22.04.24
22-ц/812/475/24
Єдиний унікальний номер судової справи:484/644/23
Провадження №22-ц/812/475/24
Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
22 квітня 2024 року м. Миколаїв справа № 484/644/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Шикері І.А., за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
25 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищеназваним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, який обґрунтовувала наступним.
01 серпня 2021 року біля 01 год. 00 хв. на перехресті автодороги «Київ-Харків- Довжанський» поблизу населеного пункту Подгороднє Бахмутського району Донецької області та автодороги «Лисичанськ - Бахмут» з вини водія військовослужбовця ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Військової частини НОМЕР_1 автомобілем марки «Газ - 66» в.н. НОМЕР_2 , мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено належний позивачці та керований ОСОБА_4 автомобіль «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Так, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 рухаючись на військовому автомобілі «ГАЗ-66» в.н. НОМЕР_4 , по другорядній дорозі Т13-02 Лисичанськ - Бахмут під час здійснення маневру виїзду на трасу МОЗ Київ -Харків - Довжанське, відставши від колони військового транспорту на 100-150 м., при здійсненні маневру повороту ліворуч в порушення п.16.13 та п.2.3 «б» Правил дорожнього руху не надав перевагу автомобілю «HYUNDAI SONATA» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався назустріч з боку м.Бахмута у бік м. Лисичанськ, внаслідок чого трапилось ДТП з зіткненням передньої лівої частини транспортного засобу ГАЗ-66 в.н. НОМЕР_4 та передньої лівої частини автомобіля «HYUNDAI SONANA» н.з. НОМЕР_3 .
01 серпня 2021 року відомості за вказаним фактом були внесені до ЄРДР за №62021050010000359.
15 листопада 2021 року постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, кримінальне провадження №62021050010000359 за ч. 1 ст. 415 КК України було закрите, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а копії матеріалів відносно водія ОСОБА_3 були скеровані до УПП в Донецькій області, для вирішення питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
26 січня 2022 року постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП було закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно звіту №16/11 від 25 листопада 2021 року про оцінку транспортного засобу, виконаного експертом ОСОБА_5 , матеріальна шкода, спричинена володільцю КТЗ - автомобіля HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 01 серпня 2021 року, дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження та складає 305840,64 грн.
Згідно звіту №11/12 від 19 грудня 2021 року про оцінку транспортного засобу, виконаного експертом ОСОБА_5 , ринкова вартість пошкодженого КТЗ - автомобіля HYUNDAI SONATA, р/н НОМЕР_3 , станом на 16 грудня 2021 року складає 56 700 грн.
19 вересня 2022 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило позивачу регламентну виплату за рахунок коштів фонду захисту потерпілих в сумі 130000 грн.
Разом з тим, завдана шкода не відшкодована позивачці у повному обсязі, а тому залишок невідшкодованих збитків, в сумі 119140,64 грн., в силу положень ст. 1172 ЦК України, має бути відшкодований їй саме військовою частиною НОМЕР_1 .
Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 30 000 грн. і яка полягає у тому, вона була позбавлена вкрай необхідного їй засобу пересування, переживала негативні емоції з приводу пошкодження свого автомобіля, морально-душевні страждання з приводу порушення її звичного укладу життя, адже автомобіль потрібен був для того, щоб їздити до лікарні, на ринок, до рідних. У зв'язку із пошкодженням автомобіля, вона була позбавлена можливості використовувати автомобіль у власних цілях, що порушило її звичний уклад життя, вона змушена була їздити громадським транспортом або ж на таксі, через що терпіла незручності. Коли сталася повномасштабна військова агресія російської федерації, вона не змогла скористатися своїм автомобілем, щоб евакуюватися, оскільки він був пошкоджений, а грошових коштів придбати новий або ж відремонтувати пошкоджений не було. Відповідач, будучи винуватцем ДТП, жодним чином не відшкодував завдану їй в результаті ДТП шкоду.
