Справа № 127/35795/23
Провадження № 33/801/368/2024
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шлапак Д. О.
Доповідач: Ковальчук О. В.
23 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Молдови, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України,
29 березня 2024 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з цією постановою Вінницька митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що сертифікат про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), або інших документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, виданих компетентними органами (установами) та засвідчених в установленому порядку, для продовження терміну тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України, ОСОБА_3 митному органу не надавала. Очікування видачі посвідки на постійне проживання жодним чином не може слугувати обставиною, що звільняє особу від обов'язку дотримуватись вимог митного режиму, зокрема, в частині дотримання строків перебування транспортного засобу на митній території України. У своїх листах митницею було звернуто увагу на те, що сам факт введення на території України воєнного стану не є безумовною підставою для того аби вважати, що для заявника настала форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), оскільки заявник має довести, що неможливість виконання зобов'язання, зокрема в частинні своєчасного вивезення за межі митної території України транспортного засобу, виникла внаслідок обставин форс-мажору.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 6 ст. 481 МК України передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування. За вчинення такого правопорушення передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2022 через пункт пропуску «Могилів-Подільський - Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці ДМС України ОСОБА_3 ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер Р. Молдова НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_2 , в митному режимі тимчасового ввезення до 1 року, з метою особистого користування. Дана обставина установлена управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці ДМС України на підставі інформації, наданої службовою запискою відділу митного оформлення №2 митного поста «Дністер» Вінницької митниці ДМС України від 10 липня 2023 року № 28-03/692, під час проведення перевірки стану дотримання термінів тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування громадянами.
Згідно обліків, що містяться у базі даних ДМС України та АСМО «Інспектор» станом на 18 серпня 2023 року вказаний транспортний засіб не вивезено за межі митної території України в установлений законодавством термін, інших фактів перетину державного кордону вказаним транспортним засобом (крім ввезення 16 квітня 2022 року), або його поміщення в інший митний режим станом на 18 серпня 2023 року не встановлено. 3 наявної інформації електронної бази даних модуля «заяви підприємств та осіб» АСМО «Інспектор», громадянка Молдови ОСОБА_3 зверталась до митних органів України із заявою щодо продовження терміну тимчасового ввезення від 12 квітня 2023 року, на яку митницею надано відповідь від 14 квітня 2023 року за №7.12-1/17/10/3037, відповідно до якої ОСОБА_4 відмовлено в продовженні терміну перебування транспортного засобу на митній території України та повідомлено про необхідність вивезення даного транспортного засобу за межі митної території України або поміщення у інший митний режим. 21 червня 2023 року ОСОБА_3 повторно звернулась із заявою до Вінницької митниці, якою надано відповідь від 10 липня 2023 року №7.12-1/17/10/5031, де зазначено, що ОСОБА_4 відмовлено в продовжені такого строку, її необхідно вивезти транспортний засіб особистого користування за межі митної території України або помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити його для вільного обігу на митній території України зі сплатою митних платежів. ОСОБА_3 на порушення вимог ст. 380 МК України перевищила строк тимчасового ввезення на митну територію України вказаного транспортного засобу більше ніж на 30 діб, чим вчинила порушення митних правил, передбачене ч. 6 ст. 481 МК України.
Це підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення № 0464/401000/23 від 18 серпня 2023 року, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а. с. 2-5).
Заявою ОСОБА_1 від 07 квітня 2023 року, що зареєстрована 12 квітня 2023 року, з якою вона звернулась до Вінницької митниці ДМС України, де просила продовжити строк перебування її транспортного засобу на території України до закінчення воєнних дій (а. с. 17).
Відповіддю Вінницької митниці ДМС України від 14 квітня 2023 року №7.12-1/17/10/3037, якою ОСОБА_4 повідомлено, що її заяву від 07 квітня 2023 року опрацьовано. Їй було вказано, що нею не надано підтверджуючих документів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому її необхідно вжити заходів, передбачених ч. 6 ст. 380 МК України, а саме: вивезти за межі митної території України згаданий вище транспортний засіб особистого користування або його помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити для вільного обігу на митній території України зі сплатою митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (а. с. 18-19).
Повторною заявою ОСОБА_1 від 21 червня 2023 року до Вінницької митниці ДМС України, де вона повідомила, що указаний транспортний засіб у період з 03 квітня 2023 року по 15 червня 2023 року перебував у ремонті (без можливості використання) у зв?язку із виявленими несправностями рульової рейки. Вказані обставини підтверджуються: замовленням на обслуговування ТОВ «Кулібін-Авто» від 03 квітня 2023 року № 815 та актом надання послуг ТОВ «Кулібін-Авто» від 15 червня 2023 року №629. Поряд із цим, у листопаді 2022 року у неї діагностовано карциному нирки та проведено оперативне втручання з метою резекції нирки (видалення злоякісної пухлини). За результатами проведеної операції у якості обов'язкової післяопераційної терапії її було рекомендовано щомісяця проходити огляд лікаря та кожні три місяці здійснювати КТ-діагностику з введенням контрасту. Вказані обставини підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3222 та результатами проведеної КТ-діагностики. Нею були подані 03 жовтня 2023 року документи для оформлення посвідки на постійне проживання, яка компетентним органом видана 09 червня 2023 року (посвідка № 900082664). Заявниця також зазначила, що скористалася правом щодо продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу шляхом подачі заяви до спливу такого строку (до 16 квітня 2023 року), а саме 07 квітня 2023 року. Водночас ненадання митним органом відповіді на цю заяву унеможливило своєчасне продовження відповідного строку (а. с. 21-35).
