Дата документу 11.04.2024 Справа № 335/1071/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/467/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/1071/23Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.186 КК України
11 квітня 2024 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 жовтня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, який зареєстрованого місця проживання не має, до затримання проживав у АДРЕСА_1 ),
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, і який діяв, у тому числі, станом на час вчинення кримінальних правопорушень.
У ніч з 30.11.2022 року на 01.12.2022 року ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, перебуваючи в гостях за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон вартістю 1500 грн., який належить ОСОБА_9 , яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 01.12.2022 року приблизно о 10 год. 45 хв. ОСОБА_8 , знаходячись на зупинці громадського транспорту, яка розташована неподалік від ТЦ «Україна» за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підійшов до потерпілої ОСОБА_10 , якій запропонував допомогти налаштувати її мобільний телефон, на що остання погодилась, віддавши ОСОБА_8 свій мобільний телефон вартістю 2 566 грн. 33 коп. Після чого, ОСОБА_8 непомітно для потерпілої замінив її мобільний телефон на раніше викрадений у ОСОБА_9 телефон, який залишив ОСОБА_10 замість її телефону. Тим самим ОСОБА_8 шляхом обману заволодів мобільним телефоном потерпілої, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 2 566 грн. 33 коп.
Крім того, 20.12.2022 року приблизно о 10 год. 40 хв. ОСОБА_8 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, підійшовши до потерпілого ОСОБА_11 , який перебував на зупинці громадського транспорту ТЦ «Україна» за адресою: АДРЕСА_3 , вирвав з рук потерпілого мобільний телефон, після чого, розуміючи, що його злочинні дії мають відкрий характер та розуміючи настання наслідків, з викраденим майном побіг у сторону площі Маяковського в м.Запоріжжі, тим самим зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 3300 грн.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; за ч.2 ст.190 КК, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно; за ч.4 ст.186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Йому призначено покарання
- за ч.4 ст.185 КК у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.190 КК у виді 2 років позбавлення волі.
- за ч.4 ст.186 КК у виді 8 років позбавленні волі;
На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, зарахування в строк покарання строку попереднього ув'язнення, речові докази та процесуальні витрати.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив вирок в частині його засудження за ч.4 ст.186 КК та за ч.4 ст.185 КК скасувати. Свої вимоги мотивував тим, що досудове розслідування по цим кримінальним провадженням було здійснено не уповноваженими на те особами. Зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022082060001630 за ч.4 ст.186 КК вбачається, що в матеріалах справи відсутня постанова про призначення прокурора та доручення слідчому в порядку ст.40 КПК на здійснення своїх повноважень саме в об'єднаному кримінальному провадженні, яке було об'єднано 23.01.2023 року №12022087060000629 та №12023082060000003. Отже у об'єднаному кримінальному провадженні не було призначено слідчого та прокурора, а наявні лише постанови про об'єднання цих кримінальних проваджень, що є підставою для визнання незаконними всіх процесуальних дій, проведених у цих кримінальних провадженнях. Крім того, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК, обґрунтована відомостями, які були отримані під час проведення досудового розслідування по іншому кримінальному провадженню щодо інших осіб №12022087060000629. Отже ці докази надавалися в межах іншого кримінального провадження і ці обставини не встановлювалися у кримінальному провадженні за його обвинуваченням за ч.4 ст.185 КК. Також його покази за цим епізодом злочину не можуть бути враховані в якості доказу його вини на підставі п.4 ч.2 ст.87 КПК. Крім того, за епізодом злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК, потерпілий ОСОБА_9 документально не підтвердив право власності на викрадений у нього телефон.
Захисник в своїй апеляційній скарзі просила вирок в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190 КК скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що суд своїх висновків належним чином не вмотивував, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених у вирок, та загальними фразами про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190 КК. Так, в обґрунтування вини ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК суд послався на покази потерпілої ОСОБА_10 . Проте потерпіла зазначила, що вона добре не пам'ятає обличчя особи, яка заволоділа її телефоном. Крім того, в обґрунтування вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК, суд послався, в тому числі, на протокол огляду відеозапису від 23.12.2022 року. Проте на даному відеозапису неможливо впізнати в людині, яка підбігла до потерпілого зі спини, ОСОБА_8 . Отже винуватість обвинуваченого не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію захисника та обвинуваченого, які повністю підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні; прокурора, яка заперечила проти апеляційних скарг та просила вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах.
