Справа №442/6016/23
Провадження №2/442/75/2024
22 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої судді - Курус Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто та в інтересах ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третіх осіб - відділу - Служби у справах дітей Дрогобицької міської ради, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області - Федорича Андрія Миколайовича про скасування рішення про державну реєстрацію майнових прав,
з участю секретаря судового засідання - Федишина Б.І.,
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , представника позивачів - адвоката Бартків І.Б.,
представника відповідача - адвоката Блажевського П.І.,
представника третьої особи - ОСОБА_5 ,
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів, просять ухвалити рішення, яким скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61125926 від 25.10.2021 року щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (який перереєстрований в АТ «Сенс Банк»); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №34581217 на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» (який перереєстрований в АТ «Сенс Банк»).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.09.2008 між ОСОБА_1 (Позичальником) та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало АТ «Альфа Банк», який на даний час переєстрований на АТ «Сенс Банк» (Кредитор) укладено договір кредиту №625/140/2-511. Цього ж дня між Кредитором та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за №62/40/2-513, згідно з яким поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за зобов'язаннями позичальника щодо повернення кредиту. В той ж час, позичальник та поручителі уклали з ПАТ «Укрсоцбанк» іпотечний договір від 23.09.2008, предметом якого була квартира за адресою АДРЕСА_3 .
У зв'язку із неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань з останнього та Поручителів за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.03.2015 у справі №442/8003/14-ц з останніх підлягає стягненню заборгованість в сумі 74561,63 доларів США та 58017 грн.
Зазначають, що 31.01.2022 вони дізнались про перереєстрацію квартири за АТ «Альфа Банком», яку вважають здійсненою з порушенням вимог законодавства з наступних підстав. Позивачі не були повідомлені про жодне рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя позивач з останнім не укладав, при цьому зсилаються на ЗУ «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006 року, оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 23.09.2008.
Державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій мав дотримуватись пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), і крім документів, передбачених у п. 61 Порядку №1127, вимагати від іпотекодержателя подання документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину - перевірити розрахунок боргу, встановити розмір заборгованості, його безспірність.
Позивачі в повідомленні про непогодження з розрахунком заборгованості, зазначали, що вони категорично не згодні з розрахунком заборгованості, оскільки розрахунок банку в повідомленні вважають невірним та таким, що не підтверджує безспірність вимог, оскільки він здійснений одноособово, поверхнево, без зазначення відсоткової ставки, правової природи штрафних санкцій, з якого по який період нараховано, та без врахування доводів та доказів позичальника. Крім цього, пеня розрахована в доларах США та переведена в гривню по курсу НБУ, що є неприпустимим. Пеня розраховується за кожен день виключно в національній валюті - гривні.
Також зіслались на норми ЗУ «Про охорону дитинства», де вказано, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Ухвалою від 29.08.2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного з призначенням підготовчого засідання.
Відповідач не погодився та в особі повноважного представника 11.09.2023 подав відзив на позовну заяву. Зазначає про відсутність порушень чинного законодавства під час звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування заперечень вказує, що саме іпотечний договір, в якому міститься застереження і є тим документом, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно. Зсилаються, що керувались нормами ЗУ «Про іпотеку» на момент вчинення реєстраційних дій.
Щодо твердження позивача, що у квартирі проживають неповнолітні діти, та в зв'язку з реєстрацією права власності, було порушено їх права, зазначають, що кредитний та іпотечний договір були укладені задовго до оскаржуваної реєстраційної дії. Відповідно до іпотечного договору іпотекодавець (позивач) зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки, будь-яку його частину, не передавати його в наступну іпотеку, оренду, найм, користування на будь-яких інших підставах іншим особам без письмової згоди Іпотекодержателя. Жодного запиту щодо погодження реєстрації особи (дитини) в квартирі (предмет іпотеки) від позивача не надходило, а отже згоду Іпотекодержатель не надавав.
Зазначають, що дозвіл органу опіки та піклування є необхідним виключно для вчинення правочинів при реалізації майна в порядку виконання судових рішень. В даному випадку, рішення державного реєстратора не може вважатись правочином, а є нормативним актом індивідуальної дії. Тобто наявність факту проживання дітей в квартирі, що була предметом іпотеки не перешкоджає державній реєстрації прав на таке майно та не є підставою визнання правочинів недійсними.
Зсилається на те, що вимоги в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» позивачами були отримані, позивач не заперечує отримання повідомлень. Однак, вказав, що вони не згідні з сумою у вимозі, що не обмежує їх у праві на звернення до суду з регресним позовом до банку про стягнення надлишкової суми.
Також, вказують, що позивачами обрано не належний спосіб захисту, вони б мали звернутись до суду із вимогою про витребування майна, однак цього не зробили. Просить в позові відмовити.
11.10.2023 позивачами подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просять позовні вимоги задоволити повністю з тих ж підстав, що викладені в позовній заяві. Доповнили, що вони всією сім'єю постійно проживають у даній квартирі, в якій зареєстрована та постійно проживає також малолітня ОСОБА_4 , 2015 року народження. Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 16.11.2021 №375 було відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Онишкевичу Р.І. реалізовувати спірну квартиру, де зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 , з метою захисту її житлових прав. Крім того, ними вноситься по мірі можливості проплата за кредитом, про що свідчить довідка АТ «Сенс Банк». Також подано до банку заяву про реструктуризацію оплати та вирішення спору в позасудовому порядку, шляхом укладення мирової угоди.
30.10.2023 представник позивачів - адвокат Бартків І.Б. подав клопотання про витребування у державного реєстратора ЦНАП Пустомитівської міської ради Львівської області Федоровича А.М. матеріали відповідної справи реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_2 .
Представник АТ «Сенс Банк» Блежевський П.І. 20.11.2023 подав клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів.
Ухвалою від 20.11.2023 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023. Задоволено клопотання позивачів про витребування доказів, витребувано від державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг
Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області - Федорича Андрія
Миколайовича, адреса - АДРЕСА_4 належним чином завірену копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за AT"Альфа-Банк" (перереєстрований в AT"Сенс-Банк") на квартиру АДРЕСА_2 .
11.12.2023, 22.01.2024 розгляд справи відкладено у зв'язку з ненадходженням до суду витребуваних доказів.
Ухвалою від 24.01.2024 року було задоволено заяву представника позивачів - адвоката Бартків І.Б. та надано йому можливість брати участь у судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
06.02.2024 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою учасників справи на 22.02.2024.
21.02.2024 від позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить здійснювати розгляд справи у її відсутності, позов підтримує.
Ухвалою судового засідання від 22.02.2024, оскільки державним реєстратором Федоричем А.М. 06.02.2024 надано відповідь №02-08/228, в якій вказується, що за даною реєстраційною справою слід звернутись до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, витребувано з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області (пл. Ринок, 1, м. Дрогобич) та з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради (вул. Городоцька, 299, м. Львів) належним чином завірену копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" (перереєстрований в AT"Сенс-Банк" на квартиру АДРЕСА_2 . Розгляд спарви відкладено на 11.03.2024.
29.02.2024 з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до суду надійшла копія реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" (перереєстрований в AT"Сенс-Банк" на квартиру АДРЕСА_2 .
11.03.2024 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості ознайомитись з витребуваними судом доказами.
11.03.2024 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою учасників справи на 01.04.2024.
25.03.2024 представником позивачів подано клопотання про долучення доказів.
01.04.2024 представником позивачів подано додаткові пояснення у справі. Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з вказаними поясненнями, яке задоволено та розгляд справи відкладено на 22.04.2024. у своїх додаткових поясненнях позивачі додаткову, як на підставу пред'явленого позову зсилаються на те, що у пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
01.04.2024 з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради до суду також надійшла копія реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" (перереєстрований в AT"Сенс-Банк" на квартиру АДРЕСА_2 .
08.04.2024 представником позивачів подано клопотання про долучення доказів.
19.04.2024 представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких вказує, що позивачем у своїх додаткових поясненнях змінено підстави пред'явленого позову, що в силу вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України не допускається.
Протокольною ухвалою судового засідання від 22.04.2024 замінено відповідача державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорича Андрія Миколайовича на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У судовому засіданні позивачі та їхній представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити в повному обсязі з викладених підстав. Зазначили, що підставу пред'явленого позову не змінювали, додатково зсилаються на те, що оскільки кредит вони отримували в іноземній валюті, а тому майно, яке було передане в іпотеку, та яке є їхнім єдиним житлом і площа такого не перевищує 140 кв.м., не могло бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника).
Представник відповідача АТ «Сенс Банк» у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю, вказав, що банком повністю дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, остання проведені у відповідності до вимог чинного законодавства України. крім цього, зазначив, що Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на час здійснення перереєстрації іпотечного майна втратив свою чинність, тому просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - відділу - Служби у справах дітей Дрогобицької міської ради позов підтримує, оскільки це відповідає інтересам малолітньої дитини, яка повинна мати місце проживання.
Державний реєстратор, який в установленому порядку повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-1V).
Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно з п. 61 Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Перевірка документів на наявність підстав, зокрема для прийняття відповідних рішень, є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Судом встановлено, що 22.09.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк» укладено договір кредиту №625/40/2-511 на суму 48000 доларів США зі сплатою 15.00 (п'ятнадцять цілих) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Кінцевий термін погашення суми основної заборгованості до 21.09.2023 року (включно) на умовах визначених Договором, а.с. 9-18.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором кредиту №625/40/2-511 від 22.09.2008 між позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як іпотекодавцями та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк», укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., а.с. 19-22.
Відповідно до п. 2.4.7 цього договору у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» тощо. Пункт 4.1 договору передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником Основного зобов'язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Пунктом 4.5 передбачено способи звернення стягнення на Предмет іпотеки, серед яких - шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
17.09.2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з повідомленням, яким банк вимагав від позичальника та позивачів сплати заборгованості за кредитним договором розмір якої станом на 17.09.2020 становив 117751,92 долари США і одночасно попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями35-37 Закону України «Про іпотеку», а.с. 52-55.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 546 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення кредитного договору та договору іпотеки), передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 31 липня 2007 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
З аналізу змісту вищенаведених статей 36 і 37 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за цим Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 282062346 від 29.10.2021 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 66,6 кв.м., житловою - 38,8 кв.м., на праві приватної власності належить АТ «Альфа-Банк»., а.с. 23-24.
