61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
23.04.2024р. Справа №905/291/23 (905/1639/23)
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка
про стягнення заборгованості в сумі 4551907,53 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4064700,29 грн., 3% річних в сумі 31547,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 416174,41 грн.
у межах справи №905/291/23
за заявою Акціонерного товариства “ОТП Банк”, м.Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771)
про банкрутство
Суддя Левшина Г.В.
за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.
Представники сторін:
від позивача: Балабко А.В.
від відповідача: Корсун Р.А.
арбітражний керуючий: Козирицький А.С.
1. Стислий зміст позовних вимог:
В провадженні господарського суду Донецької області на стадії процедури розпорядження майном боржника перебуває справа №905/291/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771).
До господарського суду Донецької області в рамках зазначеної справи про банкрутство надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості в сумі 4551907,53 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4064700,29 грн., 3% річних в сумі 31547,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 416174,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про переведення заборгованості №04/10-21 від 04.10.2021р.
02.02.2024р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній, зокрема, зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4394529,65 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4064700,29 грн., 3% річних в сумі 18899,66 грн., інфляційне збільшення в сумі 42389,02 грн. та пеня в сумі 268540,68 грн. Також, позивач заперечував проти зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
2. Стислий зміст правової позиції відповідача:
23.01.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній частково заперечує проти вимог позивача. Зокрема, відповідач зазначає про безпідставність нарахувань на суму заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних після дати відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме після 17.10.2023р. Окрім того, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.
2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2023р. встановлений єдиний унікальний номер судової справи №905/291/23 (905/1639/23), справу передано до провадження судді Левшиної Г.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з перебуванням у провадженні судді Левшиної Г.В. справи №905/291/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771).
Ухвалою суду від 27.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/291/23 (905/1639/23) в межах справи про банкрутство №905/291/23; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 23.01.2024 року о 13:30 год.; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; явку сторін у судове засідання визнано не обов'язковою.
У судове засідання 23.01.2024р. в режимі відеоконференції з'явились представники сторін та арбітражний керуючий, надали пояснення по суті справи.
Ухвалою суду від 23.01.2024р. відкладено розгляд справи на 20.02.2024 року о 12:30 год.; запропоновано позивачу надати відповідно до ст.166 ГПК України відповідь на відзив на позовну заяву.
У судове засідання 20.02.2024р. в режимі відеоконференції з'явились представники сторін та арбітражний керуючий, надали пояснення по суті справи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.02.2024р. відкладено розгляд справи на 20.03.2024 року о 12:00 год.; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.167 ГПК України заперечення на відповідь на відзив (за наявності).
20.03.2024р. через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У судове засідання 20.03.2024р. в режимі відеоконференції з'явились представники сторін та арбітражний керуючий, зауважили про доцільність відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.03.2024р. відкладено розгляд справи на 23.04.2024 року о 14:00 год.
У судове засідання 23.04.2024р. в режимі відеоконференції з'явились представники сторін та арбітражний керуючий.
4. Встановлені судом обставини справи:
28.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» (далі - Покупець) укладено договір №142/1/20 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити, а Покупець зобов?язується прийняти і належним чином оплатити мідну катанку діаметром 8 мм, марки МКЛЬ 2, виготовлену відповідно до ТУ У 13614181.001-98, надалі іменовану "Товар".
Пунктами 2.2, 2.3 Договору сторони погодили, що фактична вага нетто та загальна вартість кожної партії Товару зазначаються у специфікації та рахунку-фактурі. Дата поставки кожної партії Товару узгоджується сторонами та зазначається в Додаткових угодах до цього Договору.
Ціна 1 тн мідної катанки діаметром 8,0 мм марки МКЛБ 2 (в українських гривнях за тонну Товару), розраховується Постачальником та таким чином встановлюється за цим Договором (дорівнює) = середня вартість міді за тонну на Лондонській біржі металів за 10 (десять) котирувальних днів (LME "cash seller & settlement"), що передує даті відвантаження партії Товару, в доларах США + 185 дол. США х середнє значення курсів долара США до гривні на міжбанківській валютній біржі України за 5 робочих днів, що передують даті відвантаження Товару (курс долара США визначається за даними, що опубліковані на сайті UKRDEALING котирування ASK, закриття). На Ціну 1 тн Товару нараховується ПДВ, згідно з чинним законодавством України (п.3.1 Договору).
У відповідності до п.3.2 Договору оплата в розмірі 100% вартості партії Товару згідно з виставленим рахунком здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту доставки Товару на склад Покупця.
Згідно з п.3.3 Договору розрахунок за партію Товару здійснюється за відповідним рахунком-фактурою шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
За прострочення строків оплати партії Товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, доставленого, але неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п.8.2 Договору).
Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань (п.10.6 Договору)
Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано специфікації №25 від 11.06.2021р. на суму 7134255,71 грн. з ПДВ та №26 від 25.06.2021р. на суму 6801859,48 грн. з ПДВ, в яких сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну та строк поставки.
На виконання умов договору позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» згідно видаткових накладних №8335 від 11.06.2021р., №8954 від 25.06.2021р. товар за договором №142/1/20 від 14.02.2022р. на суму 13636115,20 грн.
Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» в погоджений сторонами строк свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконало.
В подальшому, 04.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» (далі - Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (далі - Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - Кредитор) укладено Договір про переведення заборгованості №04/10-21 (далі - Договір про переведення заборгованості), відповідно до п.2.1 якого Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість, що виникла на підставі та на умовах Договору поставки №142/1/20 від 28.02.2020р., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід?ємною частиною Договору.
У відповідності до п.2.2 Договору про переведення заборгованості розмір заборгованості Первісного боржника перед Кредитором станом на день підписання сторонами цього Договору становить 13936115,20 грн. з ПДВ. Кредитором не будуть нараховуватись та включатись до розміру заборгованості штрафні санкції, 3%, інфляційні втрати та інші санкції, які могли бути нараховані Кредитором у зв?язку із порушенням Первісним боржником умов Основного договору з моменту виникнення заборгованості до дня укладення даного Договору.
За результатами виконання Новим боржником зобов'язань за цим Договором (впродовж виконання графіку за п.3.2 цього Договору) до нього переходять всі права Кредитора за цим та Основним договором, тобто виникає право регресу до Первісного боржника. З моменту підписання цього Договору грошові вимоги Кредитора до Первісного Боржника по Основному договору припиняються (п.п.2.3, 2.4 Договору про переведення заборгованості).
Заборгованість переходить до Нового боржника з моменту підписання цього Договору, після чого Новий боржник стає новим боржником по відношенню до Кредитора стосовно Заборгованості, про що між Первісним боржником та Новим боржником складається Акт приймання-передачі Заборгованості (п.3.1.4 Договору про переведення заборгованості).
Пунктом 3.2 Договору про переведення заборгованості сторони погодили, що Новий боржник зобов'язується перераховувати на поточний рахунок Кредитора грошову суму, зазначену в п.2.2 Договору, відповідно до вимог Основного договору та за наступним графіком: до 05 числа кожного місяця починаючи з січня 2022 року по грудень 2023 року включно у розмірі 580671,47 грн.
У відповідності до п.7.2 Договору про переведення заборгованості у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Новим боржником обов?язків, передбачених в п.2.2 цього Договору, в терміни, передбачені п. 3.2 цього Договору, Новий боржник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення сплати заборгованості Новим боржником. Сплата пені не звільняє Нового боржника від виконання зобов?язань за даним Договором. Нарахування пені за Договором здійснюється за весь період прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за Договором (п.9.1 Договору про переведення заборгованості).
Договір про переведення заборгованості підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов Договору про переведення заборгованості сторони уклали акт приймання-передачі заборгованості від 04.10.2021р., яким підтвердили, що Первісний боржник передав, а Новий боржник прийняв заборгованість за Договором №142/1/20 від 28.02.2020р., визначену на умовах Договору №142/1/20 від 28.02.2020р. Розмір заборгованості за Договором №142/1/20 від 28.02.2020р. складає 13936115,20 грн. з ПДВ.
За твердженнями позивача, відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором про переведення заборгованості на суму 9871414,99 грн.
У зв'язку з тим, що оплату заборгованості у сумі 4064700,29 грн. відповідачем здійснено не було, позивач звертався до відповідача з претензією №139 від 08.08.2023р. про сплату основної суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки заборгованість за договором про переведення заборгованості №04/10-21 від 04.10.2021р. залишилася несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду стягнення заборгованості в сумі 4551907,53 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4064700,29 грн., 3% річних в сумі 31547,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 416174,41 грн.
В подальшому, позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення заборгованості в сумі 4394529,65 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4064700,29 грн., 3% річних в сумі 18899,66 грн., інфляційне збільшення в сумі 42389,02 грн. та пеня в сумі 268540,68 грн.
Суд врахував позицію позивача та здійснює подальший розгляд справи з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.
5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оцінивши зміст Договору №142/1/20 від 28.02.2020р., на підставі якого між ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон» та ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» виникли господарські правовідносини, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і скріплений відтисками печаток підприємств, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнаний.
Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов'язань.
Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» згідно видаткових накладних №8335 від 11.06.2021р. та №8954 від 25.06.2021р. на загальну суму 13636115,20 грн.
Як було встановлено судом, 04.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» укладено Договір про переведення заборгованості №04/10-21, відповідно до змісту якого Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість у сумі 13936115,20 грн., що виникла на підставі та на умовах Договору поставки №142/1/20 від 28.02.2020р., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між Кредитором та Первісним боржником.
За приписами ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Як зазначається в статті 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Так, договором про переведення заборгованості, сторони дійшли згоди про заміну боржника з покупця на відповідача.
Оскільки заміна боржника у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з позивача (кредитора) щодо заміни боржника, до нового боржника перейшли всі обов'язки первісного боржника.
Приписами ст.518 Цивільного кодексу України передбачено, що новий боржник у зобов'язані має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
З боку відповідача будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника не надходило.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, виконуючи умови Договору №142/1/20 від 28.02.2020р. та Договору про переведення заборгованості №04/10-21 від 04.10.2021р. відповідачем здійснено часткові розрахунки за поставлений товар на загальну суму 9871414,99 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій №11890 від 05.01.2022р., №12293 від 04.02.2022р., №12820 від 24.06.2022р., №12821 від 29.06.2022р., №2555 від 18.07.2022р., №2727 від 16.08.2022р., №2847 від 07.09.2022р., №28811222 від 18.10.2022р., №28811380 від 15.11.2022р., №28811509 від 05.12.2022р., №28811688 від 06.01.2023р., №28811837 від 06.02.2023р., №28811958 від 06.03.2023р., №OC0000000000000000000000188298488 від 07.04.2023р., №DOC00000000000000000000000189833427 від 05.05.2023р.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків в строк, погоджений п.3.2 Договору про переведення заборгованості, на суму 4064700,29 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
Отже, наявність заборгованості перед позивачем у відповідача у сумі 4064700,29 грн. доведена суду належними та допустимими доказами.
Одночасно, як обґрунтовано зазначає позивач, з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «КЗМО», враховуючи умови п.3.2 Договору про переведення заборгованості, заявлена до стягнення заборгованість поділяється на конкурсну у сумі 2903357,35 грн. та поточну у сумі 1161342,94 грн. З урахуванням наведеного, позивач здійснив на зазначені суми окремі розрахунки заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Так, позивачем, у відповіді на відзив, зокрема, сформовано такі позовні вимоги:
- визнати ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» конкурсним кредитором щодо вимог, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, на загальну суму 3210238,25 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 17181,51 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 250213,73 грн.;
- визнати ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» поточним кредитором щодо вимог, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, на загальну суму 1184291,40 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних в сумі 1718,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 2903,36 грн. та пеня в сумі 18326,95 грн.
Поряд із цим, суд наголошує, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом про банкрутство процедури (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №903/69/18).
Такими чином, з 17.10.2023р. (з моменту відкриття провадження у справі про банкротство відповідача), відповідач перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин відповідача, і спеціальні норми ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду, зокрема, у постановах від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13 та чисельної кількості інших судових актів.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Згідно ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явлений позов ґрунтується на грошових зобов'язаннях відповідача, які виникли як до дня відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «КЗМО», так і після 17.10.2023 року.
Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Частиною п.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
При цьому до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом (ч.8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, законодавець чітко розрізняє конкурсні вимоги, розгляд яких здійснюється на підставі поданої письмові заяви з вимогами до боржника, та поточні вимоги, розгляд яких відбувається господарським судом у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Установлення саме такої процедури розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів має на меті як усунення правової невизначеності, так і забезпечення єдиних умов та спеціальної процедури задоволення вимог всіх кредиторів боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, недопущення погашення вимог одного кредитора в індивідуальному порядку в порушення інтересів інших кредиторів та встановленої спеціальним законом черговості такого погашення.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства
Належним способом захисту цивільних прав позивача щодо стягнення заборгованості, яка виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, є подання заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «КЗМО» заборгованості, що виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства в розумінні позовної заяви, а повинні бути подані та розглянуті як конкурсні кредиторські вимоги в порядку Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3210238,25 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 17181,51 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 250213,73 грн.
Щодо заявлених позивачем поточних вимог про стягнення з відповідача 1184291,40 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних в сумі 1718,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 2903,36 грн. та пеня в сумі 18326,95 грн., суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом, заявлена до стягнення основна сума заборгованості у розмірі 1161342,94 грн. є обґрунтованою та підтверджується наявними матеріалами справи.
При цьому, у відповідності до ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Отже, нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на поточну заборгованість у сумі 1161342,94 грн. не суперечить вищенаведеним законодавчим положенням.
Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано:
- на заборгованість у розмірі 580671,47 грн. 3% річних за період прострочення з 06.11.2023р. по 05.12.2023р. у розмірі 1431,79 грн. та інфляційні втрати за листопад 2023 року у розмірі 2903,36 грн.;
- на заборгованість у розмірі 1161342,94 грн. 3% річних за період прострочення з 06.12.2022р. по 08.12.2023р. у розмірі 286,36 грн.
Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем неправильно зазначено початок періоду на нарахування 3% річних, а саме на суму 580671,47 грн. за період прострочення з 06.11.2023р. по 05.12.2023р.
Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи вищевикладене, судом було встановлено, що правильним є розрахунок 3% річних на суму 580671,47 грн. за період з 07.11.2023р. (05.11.2023р. строк виконання зобов'язання - вихідний (неділя), остаточний розрахунок 06.11.2023р.) по 05.12.2023р. у розмірі 1384,07 грн.
Провівши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 1670,43 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2903,36 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені в сумі 18326,95 грн., судом встановлено.
Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору про переведення заборгованості сторони погодили, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Новим боржником обов?язків, передбачених в п.2.2 цього Договору, в терміни, передбачені п. 3.2 цього Договору, Новий боржник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення сплати заборгованості Новим боржником. Сплата пені не звільняє Нового боржника від виконання зобов?язань за даним Договором. Нарахування пені за Договором здійснюється за весь період прострочення.
Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано пеню:
- на заборгованість у розмірі 580671,47 грн. за період прострочення з 06.11.2023р. по 05.12.2023р. у розмірі 15272,46 грн.;
- на заборгованість у розмірі 1161342,94 грн. за період прострочення з 06.12.2022р. по 08.12.2023р. у розмірі 3054,49 грн.
Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивач допустився аналогічної помилки, що і при розрахунку 3% річних.
З огляду на зазначене, правильним є розрахунок пені на суму 580671,47 грн. за період з 07.11.2023р. (05.11.2023р. строк виконання зобов'язання - вихідний (неділя), остаточний розрахунок 06.11.2023р.) по 05.12.2023р. у розмірі 14763,37 грн.
Провівши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" заявленої до стягнення пені судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 17817,86 грн.
Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені у зв'язку з тим, що:
- інфляційні нарахування за своєю правовою природою є компенсацією втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, тобто стягнення інфляційних нарахувань вже компенсує збитки позивача;
- відповідач до повномасштабного вторгнення належним чином виконував свої зобов'язання;
- даний випадок і підстави несплати є винятковими - повномасштабне російське вторгнення та відсутність розрахунків за товар одержувачами (наприклад, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", білоруським ТОВ "Енергокомплект" тощо);
- для непрацюючого підприємства, що не має доходів, сплата такої суми пені є надмірним тягарем;
- ТОВ "КЗМО" повністю припинило господарську діяльність 01.03.2022р., а пеня нарахована за період, що починається з червня 2023 року. Отже, пеня нарахована за період, коли підприємство не працювало й не отримувало дохід.
Позивач заперечував проти зменшення розміру заявленої до стягнення пені
Розглянувши вказане звернення відповідача, суд зазначає про наступне.
Згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє станом на дату розгляду справи встановлено до 13.05.2024р.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (у редакції станом на час розгляду справи), місто Костянтинівка, що відноситься до Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області, включено до території можливих бойових дій з 24.02.2022р. по 31.12.2022р., з 01.01.2023р. по 21.06.2023р. - до території активних бойових дій, а з 21.06.2023р. - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Отже, у період з 01.01.2023р. м.Костянтинівка, де розташований відповідач, знаходиться в зоні активних бойових дій, підприємницька діяльність ТОВ «КЗМО» не здійснюється.
Судом також враховано, що відповідач вживав заходи щодо погашення існуючої заборгованості за договором №04/10-21 від 04.10.2021р. При цьому заявлений до стягнення з відповідача борг виник вже у період дії воєнного стану.
Крім того, суд врахував відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 50%, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача в даному конкретному випадку, та стягнути з відповідача на користь позивача 8908,93 грн. пені, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 1174825,66 грн., з яких: основна заборгованість у сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн. та пеня у сумі 8908,93 грн.
При цьому, судом було закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості у сумі 3210238,25 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 17181,51 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 250213,73 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що судом було закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 3210238,25 грн., питання щодо повернення позивачу судового збору буде вирішено судом після подання останнім відповідного клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".
В іншій частині позову, у відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині зменшеної пені на відповідача.
Керуючись статтями 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 178, 231, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження по справі в частині стягнення заборгованості у сумі 3210238,25 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 17181,51 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 250213,73 грн. на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про те, що останній не позбавлений права звернутись до господарського суду з заявою з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості у сумі 1184291,40 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних в сумі 1718,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 2903,36 грн. та пеня в сумі 18326,95 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання” (85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Інженерна, буд. 3, код ЄДРПОУ 25599771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" (76011, м.Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, буд. 229; код ЄДРПОУ 36911851) основний борг в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн. та пеню у сумі 8908,93 грн., всього заборгованість в сумі 1174825,66 грн., судовий збір в сумі 18390,01 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 23.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 23.04.2024р.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу.
Суддя Г.В. Левшина