справа № 753/7366/24
провадження № 4-с/753/57/24
"15" квітня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали позовної зава ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дії посадової особи незаконними та зобов'язання вчинити дії, суддя -
Позивач звернувся до суду із позовної заявою до відповідача в особі Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дії посадової особи незаконними та зобов'язання вчинити дії, із силанням, у тому числі, й на положення КАС України.
Позивач не вказує, що він звертається зіскаргою в порядку цивільного судочинства за правилом статті 447 ЦПК України, тобто позивач звернувся до суду з вимогами, які розглядаються за правилами адміністративного (іншого) судочинства.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення зі скаргою до суду урегульований у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону №1404-VIII).
Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
За правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Зважаючи на оспорювані дії державного виконавця (виконання рішення поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України), відтак така позовна заява (скарга) у порядку статті 447 ЦПК України цьому суду відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не підсудна.
Усі справи, що підлягають вирішенню, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Вивчивши правову підставу звернення до суду з даними вимогами, суддя відмовляє у відкритті провадження із наступних підстав.
Заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду судом в порядку позовного провадження ЦПК України, проте їх вирішення передбачено КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ.
Суди розглядають справи з дотриманням правил розмежування юрисдикції та компетенції щодо розгляду справ, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст.ст. 447, 448 ЦПК України, ч.ч.1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною завою ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дії посадової особи незаконними та зобов'язання вчинити дії, у порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати заявнику не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому ч.2 ст. 186 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.