Посилаючись на завдання дорожньо-транспортною пригодою майнової та моральної шкоди, здійснену Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентну виплату у сумі 130 000 грн, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на свою користь на відшкодування вартості матеріальної шкоди 119 140 грн 64 коп. та на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн., а також судові витрати, а саме: за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 2 200 грн, судовий збір 1 491 грн 41 коп.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 позов не визнав, посилаючись на те, що постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП було закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому власник джерела підвищеної небезпеки - Військова частина НОМЕР_1 не зобов'язана відшкодувати ані матеріальні збитки, ані моральну шкоду та судові витрати.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої в результаті ДТП матеріальної шкоди 119140 грн 64 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору, в сумі 1491,41 грн, витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2200 грн та витрат за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 9559,20 грн, а всього стягнуто 13250 грн 61 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір 57 грн 88 коп.
Висновок суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_3 у настанні ДТП та спричиненні збитків володільцю автомобіля ОСОБА_1 , підтверджена висновком експерта, причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою, що свідчить про доведеність загальних умов деліктної відповідальності.
Шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, взявши до уваги, що завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода не відшкодована у повному обсязі, суд дійшов висновку, що залишок невідшкодованих збитків, в сумі 119140,64 грн., в силу положень ст. 1172 ЦК України, слід стягнути з Військової частини НОМЕР_1 .
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, суд виходив з принципів розумності та справедливості, врахувавши фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у житті та побуті позивачки і відсутність через них можливості продовжувати звичний спосіб її життя.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважав, що сума у 10000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, буде відповідати вимогам розумності і справедливості.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному.
Матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення, оскільки інспектором при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було вказано основних ознак складу правопорушення, як того вимагає законодавство. Постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2022 року, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 червня 2022 року залишена без змін, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Повторно адміністративний протокол (з виправленнями) поліцейськими не складався та до суду не направлявся. Не дивлячись на це, суд першої інстанції не надав правової оцінки зазначеним судовим рішенням. Суд не з'ясував питання про те, які обставини встановленні цим рішенням та чи підлягають вони доказуванню у справі, що розглядається, що призвело до неповноти встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Фактично суд першої інстанції безпідставно переглянув вищезазначені судові рішення. Отже суд першої інстанції не врахував вищевикладені обставини і доводи, а саме те, що у діях водія ОСОБА_3 відсутній склад кримінального та адміністративного правопорушення, тому власник джерела підвищеної небезпеки (Військова частина НОМЕР_1 ) не зобов'язаний (на) відшкодовувати позивачу моральну шкоду зазначену у розмірі 10 000 грн. Матеріалами кримінального провадження також не було встановлено вини водія ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що експертами безпідставно не було включено у висновок обставини того, що рухалась колона військової техніки, що супроводжувалось відділом Військової служби правопорядку на спеціальному транспортному засобу ВІБДР з увімкненою світловою й звуковою сигналізацією, чим попередив інших учасників дорожнього руху про рух колони військових транспортних засобів. Пріоритет саме руху був у водія військової машини, а водій цивільної машини проігнорував вказане.
Суд першої інстанції не залучив до розгляду справи Моторне (транспортне) страхове бюро України та не витребував матеріали, на підставі яких було 19 вересня 2022 року здійснено регламентну виплату позивачу за рахунок коштів фонду захисту потерпілих в сумі 130 000 грн.
Крім того, заявник вказував, що розмір матеріальної шкоди є завищеним, не відповідає реальній вартості завданої шкоди. При проведенні дослідження транспортного засобу не був присутній інший учасник ДТП - водій, так і представники відповідача.
Також на думку відповідача, у резолютивній частині судового рішення не вирішено питання передачі й розпорядження винній особі пошкодженого автомобіля після відшкодування шкоди потерпілій особі.
Суд першої інстанції жодним чином не надав належної правової оцінки та не застосував ч. 4 ст. 1193 ЦК України.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивач не зазначила докази, у чому виразились моральні душевні страждання. До того ж, позивачем при зверненні до суду не визначено характеру моральної шкоди доказів на підтвердження факту завдання шкоди.
Крім того, заявник просив прийняти до уваги те, що висновок автотехнічної експертизи № 2236-23 від 27 червня 2023 року був складений на підставі процесуальних документів, які були складені працівником поліції після дорожньо-транспортної пригоди неякісно та поверхово. Виїзд експерта на місце, де було вчинено ДТП, для детального огляду місця події, а також огляд експертом транспортних засобів не проводився та відповідача для цього не викликали.