Оцінка доказів, згідно зі ст.94 КПК, є виключно компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК кримінальних правопорушень, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .
В основу обвинувального вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання потерпілих, свідка, а також дані, які були встановлені із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених місцевим судом.
Стосовно доводу апеляційної скарги обвинуваченого про те, що досудове розслідування здійснено не уповноваженими на те особами, що є підставою для визнання незаконними всіх процесуальних дій, проведених у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду за клопотанням прокурора були долучені та досліджені постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів у кримінальних провадженнях №№12022082060001630, 12022087060000629, 12023082060000003 та про об'єднання матеріалів досудових розслідувань у вказаних кримінальних провадженнях в одне провадження. А тому жодних порушень щодо процедури визначення процесуального керівництва під час досудового розслідування колегією суддів не встановлено.
Доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до скоєння інкримінованих йому злочинів колегія суддів знаходить неспроможними.
Так, вина ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК, підтверджується:
- показаннями самого обвинуваченого, який підтвердив факт таємного викрадення мобільного телефону потерпілого ОСОБА_9 , поки той ще спав, оскільки останній, нібито, був винен обвинуваченому 10000 грн.;
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що, прокинувшись вранці, він виявив відсутність у кімнаті свого мобільного телефону «Blackview». ОСОБА_8 також не було. Він телефонував ОСОБА_8 , однак телефон був вимкнений. Згодом працівники поліції повідомили, що обвинувачений поміняв його телефон на телефон у якоїсь бабусі. Запевнив про відсутність жодних боргів перед ОСОБА_8 ;
- розпискою ОСОБА_9 про отримання від співробітників поліції належного йому мобільного телефону;
- висновком експерта №СЕ-19/108-23/256-ТВ від 10.01.2023 року про визначення ринкової вартості мобільного телефону «Blackview А80 2/16 Gb».
Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений до відома потерпілого про те, що він забрав мобільний телефон не ставив, а навмисно заволодів телефоном ОСОБА_9 таємно, поки той ще спав.
Твердження обвинуваченого про те, що він забрав телефон потерпілого в якості компенсації за те, що останній був винен йому гроші, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який заперечив наявність будь-яких боргових зобов'язань перед обвинуваченим.
Доводи обвинуваченого про те, що його визнавальні покази не можуть бути враховані в якості доказу його вини на підставі п.4 ч.2 ст.87 КПК, колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на положення ч.4 ст.95 КПК, якими визначено, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, які надавались слідчому, прокурору. В даному випадку суд безпосередньо сприймав показання обвинуваченого, надані ним під час судового засідання, а тому обґрунтовано взяв їх до уваги як доказ його винуватості у скоєнні передбаченого ч.4 ст.185 КК злочину.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК, обґрунтована відомостями, які були отримані під час проведення досудового розслідування в рамках іншого кримінального провадження, є неспроможними, оскільки під час проведення досудового розслідування матеріали кримінального провадження були об'єднані в одне провадження, а тому докази отримані у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.
Стосовно посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що потерпілий ОСОБА_9 документально не підтвердив право власності на викрадений у нього телефон, колегія суддів зазначає, що сам ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив належність мобільного телефону саме потерпілому.
Щодо скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК, вина ОСОБА_8 підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка пояснила, що близько 10-00 години до неї підійшов чоловік під приводом допомогти з телефоном та поміняв її телефон на інший. Про те що, чоловік поміняв їй телефон вона виявила вже вдома, після чого звернулась з заявою до поліції та віддала їм телефон, який обвинувачений підмінив. Потерпіла в судовому засіданні впізнала обвинуваченого як особу, яка заволоділа її телефоном;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.01.2023 року за участю потерпілої ОСОБА_10 , яка впізнала ОСОБА_8 як особу, яка заволоділа її мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 9А 32 Gb»;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який підтвердив, що в грудні 2022 року ОСОБА_8 приніс йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А» для продажу;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.01.2023 року за участю свідка ОСОБА_12 , який впізнав ОСОБА_8 як особу, яка у грудні 2022 року продала йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А»;
- заявою ОСОБА_10 про добровільне надання дізнавачу мобільного телефону чорного кольору з круглою камерою з розбитим екраном;
- протоколом огляду від 03.12.2022 року, яким зафіксовано огляд мобільного телефону в корпусі чорного кольору з написом «Blackview Designed Blackview», який був виданий потерпілою ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду від 24.01.2023 року, яким зафіксовано огляд коробки мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 2/32 Gb» та чеку від 12.08.2022 року на його придбання, наданих ОСОБА_10 ;
- заявою ОСОБА_13 від 24.01.2023 року про видачу співробітникам поліції належного ОСОБА_10 мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 2/32 Gb», придбаного ОСОБА_13 на ринку «Анголенко»;
- протоколом огляду від 24.01.2023 року, яким зафіксовано огляд мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 32 Gb»;
- висновком експерта №СЕ-19/108-22/15323-ТВ від 22.12.2022 року про визначення ринкової вартості мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 2/32 Gb».
Звертає на себе увагу той факт, що після скоєння крадіжки мобільного телефону марки «Blackview А80» у потерпілого ОСОБА_9 . вказаний телефон у цей же день опинився у потерпілої ОСОБА_10 , яка надала його працівникам поліції, пояснивши, що невідомий чоловік шляхом шахрайських дій заволодів її мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 9А», підмінивши на цей. Жодних телефонів вона ні у кого не придбавала. При цьому, потерпіла впізнала обвинуваченого як під час досудового розслідування на фотознімках, так і безпосередньо в суді, як особу, яка, ввівши її в оману, заволоділа належним їй мобільним телефоном.
Свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що купив мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А» саме у ОСОБА_8 , впізнавши його як за фотознімками, так і в судовому засіданні, та пояснив, що згодом продав його іншій особі.
Протоколами огляду коробки мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 2/32 Gb», наданої потерпілою ОСОБА_10 , та мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А 2/32 Gb», добровільно виданого ОСОБА_13 , яка придбала його на ринку ОСОБА_14 , встановлена відповідність номерів ІМЕІ.
З огляду на викладене, винуватість ОСОБА_8 у скоєнні передбаченого ч.2 ст.190 КК кримінального правопорушення є доведеною за критерієм «поза розумним сумнівом» сукупністю належних та допустимих доказів.
За ч.4 ст.186 КК вина ОСОБА_8 підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що 20.12.2022 року о 10-40 год. на зупинці громадського транспорту «ТЦ «Україна» до нього підбіг чоловік та вихопив з рук мобільний телефон «Samsung SM-A12», в корпусі зелено-блакитного кольору, після чого почав тікати в сторону зупинки громадського транспорту «Сталеварів». Він намагався наздогнати його, однак спіткнувся та впав. Чоловік був одягнений в темну куртку з малюнком на спині та темну шапку;
- протоколом огляду місця події від 20.12.2022 року, яким зафіксовано огляд ділянки місцевості, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та встановлено наявність камери відеоспостереження на фасаді будівлі торгівельного центру «Україна»;
- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження від 23.12.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , з якого вбачається, що між ТЦ «Україна» та ЗГТ «ТЦ «Україна» чоловік намагається наздогнати іншого чоловіка, який підбіг до нього зі спини та вихопив у нього мобільний телефон, однак падає, а той чоловік зникає за кутом;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.12.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , який впізнав ОСОБА_8 як чоловіка, який 20.12.2022 року на ЗГТ «ТЦ «Україна» викрав у нього мобільний телефон;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.12.2022 року, зі змісту якого вбачається, що під час затримання в ході особистого обшуку ОСОБА_8 з лівої кишені куртки вилучено мобільний телефон марки «Samsung SM-А12», сім-карту та флеш носій;
- протоколом огляду від 23.12.2022 року, яким зафіксовано огляд мобільного телефону «Samsung А12», сім-карти та флеш носія, які, в подальшому, передані під розписку потерпілому ОСОБА_11 ;
- висновком експерта №01-23 від 31.01.2023 року про визначення ринкової вартості мобільного телефону «Samsung SM-А12».
Судова колегія зауважує, що потерпілий впізнав обвинуваченого як за фотознімками, так і під час огляду відеозапису з камер відеоспостереження, крім того, в суді першої інстанції потерпілий зазначив, що обвинувачений дуже схожий на хлопця, який вихопив у нього з рук мобільний телефон.
Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_8 було затримано менш, ніж через годину після скоєння злочину та в ході його особистого обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон потерпілого ОСОБА_11 з сім-картою та флеш носієм.
При цьому районний суд обґрунтовано поставився критично до показань обвинуваченого в частині того, що цей мобільний телефон йому, нібито, принесли знайомі хлопці, з огляду на ту обставину, що обвинувачений не зміг назвати імен та прізвищ вказаних осіб, з клопотаннями про їх допит не звертався.
Відповідаючи на довод захисника про неможливість впізнати на відеозаписі з камер відеоспостереження людину, яка заволоділа мобільним телефоном потерпілого, колегія суддів зазначає, що на відеозаписі чітко видно одяг чоловіка, який здійснив грабіж: темна трикотажна шапка, чорна куртка з білими смугами-манжетами на рукавах, характерною великою емблемою на лівій стороні в області грудей та білим малюнком на спині, чорні штани з емблемою зліва біля карману та кросівки з білою підошвою та емблемою «Nike». Згідно відеозапису, долученого до протоколу затримання ОСОБА_8 , останній був одягнутий в той самий одяг, обутий в те саме взуття, що і зафіксований камерами відеоспостереження чоловік. При цьому слід звернути увагу, що під час допиту в суді першої інстанції потерпілий вказував, що чоловік, який викрав у нього мобільний телефон, був одягнений в темну куртку з малюнком на спині.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції надав вичерпні відповіді на доводи, аналогічні тим, що викладені в апеляційних скаргах сторони захисту. Зазначені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Отже, правильно проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК, за обставин, зазначених в оскаржуваному вироку. Доводи апеляційних скарг даних висновків суду не спростовують.
Що стосується клопотання обвинуваченого про повторне дослідження доказів у справі, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Таким чином, норми ч.3 ст.404 КПК зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама по собі незгода обвинуваченого із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч.3 ст.404 КПК (постанова Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справа №591/4742/16-к, провадження №51-1733 км 19).
Обвинувачений, заявляючи вимогу про повторне дослідження апеляційним судом доказів, не вказав на конкретні порушення, допущені районним судом при дослідженні окремих доказів чи на неповноту такого дослідження та не навів відповідного обґрунтування в цій частині. Зазначене свідчить про відсутність обґрунтованого клопотання обвинуваченого щодо повторного дослідження доказів.
У своїй постанові від 21 грудня 2022 року справа №759/5737/17, провадження №51-2899км20 Верховний Суд зазначив, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч.3 ст.404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Крім того, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов'язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів, оцінених місцевим судом. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справа №415/5296/15-к, провадження №51-2177 км 19; від 01 жовтня 2019 року справа №754/1780/17, провадження №51-10118км18; від 23 листопада 2020 року справа №357/18489/13-к, провадження №51-4003км20; від 16 вересня 2020 року справа №640/3526/16-к, провадження №51-2137км20; від 19 жовтня 2021 року справа №442/506/17, провадження №51-3897 км 21; від 17 серпня 2021 року справа №484/1376/18, провадження №51 - 3490 км 21; від 12 грудня 2022 року справа 521/165/17, провадження №51-365 км 22; від 24 листопада 2022 року справа №445/836/21, провадження № 51-1748км22; від 16 листопада 2022 року справа №159/3544/19, провадження №51-1837км21; від 13 вересня 2023 року справа №337/1446/17, провадження №51-3173км 23; від 25 травня 2023 року справа №154/2277/17, провадження №51-5746км20 та інші).
Отже за відсутності аргументованих доводів обвинуваченого щодо необхідності дослідження доказів, колегія суддів не встановила достатніх підстав, передбачених ст.404 КПК, для повторного дослідження доказів, а відтак і підстав для задоволення відповідного клопотання обвинуваченого. При цьому колегія суддів не встановила жодних порушень при дослідженні судом доказів чи неповноти такого дослідження та іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, не надавала.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4