Дата документу 17.04.2024 Справа № 334/5551/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/5551/23 Пр. № 22-ц/807/362/24Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
17 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У липні 2023 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2- 4), в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , як позичальника, та ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованість за кредитним договором № 1101/05/2021/0786 від 24.05.2021 року зі строком дії до 23.05.2028 року достроково станом на 13.04.2023 року у розмірі 362086,54 грн., з якої: заборгованість по кредиту строкова - 319762,60 грн., заборгованість по кредиту прострочена - 22895,00 грн., заборгованість по процентах поточна - 718,11 грн., заборгованість по процентах прострочена - 18713,83 грн., від сплати якої на користь Банку відповідачі у добровільному порядку ухиляються, а також судовий збір 5431,30 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Бредіхіна Ю.Ю. (а.с. 33). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 37) провадження у цій справі відкрито.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2023 року (а.с. 51-53) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором від 24.05.2021 року №1101/05/2021/0786 у розмірі 362089,54 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 23697280) судовий збір у сумі 5431,30 грн.
В задоволені вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як позивач, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 55-58) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимогу Банку у повному обсязі, стягнути з відповідачів понесені судові витрати у розмірі 8148,95 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 66).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 25 грудня 2023 року (а.с. 67), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 68).
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 21.02.2024 року не відбувся через відпустку судді - доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (довідка а.с. 79), та був відкладений з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів апеляційного суду взагалі, а також перебування судді - доповідача на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно (довідка а.с. 88).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 86-87) відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у тому числі через офіційний веб - сайт Судової влади України, що узгоджується із вимогами ст. 128 ЦПК України, оскільки зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання останніх є: АДРЕСА_1 - тимчасово окупована внаслідок військової агресії РФ територія Запорізької області України та в Базі даних Державної прикордонної служби України (Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території) інформації відносно яких за період з 24.02.2022 року по 12.04.2024 року не виявлено (а.с.94-97), не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за присутності представника Банку - Кузнєцової М.І. (а.с. 98)
Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог Банку до позичальника погодились, останнє за заявою відповідачів судом першої інстанції не переглядалось, в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Банк, як позивач, оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку, як позивача, і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у цій справі, керувався ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із такого.
Судом встановлено, що згідно із ч. 1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду у цивільній справі № 212/3116/19 (провадження № 61-7273св22) зазначено, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим).
У справі, що розглядається поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором (пункт 2.2 договору поруки) (п. 2.2. договору поруки б/н від 24 травня 2021 року, копія а.с. 16 зворот).
Тобто сторони прямо визначили момент виникнення обов'язку поручителя сплатити суму боргу на користь кредитора.
Водночас матеріали справи не містять будь-яких вимог чи повідомлень Банку, як кредитора, адресованих відповідачу ОСОБА_2 , а наведена позиція Верховного Суду, викладена у постанові №521/21255/13-ц від 27.03.2019 року, стосується права кредитора пред'явити вимогу саме боржнику, а не поручителю.
При цьому суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що і закон, і умови договору поруки пов'язують момент виникнення права вимоги до поручителя саме із моментом пред'явлення Банком та отримання поручителем відповідної вимоги, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність пред'явлення позову до ОСОБА_2 , як поручителя.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що дублюють доводи позову у суді першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію Банку, як позивача, яку він та його представник вважають єдино вірною та правильною.
В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист Банк здійснює у цій справі на свій розсуд.
Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом та договором (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).
Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування Банку, як позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.
Банк та його представник не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог у цій справі в оскаржуваній частині.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема позивачем (Банком) апеляційному суду не надані.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як позивача, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2023 року у цій справі в оскаржувані частині залишити без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 23.04.2024 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.