Справа № 948/116/24
Номер провадження 2/948/164/24
22.04.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Кравець С.В.,
за участю: секретаря Порохні І.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця
відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 22.04.2024 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26.11.2012р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківським послуг б/н, який містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. За умовами договору останньому відкрито картковий рахунок та встановлено початковий ліміт, який потім збільшився до 18 500, 00 грн.
19.04.2022р. позичальник помер і його спадкоємцем є відповідачка. 06.09.2023р. позивач направив до Машівської державної нотаріальної контори претензію кредитора та 28.12.2023р. отримав відповідь, що спадкоємцем померлого є відповідач ОСОБА_2 , якій 10.01.2024р. було направлено лист-претензію, але ніяких дій вчинено не було. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становила 31 594, 55 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 31 594, 55 грн та судові витрати.
Письмові пояснення відповідача
Відповідач направила письмове пояснення в якому проти позову заперечила з тих підстав, що вона не укладала кредитного договору з позивачем та коштів не отримувала. Водночас не погоджується з тим, що факт прийняття спадщини тягне за собою покладення на неї обов'язку сплати боргових зобов'язань. Вона погоджується, що дійсно є спадкоємцем після померлого чоловіка, але вважає, що кредитор не пред'явив вимоги до спадкоємців відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 1281 ЦК України, оскільки звернувся до Машівської ДНК з заявою лише 22.12.2023р., тобто з плином більше 1 року та 10 місяців з часу відкриття спадщини. Але кредитор ще у квітні 2022 року був поінформований про смерть позичальника , оскільки відповідачкою було подано відповідну заяву. Крім цього, 27.04.2022р. було закрите виконавче провадження про стягнення коштів на користь банку.
Отже, перебіг строку для позивача розпочався у квітні, а тому з заявою він мав би звернутися у листопаді 2022 року (а.с.140-142).
2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Згідно ухвали суду від 26.02.2024р. у справі відкрито загальне позовне провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.82-83).
10.04.2024р. за ухвалою суду закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.147).
3.Позиції учасників судового провадження
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує повністю (а.с.132).
Представник відповідач заперечувала проти позову, вважає, що позивач пропустив 6-місячний строк для звернення до суду з часу, коли дізнався про смерть ОСОБА_3 .
4.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом установлено, що 26.11.2012р. між ПАТ Комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка разом з Пам'яткою клієнта, з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить договір про надання банківських послуг. За змістом заяви, ОСОБА_3 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальну» з бажаним лімітом 1 500, 00 грн (а.с.30-56).
Згідно з довідкою банку за період з 2006 р. по 2013 р. ОСОБА_3 було видано шість кредитних карток, остання 18.05.2013 з терміном дії до 0/17 (а.с.59).
За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_3 , в період з 22.02.2013р. по 10.01.2020р. кредитний ліміт неодноразово змінювався, найбільший 06.06.2013р. в розмірі 18 500, 00 грн, 10.01.2020р. - ), 00 грн (а.с.29).
У наданій банком виписці відображені дата та деталі операції з 26.08.2006р. по 03.02.2022р. (а.с.19-28).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 20.04.2022р. (а.с.61).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором від 26.11.2012р. станом на 16.01.2024р. становить всього 31 594, 55 грн, з яких 12 690, 00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 18904, 55 грн - відсотки. Така ж заборгованість існувала і станом на 01 та 30.04.2022р., тобто на день смерті ОСОБА_3 (а.с.11-18).
Водночас, з постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.04.2022р. вбачається, що за виданим виконавчим листом № 540/259/18 від 16.09.2019р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 65 168, 98 грн виконавче провадження закрите у зв'язку зі смертю боржника, залишок заборгованості 52 771, 60 грн (а.с.144).
23.08.2023р. АТ КБ «ПриватБанк» направило претензію кредитора до Машівської державної нотаріальної контори (а.с.62-65), у відповідь на яку нотаріус 22.12.2023р. повідомив, що претензія кредитора до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 зареєстрована 22.12.2023р. за номером 231/02-14, повідомлено, що спадкоємицею є дружина померлого ОСОБА_2 (а.с.66).
09.01.2024 позивач направив відповідачу ОСОБА_2 лист-претензію щодо сплати заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 31 594, 55 грн (а.с.67-68).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 363546329 від 29.01.2024р. вбачається, що інформація про нерухомість розташовувану в АДРЕСА_1 відсутня (а.с.69).
Як видно з копії спадкової справи № 84/22 відкритої після смерті ОСОБА_3 діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від спадщини, як спадкоємці за законом та заповітом, на користь ОСОБА_2 . Остання 16.02.2024р. звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 5323055100:00:006:0324 площею 5, 86 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на яку вона в цей же день отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і 17.02.2024р. за № 366262062 зареєстроване за нею право власності (а.с.93-115).
