ч. і з власної ініціативи, просив суд відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" (орендар, відповідач), яке діє як Оператор спільної діяльності за Договором простого товариства №01-51/21 від 05.10.2021, укладено договір оренди індивідуально-визначеного майна №540/21 (а.с.13-16).
Відповідно до п. 1.1 договору, на виконання умов договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - пошукова свердловина №2 Підлісівська (майно/свердловина), що обліковується на балансі компанії.
Місцезнаходження свердловини: північна околиця с. Вільхівка, 0,9 км на Пд від а.відм.424,4 м., 0,9 км ПнЗх від а.відм. 440,4 м (автомобільна дорога Дуба-Вільзівка), на вододілі правих приток.
Географічні координати: широта 48о 51' 27", довгота 24о 10' 51".
Згідно з п.1.2 договору, орендар погоджується з тим, що після підписання акту приймання-передачі майна в оренду, у нього відсутні будь-які перешкоди з боку орендодавця щодо користування зазначеним майном відповідно до мети, визначеної в пункті 1.3 цього Договору.
За змістом п.1.3 договору, свердловина передається в оренду з метою: облаштування устя свердловини для проведення реліквідації, відновлення свердловини після ліквідації, проведення геофізичних досліджень свердловини (ГДС) з метою оцінки стану свердловини, виконання робіт з капітального ремонту свердловини, відновлення необсадженого стовбура свердловини, кріплення необсадженого стовбура свердловини, випробування перспективних нафтогазових пластів, облаштування свердловини для проведення досліджень на продуктивність, дослідження свердловини на продуктивність, введення свердловини в експлуатацію, або ліквідацію свердловини (при відсутності промислового приплаву вуглеводнів) та виконання орендарем інших завдань і робіт доцільних на його думку для геологічного вивчення ділянки надр, пов'язаних з використанням орендованого майна - пошукової свердловини № 2 Підлісівська.
Орендар за власний рахунок (без відшкодування вартості таких робіт орендодавцем) виконує комплекс робіт, передбачених п. 1.3 даного договору (п.1.4 договору).
За змістом п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем.
В п. 3.1 договору сторони визначили, що на період проведення робіт з освоєння та дослідження свердловини, але не більше ніж 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 20 000 грн 00 коп. за базовий місяць оренди, без урахування ПДВ. Базовий місяць оренди - це місяць, в якому було підписано цей договір. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 3.3 договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.
Відповідно до п. 3.4 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця на підставі виставленого останнім рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата. У разі відсутності рахунка орендодавця, орендар зобов'язаний самостійно звернутися до орендодавця з метою його отримання і сплатити його в указаний термін.
Згідно з п.3.5 договору, нарахування орендної плати у розмірі визначеному п. 3.1 цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, нарахування орендної плати, визначеної п. 3.2 договору починається з дати завершення виконання робіт з освоєння та дослідження Свердловини.
Орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 9.2 договору).
За змістом п. 11.1 сторони домовилися, що цей договір є укладеним та набуває чинності з дати його підписання та діє протягом 2 років 11 місяців.
30.11.2021 сторони підписали акт прийому-передачі (а.с.18), відповідно до якого орендодавець передав, орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - пошукова свердловина №2 Підлісівська, що обліковується на балансі компанії.
В п. 3 цього акту сторони зазначили, що майно передане орендарю в належному стані, претензії орендаря щодо стану майна відсутні.
Відповідно до наявної в матеріалах справи картки рахунку: 36 за договором 540/21 від 30.11.2021 за період з 01.01.2023 по 29.01.2024 (а.с.17), заборгованість зі сплати орендної плати становить 337 332 грн 76 коп., що також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку з порушенням строку сплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 68 805 грн 46 коп. пені, 5 283 грн 10 коп. 3% річних, 8 636 грн 54 коп. інфляційних втрат.
Судом також встановлено, що 05.10.2021 між Дочірнім підприємством ПрАТ "Надра України" "Західукргеологія" (підприємство) та ТОВ "Філдсервіс" (інвестор), які тут і далі за текстом іменуються - учасники, укладено договір простого товариства №01-51/21.
Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є спільні дії учасників на основі об'єднання їх вкладів без створення окремої юридичної особи для досягнення наступної мети:
- організації та ведення спільної виробничо-господарської і комерційної діяльності для здійснення користування нафтогазоносними надрами, експлуатації родовища в межах ділянки надр, визначеної спеціальним дозволом, та реалізації видобутої нафти;
- збору, зберігання та транспортування видобутої нафти до пункту доставки для її подальшої реалізації відповідно до умов цього договору;
- отримання прибутку учасниками в результаті здійснення такої спільної господарської діяльності.
Згідно з пп. 3.5.2 п. 3.5 договору, оператор має право вчиняти правочини від імені учасників, пов'язані з веденням спільної діяльності, в порядку, визначеному даним договором.
За змістом пп.3.6.2 п. 3.6 договору, учасники мають право на підставі укладених з ними договорів, виконувати необхідні для ведення спільної діяльності роботи та надавати послуги з урахуванням умов, передбачених цим договором.
В п. 6.2 договору визначено, що частки учасників у праві спільної часткової власності визначаються відповідно до пропорції, визначеної у пункті 6.4 даного договору.
Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку припинення даного договору спільне майно учасників підлягає реалізації, а отримані від спільної діяльності кошти (після сплати всіх необхідних платежів, погашення грошових зобов'язань, у тому числі і тих, строк виконання яких не настав), розподіляються між учасниками у наступній пропорції:
- підприємство - 25%;
- інвестор - 75%.
Згідно з п. 9.1 договору, спільні витрати і збитки у разі припинення спільної діяльності, покриваються учасниками відповідно до часток у праві спільної часткової власності, визначених пунктом 6.4 даного договору.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Так, прийняття відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" від позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" в оренду майна вказаного в акті передачі-приймання майна від 30.11.2021, є підставою виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати орендні платежі на умовах, вказаних в п.3.4 договору оренди - не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди за який проводиться оплата.
За встановлених судом обставин, за період з 01.01.2023 по 29.01.2024, заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди індивідуально-визначеного майна №540/21 від 30.11.2021 становить 337 332 грн 76 коп.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором не надав.
Щодо посилання відповідача на те, майно за договором оренди було прийняте в строкове платне користування з метою провадження спільної діяльності за договором простого товариства, тому зобов'язання з оплати орендної плати та відповідальність за його невиконання має бути розподілена між учасниками договору простого товариства, суд зазначає таке.
За змістом ч. 2 ст. 1138 ЦК України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Отже, законом прямо передбачений солідарний обов'язок учасників договору простого товариства за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, позивач вправі був звернутися з позовом до суду про стягнення орендної плати за договором тільки до відповідача.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 337 332 грн 76 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У договорі оренди індивідуально визначеного майна № 540/21 від 30.11.2021 сторони визначили, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 9.2).
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 68 805 грн 46 коп. пені, 5 283 грн 10 коп. 3% річних, 8 636 грн 54 коп. інфляційних втрат.
Суд здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України та періодів прострочення виконання грошового зобов'язання, які припали на вихідні дні), не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду (а.с.145-149), відповідно до якого розмір пені становить 56 304 грн 16 коп., розмір 3% річних - 5 189 грн 14 коп., а розмір інфляційних втрат - 6 275 грн 23 коп.
За приписами ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена і ч.3 ст.551 ЦК України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Оцінюючи у даній справі можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо можливості зменшення розміру пені на 50 відсотків, тобто до 28 152 грн 08 коп.
Що стосується інфляційних втрат та 3% річних, то слід зазначити, що за своєю правовою природою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Оскільки, нормами чинного законодавства не передбачено можливості зменшення розміру нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрат та 3 % річних, то підстави для такого зменшення у суду відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.
Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" (вул. Стрілецька, буд. 4-6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41856625) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (вул. Євгенії Мірошниченко, буд. 10, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 31169745) 376 949 (триста сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 21 коп. заборгованості, з яких: 337 332 (триста тридцять сім тисяч триста тридцять дві) грн 76 коп. основного боргу; 28 152 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят дві) грн 08 коп. пені; 5 189 (п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн 14 коп. 3% річних; 6 275 (шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 23 коп. інфляційних втрат та 6 076 (шість тисяч сімдесят шість) грн 52 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 23.04.2024.
Суддя О. В. Рочняк