Справа № 168/393/24
Провадження № 1-кп/168/44/24
22 квітня 2024 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - Солов" ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000038 від 05 лютого 2024 року відносно:
Солов" ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, учасника бойових дій, відповідно до статті 89 КК України не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України,
Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
Обвинувачений Солов" ОСОБА_6 порушив вимоги пункту 1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII, пункти 2, 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, пункти 2.1, 8.9, 9.2 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї,основних частин зброї та вибухових, матеріалів» (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622. А в середині травня 2015 року, у денну пору доби (більш точної дати та часу судовим слідством не встановлено) обвинувачений Солов" ОСОБА_6 реалізував свій злочинний умисел, спрямований на незаконне, тобто, без передбаченого законом дозволу, придбання,носіння та зберігання бойових припасів. Останній перебував в зоні проведення антитерористичної операції за адресою: с.Кримське, Сєвєродонецького району Луганської області (більш точного місця судовим слідством не встановлено). Обвинувачений Солов" ОСОБА_6 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, діяв умисно, не мав передбачений законом дозвіл, знаходився у вільний від служби час. Він проходив по одній із вулиць даного населеного пункту (більш точного місця судовим слідством не встановлено) і серед трав'янистої рослинності виявив поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходилася одна паперова пачка з патронами калібру 5.45 мм в кількості 30 штук. Обвинувачений Солов" ОСОБА_6 помістив їх у свій рюкзак. Чим придбав вказані боєприпаси, які того ж дня переніс за місцем свого тимчасового проживання в АДРЕСА_2 (більш точної адреси судовим слідством не встановлено). Там останній незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу зазначені вище боєприпаси - патрони калібру 5.45 мм в кількості 30 штук. Після цього продовжив свої злочинні дії і в червні 2015 року (більш точної дати та часу судовим слідством не встановлено) за допомогою громадського залізничного та автомобільного транспорту у власному речовому рюкзаку перевіз зазначені вище боєприпаси до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Потім обвинувачений Солов" ОСОБА_6 помістив їх в шухляду столу в спальній кімнаті будинку за місцем свого проживання. В подальшому останній незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу патрони калібру 5.45 мм в кількості 30 штук до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції. А саме, в ході огляду місця події - 05 лютого 2024 року.
Згідно висновку судової експертизи зброї від 08 лютого 2024 року № СЕ-19/103-24/1776-БЛ надані на дослідження 30 патронів, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події 05 лютого 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , належать до боєприпасів і є проміжними патронами калібру 5,45X39 мм зразку 1974 року. Патрони виготовлені промисловим способом, для стрільби придатні.
Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України за ознаками: придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений Солов" ОСОБА_6 свою вину у вчиненому злочині за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.
При цьому обвинувачений ОСОБА_7 " ОСОБА_6 пояснив, що він розумів, що знайдені ним предмети відносяться до категорії бойових припасів та їх зберігання заборонено. Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з'ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000038 від 05 лютого 2024 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого Солов" ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 cтатті 263 КК України, тобто носіння , зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу є доведеною в повному обсязі.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
Обов'язок доказування, обставин зазначених у статті 91 КПК України, покладається на прокурора.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв'язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 cтатті 263 КК України.
Щодо призначення міри покарання.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати ОСОБА_7 " ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. Бо обвинувачений чотири рази притягався до кримінальної відповідальності і має негативну характеристику. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів у розмірі 1893.20 грн. покласти на обвинуваченого.
Обвинувачений Солов" ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд не притягувати до кримінальної відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об'єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: тобто придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 " ОСОБА_8 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Суд висновує, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є учасником бойових дій. Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.
За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 1 статті 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Так, відповідно до статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 1 статті 263 КК України є тяжким .
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 " ОСОБА_6 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, судимість погашена, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, негативно характеризується за місцем проживання, являється учасником бойових дій.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу Солов" ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину, його пенсійний вік та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 263 КК України мінімального розміру у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
У частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Щодо застосування при призначенні покарання положень статті 75 КК України, то це не може бути перешкодою для застосування судом при призначенні покарання положень вказаної норми кримінального закону. Крім того, суд враховує, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3 статті 75 КК України).
Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений 4 рази притягався до кримінальної відповідальності, має негативну характеристику та вчинив тяжкий злочин.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень статті 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 " ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки Солов" ОСОБА_4 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.
На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Щодо запобіжного заходу.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 " ОСОБА_4 не застосовувався.
Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.
Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано.
Судові витрати, всього в розмірі 1893.20 гривень (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні) за проведення судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» (висновок експерта від 08 лютого 2024 року № СЕ-19/103-24/1776-БЛ), відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, стягнути з Солов" ОСОБА_4 накористь держави.
Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.
Ухвалою від 08 лютого 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області клопотання слідчого відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024030570000038 від 05 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини 1 статті 263 КК України було задоволено. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, власником якого являється ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на його володіння, користування та розпорядження, а саме на вилучені в ході проведення огляду місця події від 05.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 : предмети, що ззовні схожі на патрони калібру 5,45 мм у кількості 30 штук, які поміщено в спеціальний пакет № PSP2135576.
Накладений арешт ухвалою від 08 лютого 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4 статті 174 КПК України. Арештоване майно -патрони калібру 5,45 мм у кількості 30 штук, які поміщено в спеціальний пакет № PSP2135576, що належали ОСОБА_10 - знищити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 63, 65, 75, 76, 263 КК України, статтями 100, 174, 349, 367-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України,
суд
Солов" ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити Солов" ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 (два) роки.
На підставі частин 1, 2 статті 76 КК України покласти на Солов" ОСОБА_11 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_7 " ОСОБА_5 .
Роз'яснити про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Іспитовий строк ОСОБА_7 " ОСОБА_12 відраховувати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 " ОСОБА_5 не застосовувався.
Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано.
Судові витрати, всього в розмірі 1893,20 гривень (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні 20 копійок) за проведення судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» ( висновок експерта від 08 лютого 2024 року № СЕ-19/103-24/1776-БЛ), відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, стягнути з Солов" ОСОБА_5 на користь держави.
Накладений арешт ухвалою від 08 лютого 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області відповідно до частини 4 статті 174 КПК України - патрони калібру 5,45 мм у кількості 30 штук, які поміщено в спеціальний пакет № PSP2135576, що належали ОСОБА_10 - скасувати.
Речові докази: патрони калібру 5,45 мм у кількості 30 штук, які поміщено в спеціальний пакет № PSP2135576, що належали ОСОБА_10 - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1