Розмір майнової шкоди не доведений, оскільки висновок автотоварознавчого дослідження не відповідає вимогам закону, так як у висновку не зазначено, що висновок виготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку за ініціативою позивача до звернення до суду не дають підстав для подальшого відшкодування витрат на його підготовку.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дашко Ю.І., посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом установлено, що відповідно до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01 серпня 2021 року № 370-01/1 посадовими особами відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 01 серпня 2021 року проведено перевірку за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , що мало місце 01 серпня 2021 року поблизу м. Бахмут Донецької області.
Перевіркою встановлено, що 01 серпня 2021 року близько 01:00 год. на нерегульованому перехресті траси МОЗ Київ-Харків-Довжанське 715 км та автомобільної дороги Т/1302 Лисичанськ-Бахмут біля м. Бахмут Донецької області, колона військової техніки в/ч НОМЕР_1 під супроводом спеціального транспортного засобу ВІБДР НОМЕР_5 в/н НОМЕР_6 під керуванням старшого інспектора групи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , почала здійснювати маневр повороту ліворуч виїжджаючи з другорядної дороги Т1302 Лисичанськ - Бахмут на трасу М03 Киів-Харків-Довжанське, військовий автомобіль ГАЗ-66 в/н НОМЕР_7 їхав останнім в колоні відстаючи від колони на 100-150 метрів. Під час здійснення маневру прапорщик ОСОБА_6 увімкнув світлову та звукову сигналізацію спеціального транспортного засобу ВІБДР, тим самим зупинив рух інших транспортних засобів на нерегульованому перехресті серед яких знаходився цивільний транспортний засіб «Хюндай Соната» д/н НОМЕР_8 , який рухався у напрямку м. Лисичанськ з м. Бахмут.
Водій автомобіля «Хюндай Соната» д/н НОМЕР_8 громадянин ОСОБА_4 не впевнившись, що уся колона здійснила свій маневр повороту почав подальший рух у своєму напрямку. В цей же час почав маневр повороту ліворуч автомобіль ГАЗ-66 в/н НОМЕР_7 водій якого, не надав перевагу автомобілю «Хюндай Соната» д/н НОМЕР_8 , так як вирішив, що він рухається в колоні, внаслідок чого трапилось ДТП з зіткненням передньої лівої частини цивільного транспортного засобу «Хюндай Соната» д/н НОМЕР_8 та передньої правової частини військового транспортного засобу ГАЗ-66 в.н. НОМЕР_4 .
На підставі викладеного перевіркою встановлено, що в діях старшого солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
01 серпня 2021 року відомості за вказаним фактом були внесені до ЄРДР за № 62021050010000359.
З довідки № 2040 про кримінальне правопорушення у Збройних Силах України, обліковане у період з 00.00 01 серпня 2021 до 00.00 02 серпня 2021 встановлено, що 01 серпня 2021 року близько 01:00 год. на нерегульованому перехресті траси МОЗ Київ-Харків-Довжанське 715 км та автомобільної дороги Т/1302 Лисичанськ-Бахмут біля м. Бахмут Донецької області, колона військової техніки в/ч НОМЕР_1 під супроводом спеціального транспортного засобу ВІБДР « НОМЕР_5 » (в/н НОМЕР_6 ) під керуванням старшого інспектора групи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , почала здійснювати маневр повороту ліворуч виїжджаючи з другорядної дороги Т1302 Лисичанськ - Бахмут на трасу М03 Київ-Харків-Довжанське, військовий автомобіль «ГАЗ-66» (в/н НОМЕР_7 ) їхав останнім в колоні відстаючи від колони на 100-150 метрів.
Під час здійснення маневру прапорщик ОСОБА_6 увімкнув світлову та звукову сигналізацію спеціального транспортного засобу ВІБДР, чим попередив інших учасників дорожнього руху про рух колони військових транспортних засобів. Вказана колона продовжила свій рух. Після того, як перехрестя проїхало перші 4 одиниці військового транспортного засобу з 6-ти в колоні та маневр почав виконувати 5-й військовий автомобіль, прапорщик ОСОБА_6 побачив, що по зустрічній смузі з боку м. Бахмут у бік м. Лисичанськ до перехрестя наближається транспортний засіб. В цей час останній військовий транспортний засіб в колоні (6-й) відстав від колони на відстань близько 100-150 метрів.
З метою уникнути аварійної ситуації та забезпечення безпеки під час проходження колони військової техніки, прапорщик ОСОБА_6 покинув межі перехрестя та зупинив вказаний автомобіль. Крім того, він зупинив подальший рух колони, щоб дочекатися останній військовий транспортний засіб «ГАЗ-66» (в/ НОМЕР_9 ), що відстав.
В цей час до перехрестя з боку м. Бахмут у бік м. Лисичанськ наблизився транспортний засіб «HYUNDAI SONATA» (р/н НОМЕР_3 ) під керуванням громадянина ОСОБА_4 , який продовжив рух у своєму напрямку, ймовірно не впевнившись, що уся колона здійснила свій маневр повороту. Також в цей час почав виконувати маневр повороту ліворуч військовий автомобіль «ГАЗ-66» (в/н НОМЕР_7 ), водій якого старший солдат ОСОБА_3 не надав перевагу автомобілю «HYUNDAI SONATA» (р/н НОМЕР_3 ), так як вирішив, що він рухається в колоні, в наслідок чого трапилось ДТП з зіткнення передньої лівої частини цивільного транспортного засобу «HYUNDAI SONATA» (р/н НОМЕР_3 ) та передньої лівої частини військового транспортного засобу ГАЗ-66 в/н НОМЕР_7 . Внаслідок ДТП громадянин ОСОБА_4 та старший лейтенант ОСОБА_7 зазнали тілесні ушкодження.
15 листопада 2021 року постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, кримінальне провадження №62021050010000359 за ч. 1 ст . 415 КК України було закрите, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а копії матеріалів відносно водія ОСОБА_3 були скеровані до УПП в Донецькій області, для вирішення питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності (а.с.12,13).
Закриваючи кримінальне провадження № 62021050010000359 за ч. 1 ст. 415 КК України старший слідчий виходив з того, що у результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди жодній особі не спричинено середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень та не спричинено загибель жодної особи.
26 січня 2022 року постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП було закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.32,33).
Постанова мотивована тим, що зі змісту протоколу, який є основним джерелом доказів та підставою подальшого провадження у справі, вбачається, що часом вчинення правопорушення вказано 20 грудня 2021 року о 14 год 50 хв, що не відповідає матеріалам справи, оскільки згідно довідки № 2040 про кримінальне правопорушення у Збройних силах України, постанови про закриття кримінального провадження від 15 листопада 2021 року, часом вчинення зазначено 01 серпня 2021 року о 01 год 00 хв, а згідно протоколу огляду місця події, огляд почато 01 серпня 2021 року о 05 год. 45 хв та закінчено о 08 год 01 хв. таким чином суд дійшов висновку, що відсутня подія ДТП 20 грудня 2021 року о 14 год.50 хв, яка зазначена у протоколі, за участі ОСОБА_3 .
Матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення саме 20 грудня 2021 року о 14 год 50 хв, оскільки інспектором при складанні протоколу, не було вказано основних ознак складу правопорушення, як того вимагає законодавство.
Згідно звіту №16/11 від 25 листопада 2021 року про оцінку транспортного засобу, виконаного експертом ОСОБА_5 , матеріальний збиток, спричинений володільцю КТЗ - автомобіля HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_10 , в результаті ДТП, станом на 01 серпня 2021 року, дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження і складає 305840,64 грн.
Дефектною відомістю були встановлені пошкодження автомобіля позивача та зазначено, що не усі пошкодження пов'язані з ДТП (а.с.36-41).
Згідно звіту №11/12 від 19 грудня 2021 року про оцінку транспортного засобу, виконаного експертом ОСОБА_5 , ринкова вартість пошкодженого КТЗ - автомобіля HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, р/н НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_10 , станом на 16 грудня 2021 року складає 56700 грн.(а.с.45,46).
19 вересня 2022 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, в cyмі 130000 грн. (а.с.53).
Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).
Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.
Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу зобов'язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 ЦК України.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
В даній справі відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки і позивач звинувачує іншого водія в порушенні ПДР і завданні шкоди.
Пред'явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов'язку доведення своїх позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2023 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Дашко Ю.І., на підставі вихідних даних, що містяться у вищезазначених процесуальних документах та наданих сторонами письмових доказах судом першої інстанції була постановлена ухвала про призначення судової автотехнічної експертизи проведення якої було доручено Дніпровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком експерта № 2236-23, складеного 27 червня 2023 року з урахуванням об'єму вихідних даних, встановлено, що виходячи з рівня організації дорожнього руху на перехресті в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 ОСОБА_3 слід розглядати у відповідності до вимог п.п.10.1,16,13 ПДР, згідно з якими перед початком зміни напрямку руху ліворуч йому належало переконатись у тому, що це буде безпечним і надати дорогу зустрічному автомобілю «Хюндай Соната», д/н НОМЕР_3 , водій якого, у контексті п. 16.13 мав перевагу у русі.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути настання ДТП, шляхом виконання вимог п.п.10.1, 16.3 ПДР. Дії водія автомобіля «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 ОСОБА_3 , який при виконанні маневру повороту ліворуч на нерегульованому рівнозначному перехресті не переконався у безпеці та не надав дорогу водію зустрічного автомобіля «Хюндай Соната», д/н НОМЕР_3 , не відповідали технічним вимогам п.п.10.1,16.13 ПДР. В даній дорожній обстановці невідповідності в діях водія автомобіля «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 ОСОБА_3 технічним вимогам п.п.10.1,16.13 ПДР, створювали необхідні умови, як для виникнення аварійної ситуації, так і для настання даної ДТП, що дає підстави для висновку про наявність причинного зв'язку між вказаними невідповідностями і настанням ДТП (а.с.119-121).
Аналізуючи у сукупності вищевказані обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів вважає, що позивачем доведена вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП.
Як встановлено вказані обставини були предметом дослідження експерта, який за вищевикладених вихідних даних дійшов категоричного висновку про наявність причинного зв'язку між вказаними діями водія автомобіля «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 ОСОБА_3 і настанням ДТП, а також перевірки посадовими особами відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої в діях старшого солдата ОСОБА_3 встановлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України. При цьому колегія суддів зауважує, що кримінальне провадження № 62021050010000359 за ч. 1 ст. 415 КК України закрито з підстав того, що старший слідчий не встановив, що у результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди будь-якій особі було спричинено середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження та спричинено загибель особи, що є обов'язковою умовою настання відповідальності за ч. 1 ст. 415 КК України.
На думку колегії суддів, твердження відповідача про те, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 мав пріоритет в русі, оскільки рухався в колоні, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено на момент виїзду автомобіля HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_3 на перехрестя водій ОСОБА_3 відстав від колони на 100-150 метрів та перехрестя не було перекрите спеціальними транспортом ВІБДР. Тому, на думку колегії суддів, водій ОСОБА_3 не мав переваги в русі для здійснення маневру та при виконанні маневру повороту ліворуч повинен був виконати вимоги п.п.10.1, 16.3 ПДР.
Посилання відповідача на постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2022 року, залишену без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, щодо не доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, є необґрунтованими, оскільки цими рішеннями судів не досліджувались обставин за яких сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 01 серпня 2021 року, і вони не мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Іншого матеріали справи не містять.
Вказане свідчить про доведення наявності порушених прав та законних інтересів позивача. Доказів, які б спростовували вказані обставини матеріали справи не містять.
Тому висновок суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_3 у настанні ДТП та спричиненні збитків володільцю автомобіля ОСОБА_1 , що підтверджена висновком експерта, причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою, що свідчить про доведеність загальних умов деліктної відповідальності, є правильним.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, транспортний засіб «ГАЗ 66», в.н. НОМЕР_7 , яким керував винуватець ДТП військовослужбовець ОСОБА_3 належить військовій частині НОМЕР_1 , де проходить службу ОСОБА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц зазначено наступні висновки щодо застосування норм права: «Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Якщо розмір відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість, то розмір заподіяного матеріального збитку визначається відповідно до пункту 8.2. Методики на рівні ринкової вартості КТЗ без врахування втрати товарної вартості.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається технічно знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» автомобіль HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, р/н НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_10 , вважається технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість. Тобто в даному випадку розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля HYUNDAI SONATA, визначено правильно, в розмірі його ринкової вартості, що частково відшкодована за рахунок виплати страхового відшкодування власнику транспортного засобу.
Враховуючи, що автомобіль HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, р/н НОМЕР_3 , в розумінні статті 30 цього Закону, вважається фізично знищеним, власнику або особі, яка на законних підставах володіє, автомобілем має відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що згідно звіту №16/11 від 25 листопада 2021 року про оцінку транспортного засобу, матеріальний збиток, спричинений володільцю КТЗ - автомобіля HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті ДТП, станом на 01 серпня 2021 року, дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження і складає 305840,64 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 350 511 горн 44 коп.
Ринкова вартість пошкодженого автомобіля HYUNDAI SONATA 2.4i MPi 171HP 6AT, р/н НОМЕР_3 згідно звіту №11/12 від 19 грудня 2021 року про оцінку транспортного засобу станом на 16 грудня 2021 року складає 56700 грн.
19 вересня 2022 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів фонду захисту потерпілих в cyмі 130000 грн. Відповідач в суді першої інстанції не оспорював підстави та розмір вказаної виплати, а тому саме по собі посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив цих обставин та не залучив до участі у справі МТСБ України, є необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь власника підлягає відшкодуванню майнова шкода у розмірі 119 140 грн 64 коп. визначена з відрахуванням ліміту регламентних виплат МТСБУ 130000 грн та вартості залишків 56 700 грн. (305840 грн 64 коп. - 130 000 грн - 56 700 грн).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на оплату звітів проведення оцінки майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобілю та ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, оскільки такі збитки поніс позивач.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що висновки автотоварознавчого дослідження не відповідають вимогам закону, оскільки відповідач помилково ототожнив висновок експерта та висновок суб'єкта оціночної діяльності.
В апеляційній скарзі зазначено, що оцінювач у своєму звіті не зазначає про те, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що цей звіт підготовлено для подання до суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України)
У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини п'ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 16/11 від 25 листопада 2021 року та звіт про оцінку ринкової вартості транспортного засобу № 11/12 від 19 грудня 2021 року були виконані до пред'явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указані звіти не є висновком експерта, виконаними за зверненням учасника справи, ОСОБА_8 є оцінювачем за напрямком 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Колегія суддів погоджується з висновком, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI SONATA р/н НОМЕР_3 становить 305 840 грн 64 коп, а ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу складає 56 700 грн. Доказів на спростування розміру матеріального збитку, вартості пошкодженого транспортного засобу відповідачем не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався. Оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 розмір заподіяної шкоди не спростовано, тому доводи апеляційної скарги, які зводяться до недоведеності розміру матеріальної шкоди та того, що розмір шкоди є завищеним, колегія суддів відхиляє.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а та у справі №640/19089/20, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими.
Встановлені судами фактичні обставини є різними, у зазначених справах суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що постановою від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а (провадження №К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження №К/9901/22986/21).
Вартість залишків пошкодженого автомобіля позивачем була вирахувана з розміру заподіяної шкоди, тому у суду були відсутні підстави для вирішення питання передачі й розпорядження винній особі пошкодженого автомобіля після відшкодування шкоди потерпілій особі.
У даній справі на підставі наданих доказів підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України не встановлено.
Апеляційний суд також погоджується з наявністю підстав для стягнення моральної шкоди.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У зв'язку з пошкодженням з вини водія Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 належного ОСОБА_1 транспортного засобу HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , остання була вимушена витратити багато часу для захисту своїх майнових прав, а також тривалий час була позбавлена можливості користуватися автомобілем у власних цілях, витрачала час та матеріальні ресурси для переміщення по місту громадським транспортом, що зумовило зміну стилю та темпу життя. Коли сталася повномасштабна військова агресія російської федерації вона на змогла скористатися своїм автомобілем, щоб евакуюватися через його пошкодження.
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції урахував глибину фізичних та душевних страждань позивачки внаслідок пошкодження належного їй майна, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2024 року.