Дата документу 15.04.2024 Справа № 331/1874/23
Єдиний унікальний № 331/1874/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/422/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 111 КК України
15 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2023 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000000243 від 13 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, повернуто прокурору, -
Вказаною ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000000243 від 13 лютого 2023 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт був складений без дотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: правова кваліфікація дій ОСОБА_7 у частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення не відповідає правовій кваліфікації у формулюванні обвинувачення (відсутнє посилання на окрему форму об'єктивної сторони злочину - шпигунство); існують неузгодженості у викладі формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченої (при зазначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_7 вказано про заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, однак при викладі формулювання обвинувачення за вказаною статтею, зазначено, що ОСОБА_7 надала засоби та активне сприяння у веденні війни проти України та вчиненні дій, спрямованих на посягання на суверенітет і територіальну цілісність України та повалення її конституційного ладу); стороною обвинувачення жодним чином не конкретизовано час вчинення кримінального правопорушення; відсутні відомості щодо того, яким чином ОСОБА_7 співпрацює з «т.зв. окупаційним урядом» та що це за уряд, які конкретні вказівки спеціальних служб рф вона виконує; виклад обвинувачення не містить жодної конкретизації засобів, які нібито були надані обвинуваченою ОСОБА_7 , відсутнє зазначення дій, які сторона обвинувачення визначає як активне сприяння, не зазначено осіб, їх імена або посади представників зс рф, не зазначено назви спеціальних служб, незаконних збройних чи воєнізованих формувань, так само які і не містить імен їх представників або імен чи посад представників окупаційних адміністрацій, або будь-яких осіб, надання допомоги яким було кваліфіковане органом досудового розслідування як вчинення злочину; не розкрито суб'єктивну сторону кримінального правопорушення (у чому саме полягають національні, ідеологічні та корисливі мотиви, якими нібито керувалася обвинувачена).
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор.
Разом з тим, питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Таким чином, повернути обвинувальний акт суд має право лише за умови його невідповідності вимогам КПК України, які передбачені ст. 291 КПК України, не досліджуючи докази сторін кримінального провадження щодо винуватості обвинувачених та не вирішуючи питання про правильність кваліфікації їх дій.
Суд не може в підготовчому судовому засіданні вирішувати питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, у тому числі об'єктивної та суб'єктивної сторони, вимагати від прокурора необхідний виклад формулювання обвинувачення.
У свою чергу, обвинувальний акт містить всі необхідні реквізити, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав установленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання самого обвинувачення.
У реєстрі матеріалів до обвинувального акта прокурором викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.
Однак у порушення вимог ст. 314 КПК України, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки обставин кримінального провадження та піддав сумніву правильність викладення прокурором фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Вважає, що порушень, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, стороною обвинувачення допущено не було.
При цьому, в процесі судового розгляду прокурор вправі уточнити обвинувачення чи сформулювати нове, змінивши попереднє.
Просить ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника обвинуваченої, яка рішення суду вважала законним, обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 314 КПК України суд в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
Будь-яких інших підстав для повернення обвинувального акту прокурору законом не передбачено.
Вимоги до обвинувального акту встановлені ст. 291 КПК України та даний перелік є вичерпним.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Як визначає ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності,
Стаття 7 КПК України встановлює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність і диспозитивність.
З огляду на ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Дослідження змісту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто вказано, що саме встановлено досудовим розслідуванням, що відповідає положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт не відповідає зазначеній вимозі КПК України.
Колегія суддів зазначає, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі (певні конкретні фактичні обставини) дійсно мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Проте конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
У разі ж повернення обвинувального акту судом першої інстанції з підстав неконкретності обвинувачення, вказівки суду спонукають органи досудового слідства на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, чим нівелюється процесуальна самостійність прокурора на визначення обсягу достатніх доказів для складання обвинувального акту та дотримання принципу змагальності, згідно з яким саме прокурор як сторона обвинувачення звертається до суду з обвинувальним актом, та свідчить про те, що суд певним чином перебирає на себе функції, які не притаманні йому.
Термін «неконкретність обвинувачення» широко поширювався у судовій практиці за часів дії КПК України 1960 року, але за КПК України 2012 року така підстава для повернення обвинувального акту відсутня і застосування її за аналогію неприпустимо.
При цьому, з метою недопущення порушення права особи на захист через неконкретність обвинувачення та можливого скасування рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд, прокурор відповідно до положень ст. 337 КПК України в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення тощо.
Суд, в силу цієї ж норми, має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про те, що в обвинувальному акті відсутнє належне формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 111 КК України, яке полягало у відсутності посилання на окрему форму об'єктивної сторони злочину (шпигунство), неузгодженості у викладі формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченої, відсутності конкретизації часу вчинення кримінального правопорушення, не зазначено відомості про засоби та спосіб вчинення злочину, не розкрито суб'єктивну сторону кримінального правопорушення (мотив).
З огляду на п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині того, що прокурор викладає фактичні обставини, які він вважає встановленими, застосовані в обвинувальному акті формулювання для визначення дій, які вчинила обвинувачена, спрямованості її умислу, мотивів, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушень, не є порушенням вимог вищезазначеної кримінальної процесуальної норми, і вказані обставини, за необхідності, можуть бути уточнені у судовому засіданні та не перешкоджають можливості призначення справи до судового розгляду.
До того ж, з'ясування обставин справи, в тому числі щодо конкретних дій, які вчинила обвинувачена, спрямованості умислу, часу, місця, мотиву та способу вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій обвинуваченої, а також перевірка цих обставин доказами є наступною стадією судового провадження і не є завданням підготовчого судового засідання.
Разом з тим, обставини, які відповідно до частини першої ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченої у його вчиненні, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладені.
З огляду на викладене, та враховуючи, що зазначені в оскаржуваній ухвалі суду підстави не є достатніми для повернення обвинувального акту прокурору, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є переконливими та вони підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2023 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000000243 від 13 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, повернуто прокурору, - скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4