Справа № 752/26197/23
Провадження № 2/752/2805/24
Іменем України
23 квітня 2024 року місто Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Стороженко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ТОВ «Діджи Фінанс», за результатом розгляду якого представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 па користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №10003409784 від 21.03.2021 року в розмірі 35 894,00 гривень, а також судові витрати, зокрема: 2 684,00 грн. сплаченого судового збору та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову вказує, що 21.03.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №10003409784 від 21.03.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» надіслало пропозицію укласти договір після заповнення електронної заявки на сайті https://cashberry.com.ua/. ОСОБА_1 прийняв пропозицію, і як вказує представник позивача, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» виконало свої зобов'язання, надавши грошові кошти. Однак, позичальник порушив умови договору, не повернувши кредит і проценти, що призвело до виникнення заборгованості. 05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 556/ФК-22, згідно з яким первісний кредитор передає новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, зокрема і за договором, укладеним із відповідачем, в обмін на оплату. Позичальник не здійснив платежів на користь нового кредитора до подання позовної заяви, тому станом на дату її складання заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №10003409784 від 21.03.2021 становить: заборгованість по тілу кредиту 10 000,00 грн.; заборгованість по відсотках 25 894,00 грн., а загальна заборгованість 35 894,00 грн.
Ухвалою судді від 18.12.2023 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації юридичної адреси відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Третя особа про відкриття провадження у справі повідомлялась у спосіб, визначений ЦПК України, пояснень на позовну заяву не подала.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.03.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанас» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003409784, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,14 % на добу, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договом про надання споживчого кредиту №10003409784 від 21.03.2021 вбачається, що станом на 05.09.2022 року заборгованість відповідача за вказаним договором становить 35 894,00 грн, яка складається із 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 25 894,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно положень ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі укладеного договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську карту в сумі 10 000 грн.
З дослідження наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було здійснено перерахування суми кредитних коштів визначених у договорі в спосіб який визначено договором та дозволяє однозначно встановити отримання відповідачем такої суми, матеріали справи не містять. А також, стороною позивача клопотання про витребування відповідних доказів у товариства що здійснює управління платіжною системою, що використовується позивачем не заявлено.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму виданого відповідачу кредиту в розмірі 10 000,00 грн.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу та в який саме спосіб, визначений умовами кредитного договору, а тому перевірити розмір нарахованих як суми боргу, так і процентів не є можливим.
Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені належними доказами, хоча операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивач є фінансовою установою, законом не встановлено і в суду таких повноважень немає.
При цьому обов'язок доказування покладений на учасників справи.
Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому платіжну картку, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення.
Суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі №703/3063/18 дійшов висновку, що у зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.
Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.
З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати позивача в порядку ст. 141 ЦПК України залишити за позивачем по фактично понесеним.
Керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 133-142, 247, 259, 263-265, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07405, Київська обл., м. Провари, вул. Київська, буд. 243 А, код ЄДРПОУ 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» (код ЄДРПОУ 40284315, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, прим. 103)
Повний текст рішення суду складений та підписаний 23.04.2024р.
Суддя І.О. Ольшевська