Відповіддю Вінницької митниці Державної митної служби України від 10 липня 2023 року №7.12-1/17/10/5031, у якій вказано, що до повторної заяви ОСОБА_1 нею не було додано документів, що підтверджували б настання обставин непереборної сили, а саме сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сими), що видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами. Виходячи із зазначеного, Вінницька митниця ДМС України вказала, що не має підстав для продовження строку тимчасового ввезення вказаного вище транспортного засобу (а. с. 36-39).
У своїй заяві від 10 серпня 2023 року ОСОБА_3 вказала що її відомо, що за вчинені нею дії відповідальність передбачена ч. 6 ст. 481 МК України, із санкцією цієї статті вона ознайомлена (а. с. 50).
Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені фактичні дані свідчать про об'єктивну неможливість ОСОБА_1 дотриматися встановлених МК України вимог з незалежних від її волі обставин, що свідчить про наявність у обставин непереборної сили та про відсутність вини з її боку.
Однак із таким висновком суду неможливо погодитись з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 КУпАП, питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються МК України.
Згідно із ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП та ст. ст. 486, 489 МК України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі, про порушення митних правил, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Притягнення особи до відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Пунктом 60 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
У відповідності до ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Частиною 2 ст. 380 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 380 Митного кодексу України визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
За ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ч. 2 ст. 469, ст. 470, ч. 3 ст. 478, ст. 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст. 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Під обставинами непереборної сили відповідно до пункту «а» ч. 4 ст. 263 МК України розуміються стихійне лихо (пожежа, повінь тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях у зоні митного контролю, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події.
Відповідно до п. 3 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 (далі - Порядок № 657) залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
У випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили (п. 6 розділу VІІІ Порядку № 657)
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У п. 3.3 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат)це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11 Регламенту).
Відповідно до п. 6.15 Регламенту у разі, якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відсутні або відсутній причинно-наслідковий зв'язок між обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) і невиконанням зобов'язання, ТПП України / регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), спираючись на висновок відповідно про відсутність форс-мажорних обставин, їх недоведеність або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) і невиконанням зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 вказано що, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, де вказано, що сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин, обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими іншими доказами.
У постанові від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 Верховний Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, щоці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З аналізу наведеного слідує, що особа звільняється від відповідальності у разі наявності дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного письмового повідомлення митного органу про обставини події.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 16 квітня 2022 року ввезла на митну територію України згаданий вище автомобіль у митному режимі тимчасового ввезення у строк до одного року (з можливим продовженням згідно ч. 1 ст. 380 МК України не більш як на 60 днів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян за умови документального підтвердження цих обставин), строк дії якого мав звершитись 16 квітня 2023 року. Після 16 квітня 2023 року даний автомобіль вивезений не був, в інший митний режим не був поміщений. Натомість ОСОБА_3 07 квітня 2023 року звернулась до Вінницької митниці ДМС України про продовження строку дії режиму тимчасового ввезення, а 14 квітня 2023 року цією митницею ОСОБА_4 повідомлено, що нею не надано підтверджуючих документів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому її необхідно вжити заходів, передбачених ч. 6 ст. 380 МК України, а саме: вивезти за межі митної території України згаданий вище транспортний засіб особистого користування або його помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити для вільного обігу на митній території України зі сплатою митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплат при імпорті таких транспортних засобів (а. с. 18-19). Даний лист був направлений ОСОБА_5 на адресу, яку вона зазначала у своїх заявах - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 20).
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні строку дії митного режиму тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування на митну територію України, адже матеріали справи не містять доказів засвідчення ТПП існування обставин непереборної сили для ОСОБА_1 , які унеможливили виконання нею зобов'язань після 16 квітня 2023 року, покладених на неї МК України, а також того, що вона вчинила дії, які пов'язані із вивезенням такого транспортного засобу за межі митної території України, або поміщенням його у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформлення його для вільного обігу на митній території України зі сплатою відповідних митних платежів.
Звернення ОСОБА_1 до митного органу із заявою від 07 квітня 2023 року про продовження строку перебування її транспортного засобу на території України до закінчення воєнних дій не є безумовною підставою для продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу у розумінні приписів ч. 1 ст. 380 МК України, оскільки така норма встановлює право, а не обов'язок митного органу продовжити такий строк, який може бути продовжений лише з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, однак не більш як на 60 днів, а не до закінчення воєнних дій, як просила ОСОБА_3 .
Такий строк її продовжений не був, а митним органом 14 квітня 2023 року було роз'яснено, що ОСОБА_6 не надано підтверджуючих документів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому їй необхідно вжити заходів, передбачених ч. 6 ст. 380 МК України.
Будучи обізнаною, що за вчинені нею дії передбачена відповідальність за ч. 6 ст. 481 МК України, ОСОБА_3 не виявила належної зацікавленості у тому, аби строк тимчасового ввезення за її заявою був продовжений, оскільки подала заяву без належних та достатніх документів на підтвердження форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили), а також подала її в останні дні річного строку тимчасового ввезення транспортного засобу, однак не була позбавлена можливості звернутись із відповідною заявою до митного органу раніше, до якої могла б у майбутньому додати на виконання вимог митного органу документи, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Між тим апеляційним судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, на які посилається ОСОБА_3 , як на підставу для звільнення від відповідальності, та можливістю виконання нею обов'язку, встановленого ч. 6 ст. 380 МК України.
Згідно ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП та ст. ст. 486, 489 МК України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі, про порушення митних правил, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
За ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України. Як вбачається з матеріалів справи, обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 35 КУпАП) відсутні, ОСОБА_3 раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для накладення на неї такого стягнення як конфіскація транспортного засобу за наявності передбаченого у ч. 6 ст. 481 МК України альтернативного виду стягнення у вигляді штрафу, відтак на неї слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті, а саме у вигляді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн. При визначенні виду стягнення апеляційним судом також враховується твердження представника митниці про те, що вказаний автомобіль на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції вивезено за територію України.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук