Справа № 752/21903/23
Провадження № 2-др/752/39/24
Додаткове Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 квітня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Михайла Петровича щодо розподілу судових витрат понесених під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
18 березня 2024 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука М.П. про розподіл судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи № 752/21903/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, у якому просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК).
У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.
Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, приходить до наступних висновків.
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені згідно з розпискою від 18.05.2023 року, у розмірі 220 190 грн та судовий збір у розмірі 1761,53 грн, що разом становить належну до стягнення суму у розмірі 221 951гривня 53 копійки.
Встановлено, що при ухваленні зазначеного вище рішення судом питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.08.2022 у справі №711/1783/20 вказав, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов'язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав: договір № 1.07/06 про надання правової допомоги від 7 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Гончарук та партнери», в особі директора Гончарука М.П., ордер про надання правової допомоги АА №1315385 від 14.06.2023 року, Звіт про виконання Договору про надання правової допомоги № 1.07/06, згідно з яким сторони, підписавши цей звіт підтвердили, що професійна правнича допомога в суді першої інстанції у справі № 752/21903/23 надана Адвокатом у відповідності до умов договору, копії платіжних доручень №211241331 від 08.06.2023 року та № 261800831 від 14 березня 2024 року про оплату на підставі Договору № 1.07/06.
Згідно зі Звітом розмір винагороди (гонорару) Адвоката, що був погоджений сторонами у фіксованому розмірі становить 30 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, не є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Таким чином суд дійшов до висновку про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 142, 270 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Михайла Петровича щодо розподілу судових витрат понесених під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя К.Г. Плахотнюк