Справа № 2-1537/10
20 жовтня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючого - судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі - Клочко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення,
У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, їй встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання якої пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бородянської РДА, а отже відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Проте вона отримувала допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом. У зв'язку з тим, що відповідач їй відмовив у перерахунку та виплаті щорічного допомоги на оздоровлення в розмірі, який встановлений ст. 48 Закону, вона змушена звернутися до суду.
Тому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області в частині відмови щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на її користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1670 грн., за 2008 рік у розмірі 1970 грн., за 2009 рік в розмірі 2 430 гривень.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, викладене підтвердила, додатково просила стягнути з відповідача витрати на ІТЗ судового процесу суму в розмірі 120 грн.
Представник відповідача Краснощок В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивачці правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової допомоги.
Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також інвалідом ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, про що їй видане відповідне посвідчення, вкладка до нього, експертний висновок (а.с.11-12) та визнається представником відповідача.
Як вбачається із відповіді Управлінням праці та соціального захисту населення № 7286 від 25 грудня 2009 року (а.с.8) позивачка отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.
Вказана допомога на оздоровлення позивачці виплачувалась в лютому 2007-2007 років в розмірі 90 грн., в листопаді 2009 року в розмірі 90 грн. (а.с.9).
Відповідно до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На 2007 рік дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
У зв'язку з цим, оскільки позивачка одноразову допомогу отримала відповідно до довідки відповідача в лютому 2007 року, то підстав для задоволення в цій частині не вбачається.
Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення за 2008 рік щорічної одноразової грошової допомоги не вбачається, оскільки виплата допомоги була їй проведена відповідно до діючого на той час законодавства ( виплата проведена у лютому 2008 року).
В 2009 році зміни до законодавства щодо виплати одноразової допомоги на оздоровлення не вносилися.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен виплатити позивачці допомогу на оздоровлення за 2009 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.
Таким чином, на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути, з врахуванням виплаченої за 2009 рік суми в розмірі 90 грн., встановленого на момент виплати відповідно до вимог ст.55 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" мінімального розміру заробітної плати з 1 листопада 2009 року - 744 грн., суму в розмірі 2 886 грн.
Проте зважаючи на те, що позивачка просить стягнути з відповідача на її користь щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 2 430 грн., то суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", З У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст. 55 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 10, 11, 88, 209, 174, 212-215, 218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області в частині відмови щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) гривень.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
В інший частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий-суддя Д.Унятицький