23.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5761/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Верхогляд Т.А.( доповідача),
суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року (суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/5761/23
за позовом Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод", смт.Магдалинівка, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 49 299, 27 грн,-
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 заяву Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" 23 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник посилається на наступні обставини:
- судом здійснено зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн., в той час як заявлений позивачем до розподілу та стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу складав 23 000,00 грн., з яких 7 000,00 грн. визнано відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу;
- незважаючи на відсутність зі сторони відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в частині, меншої за суму 7 000,00 грн., проти якої відповідач не заперечував, суд першої інстанції в порушення приписів норм процесуального права, залишаючи поза увагою обов'язкові висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, із власної ініціативи самостійно зменшив розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн;
- безпідставно відмовляючи у задоволенні переважної частини вимог позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції жодним чином не обгрунтував зменшення судових витрат із зазначенням, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, додаткове рішення господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує такі доводи:
- заявлені адвокатом витрати свідчать про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із реальністю таких витрат, оскільки правова допомога, надана представником позивача в рамках даної справи, не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи;
- фактично послуги адвоката полягали у складенні позовної заяви, відповіді на відзив; розгляд справи здійнювався без виклику сторін, тобто витрати на участь в судових засіданнях відсутні;
- витрати на підготовку позовної заяви обсягом 6 аркушів із розрахунку 5 годин у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними;
- вказана справа є типовою і не складною з правової точки зору; предмет доказування складався фактично лише з правильного розрахунку 3% річних та інфляцінйих втрат за зобов'язаннями, яке було встановлено в іншій судовій справі №904/3193/22;
- як вбачається з детального опису робіт, представником позивача було витрачено 1 годину (2000,00 грн) на складення заяви клієнта на подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, 0,5 години на складення детального опису робіт, 2 години (4 000,00 грн) на клопотання клієнта про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, що не є документами, які безпосередньо пов'язані з розглядом позовної заяви;
- щодо заявленого представником позивача часу, витраченого на підготовку відповіді на відзив 3 години (вартість послуги визначена у розмірі 6 000,00 грн), вказані витрати не відповідають критерію реальності та необхідності таких витрат, оскільки вказані послуги є фактично послугами з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості та додатків до позовної заяви, які теж заявлені позивачем у розмірі 10 000,00 грн. із розрахунку 5 годин;
- враховуючи загальну ціну позову (49 299,27 грн.), заявлені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 23 000,00 грн. становлять 46%, що свідчить про його очевидну неспівмірність.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення заборгованості в розмірі 49299,27 грн., з яких: 34 386, 16 грн. інфляційних втрат та 14 913, 56 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі № 904/3193/22.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" 34 386,16 грн. інфляційних втрат, 14 913, 56 грн. 3% річних та 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Колективне підприємство “Магдалинівський маслозавод” звернулось до господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просило стягнути з відповідача на користь позивача 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи - 2 684,00 грн. витрати по сплаті судового збору та 30 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.
На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надані: копія детального опису робіт; копію договору про надання професійної правничої допомоги № 0310/23-ПД від 03.10.2023 року; копію акту здачі-прийняття професійної правничої допомоги; копію платіжної інструкції № 1540 від 17.10.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, 03.10.2023 року між Адвокатським бюро "Костянтина Потапова "Легіс Юніон" (виконавець, бюро) та Колективним підприємством "Магдалинівський маслозавод" (клієнт) укладено договір №0310/23-ПД, за умовами п.1.1 якого згідно даного договору бюро зобов'язується надати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі, визначеному п.1.2 договору, а клієнт оплатити надання правничої допомоги та витрати, необхідні для виконання даного договору; виконавець має право надати клієнту правничу допомогу поза межами відповідного обсягу, визначеного п.1.2 договору.
Ціна 1 (однієї) години участі представника чи захисника клієнта у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, або у заходах реалізації прав чи виконання обов'язків, пов'язаних із прибуття до суду, становить 2 500,00 грн. (п.п.4.1.1 договору).
Ціна 1 (однієї) години надання правничої допомоги згідно даного договору, за виключенням тієї, що передбачена підпунктом 4.1.1 договору, становить 2 000,00 грн. (п.п.4.1.2 договору).
Відповідно до п.4.3 договору із метою оплати гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено пунктом 1.2 договору, клієнт на умовах попередньої оплати перераховує на користь бюро грошові кошти у сумі 7 000,00 грн., згідно банківських реквізитів бюро, вказаних у даному договорі або у встановленому клієнту для оплати рахунку-фактурі.
Згідно з п.4.4 договору остаточний розмір гонорару за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено пунктом 1.2 договору, не може перевищувати суму оплати, вказану в п.4.3 договору, крім випадку складання виконавцем і обов'язкового підписання сторонами акта (актів) здачі-прийняття професійної правничої допомоги у встановленому даним договором порядку, із якого (яких) вбачатиметься розмір гонорару за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено п.1.2 договору, що перевищує суму оплати, визначену пунктом 4.3 договору.
Відповідно до п.5.1 договору за результатами надання правничої допомоги згідно даного договору виконавець складає акт здачі-прийняття професійної правничої допомоги, у якому зазначається надана правнича допомога, витрачений виконавцем на надання правничої допомоги час та сума оплати. Акт підписується сторонами даного договору.
Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині зобов'язань - до їх повного виконання сторонами (п.7.1 договору).
З наданого позивачем детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що виконавцем надані замовнику послуги на загальну суму 23 000,00 грн.
14.12.2023 року між сторонами підписано акт здачі-прийняття професійної правничої допомоги за договором №0310/23-ПД про надання правничої допомоги від 03.10.2023 року.
Вказаний акт свідчить про те, що виконавець надав клієнту наступну правничу допомогу:
- складання та підписання позовної заяви, витрачено 5 годин, вартість роботи становить 10000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи;
- складання та підписання заяви про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення, витрачено 1 годину, вартість роботи становить 2 000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи;
- складання та підписання відповіді на відзив, витрачено 3 години, вартість роботи становить 6 000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи;
- складання та підписання детального опису робіт (наданих послуг), витрачено 0,5 годин, вартість роботи становить 1 000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи;
- складено та підписано клопотання про долучення доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, витрачено 2 години, вартість роботи становить 4 000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи.
Згідно з актом здачі-прийняття від 14.12.2023 року загальна сума наданих послуг становить 23 000,00 грн.
Вказана сума витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених позивачем, підтверджена належними та допустимими доказами і матеріалами справи.
Позивачем за договором №0310/23-ПД про надання правничої допомоги від 03.10.2023 року сплачено виконавцю 7 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1540 від 17.10.2023 року.
Відповідачем подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплати правничої допомоги до 7 000,00 грн.
Вказане клопотання мотивовано посиланням на те, що заявлені витрати позивача не можуть вважатися необхідними, а їх розмір розумним та виправданим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує, що до виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) належать, зокрема, складання та підписання позовної заяви, заяви про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, відповіді на відзив, детального опису робіт (наданих послуг), клопотання про долучення доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні обґрунтованості заявлених витрат на правничу допомогу відповідно до акту здачі-прийняття професійної правничої допомоги від 14.12.2023 року, колегія суддів враховує такі обставини:
- щодо послуги - складання та підписання позовної заяви, то враховуючи, що вказаний процесуальний документ виготовлений на 6 аркушах, переважна більшість тексту якого складає цитування норм права та перелік документів, що додаються до позовної заяви, приймаючи до уваги, що спір, який виник між сторонами не є складним, а тому підготовка до розгляду справи не потребувала вивчення великої кількості нормативно-правової бази та аналізу судової практики, суд апеляційної інстанції вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи;
- щодо послуги - складання та підписання відповіді на відзив на позовну заяву, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача щодо зменшення річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що вказане питання не є складним, судова практика у цьому питанні є усталеною, що не вимагало від адвоката позивача складнощів щодо обрання позиції у захисті клієнта;
- щодо послуг - складання та підписання заяви про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, детального опису робіт (наданих послуг), клопотання про долучення доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказані послуги не належать до правничої допомоги та не підлягають відшкодуванню.
Крім того, з огляду на загальну ціну позову (49 299,27 грн.), заявлені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 23 000,00 грн. становлять 46%, що свідчить про неспівмірність цих витрат.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, тому вимоги заявника про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн. в суді першої інстанції не відповідають критерію розумності, а їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме для відповідача надмірний характер. колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо зменшення судом витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, оскільки, як вже зазначалося, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування додаткового рішення господарського суду відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року у справі №904/5761/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г. Іванов