За повідомленням Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 14.03.2024р. та наданих документів вбачається, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 23.09.1993р. придбав в Агрооб'єднанні «Україна» Машівського району Полтавської області квартиру АДРЕСА_2 за 14 900, 00 крб (а.с.125-128).
За довідкою виконкому Машівської селищної ради Полтавської області № 391 від 29.02.2024 року на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , який був зареєстрований в АДРЕСА_1 з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.84).
5.Мотиви суду
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.5 цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як видно з матеріалів справи позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_3 , яка належним чином прийняла спадщину, оскільки його діти від спадщини відмовилися на її користь.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
У відповідності до положень статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач пропустив 6-місячний строк пред'явлення вимоги до боржника, оскільки за змістом законодавства ним має бути пред'явлений позов не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Щодо посилання відповідача на постанову ВП ВС від 14.04.2018р. суд зазначає, що після прийняття цього рішення законодавцем 03.07.2018р. були внесені зміни до ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, а відтак для кредитора строк звернення до суду змінився, у зв'язку з наведеним підстав для застосування цього висновку суд не вбачає.
Оскільки відповідач свідоцтво про право на спадщину отримала 16.02.2024р., а позивач звернувся до суду з позовом 19.02.2024р., тобто до закінчення 6-місячного строку з часу отримання свідоцтва про право на спадщину, а не з часу відкриття спадщини, а відтак строк звернення до суду ним дотримано.
Таким чином, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємця боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановити коло спадкоємців, обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Отже, за змістом вказаних норм, визначено обов'язок, а не право спадкоємця боржника, задовольнити вимоги кредитора повністю шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Крім того, нормами ЦК України не визначено, в якій формі повинна відповідати відмова спадкоємця у здійсненні одноразового платежу. Невиконання зобов'язання і свідчить про відмову від одноразового платежу.
За таких обставин, оскільки відповідач була обізнана про наявність боргових зобов'язань у спадкодавця, а тому за відсутності доказів про погашення спадкоємцем боржника боргу спадкодавця та письмової відмови спадкоємця у здійсненні одноразового платежу на користь кредитора, має місце мовчазна відмова спадкоємця у здійсненні одноразового платежу.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
Вказаний висновок зроблено з урахуванням правової позиції ВС у справі № 195/1369/21 від 26.10.2022р.
З матеріалів спадкової та судової справи вбачається, що ОСОБА_3 мав у власності квартиру АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку з кадастровим номером 5323055100:00:006:0324 площею 5, 86 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на яку відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Представнику відповідача у підготовчому судовому засіданні було запропоновано надавати докази вартості майна, оскільки воно перебуває у володінні відповідачки, а відтак саме вона має до нього доступ, але таких дій вчинено не було.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, оскільки за ст. 1282 ЦК України закон покладає саме на спадкоємця обов'язок задовольнити вимоги кредитора, але в межах вартості майна, а відтак суд вважає, що саме відповідач має довести, що вартість успадкованого нею майна є меншою, ніж борг спадкодавця перед кредитором.
За таких обставин, у зв'язку з відмовою відповідача надати ці документи суд, враховує вартість земельної ділянки з огляду на офіційні дані вебсайту «Опендатабот», згідно якого середня вартість 1 га землі станом на грудень 2023 року по Полтавській області становить 35 048, 00 грн (а.с.154), а тому навіть без урахування вартості квартири, яка вказана у карбованцях, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач має відповідати за борги чоловіка, оскільки вартість майна отриманого нею у спадок перевищує суму боргу.
При цьому зазначення у Витязі про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 75867161 від 16.02.2024р. вартості земельної ділянки в розмірі 0, 01 грн (а.с.114), свідчить про очевидну її невідповідність дійсній ринковій вартості.
Натомість за відсутності згоди відповідача сплати борг спадкодавця одноразовим платежем, належним способом захисту прав кредитора має бути позов кредитора про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ч.2 ст.1282 ЦК).
Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що хоча позивач є єдиним спадкоємцем мана померлого ОСОБА_3 та успадкувала після нього земельну ділянку на яку отримала свідоцтво про право на спадщину, а також квартиру, документи на яку ще не оформила, вартість яких поза розумних сумнівом становить більше 31 594, 55 грн, тобто боргу заявленого позивачем, водночас, враховуючи те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту у вигляді стягнення заборгованості з відповідачки, замість звернення стягнення на конкретне майно, оскільки вона відмовилася здійснити одноразовий платіж на користь кредитора, а відтак у задоволенні позову з наведених підстав необхідно відмовити.
6.Мотив рішення щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, а тому сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст Рішення складено 23 квітня 2024 року.
Суддя С.В.Кравець