Підставою для державної реєстрації зазначено: іпотечний договір (дублікат); звіт про оцінку предмета іпотеки; довідка, серія та номер: б/н, видана 19.10.2021, видавник: Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК"; засвідчені іпотекодержателем копії повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з відміткою про вручення адресатам; засвідчені іпотекодержателем копія повідомлення (письмової вимоги пре усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору).
Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61125926 від 25.10.2021, ФедоричАндрій Миколайович, Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області.
Банк, заперечуючи проти позову, додав до своїх пояснень копії повідомлення, адресовані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, із відміткою про отримання таких адресатами. Разом з тим, такі ж повідомлення були надані і державному реєстратору та містяться в матеріалах реєстраційної справи.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як позичальник за кредитним договором, свої зобов'язання не виконав, а отриману від банку вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, надіслану іпотекодержателем з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку», проігнорував (а.с. 52-55), а відтак, іпотекодержатель набув передбаченого укладеним між сторонами договором іпотеки права на задоволення своїх вимог у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Крім цього, судом встановлено, що банк виконав умови щодо надсилання повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцям рекомендованим листом.
Таким чином, реєстрація права власності на спірне майно за АТ «Альфа-Банк» відбулася на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.
За таких обставин, доводи позивача про те, що рішення про державну реєстрацію права власності було прийняте державним реєстратором Федоричем А.М. без підтвердження факту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є необґрунтованими, оскільки підписавши іпотечний договір, сторони обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності до іпотекодержателя (п.4.1., п.4.5 Іпотечного договору).
Наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18.
Щодо твердження позивачів про те, що на час вчинення реєстраційної дії у спірній квартирі була зареєстрована та проживала малолітня дитина, а орган опіки відмовив приватному виконавцю і реалізації квартири, суд виходить з наступного.
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №003414/16-2023 від 01.05.2023 року в спірній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а.с.26.
Згідно довідки Відділу-Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за адресою АДРЕСА_3 станом на 28.09.2021 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.01.1991 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.01.1991 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05.08.2006 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.12.2015 року, а.с.107.
Відтак, на час укладення кредитного та іпотечного договору дитина ОСОБА_4 , яка народилася в 2015 році, в квартирі зареєстрована не була.
Пунктом 2.1.4 Іпотечного договору від 23.09.2008 року встановлено обов'язки Іпотекодавця, а саме: без письмової згоди Іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, не відчужувати Предмет іпотеки, не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, а також не обтяжувати його будь-якими зобов'язаннями, що обмежують право власності Іпотекодавців на предмет іпотеки, окрімпередачіостаннього в наступнуіпотекуІпотекодержателю.
Беручи до уваги, що Іпотекодержателем не надавалася згода на реєстрацію місця проживання в іпотечному житлі, така реєстрація не є перешкодою для звернення стягнення на іпотечне майно в судовому чи позасудовому порядку.
Тільки органи державної виконавчої служби, керуючись п.28 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, вимагають дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію нерухомості, право користування якою має дитина. У разі ненадання такого дозволу (та за відсутності в боржника іншого майна) виконавчий документ повертається стягувачу. Натомість для державного реєстратора чи суду сам факт проживання дитини (з реєстрацією чи без) не є перешкодою для звернення стягнення на майно.
Разом з тим, як встановлено вище, в даному випадку не відбувалось примусове виконання рішення суду щодо реалізації предмету іпотеки, а відбувся перехід права власності на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку", що не потребує дозволу органу опіки та піклування.
Що стосується доводів позивачів про те, що вони не погодились з оцінкою вартості предмету іпотеки, що є підставою для задоволення їхнього позову, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності) іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Таку вартість було визначено на підставі звіту про незалежну оцінку майна, який складено оцінювачем ОСОБА_6 та надано державному реєстрову для проведення реєстраційної дії, а.с. 183-191, а правомірність такого звіту не є предметом дослідження в даній справі.
Поряд з цим, суд відхиляє доводи позивача про те, що заборгованість за кредитним договором розрахована банком не правильно, оскільки розмір заборгованості за основним зобов'язанням також не є предметом розгляду в даній справі.
При цьому суд також погоджується із доводами представника відповідача про те, що позивачем не заявлено вимоги про визнання реєстрації права власності за банком в порушення порядку оцінки майна та порушення мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому Закон України №1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яка на час вчинення спірної реєстраційної дії втратив чинність, не надано доказів на підтвердження цих підстав вимог, а тому суд не вправі виходити за межі заявлених вимог і перевіряти законність дій банку та державного реєстратора з цих підстав, оскільки це може бути предметом іншого спору.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що договір іпотеки від 23.09.2008 містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки і банком дотримано положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання позивачам, як боржникам та іпотекодавцям вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов'язання, проте ні після завершення 30-денного строку з моменту отримання цієї вимоги, ні на час проведення державної реєстрації за названим відповідачем права власності на спірну квартиру, позивачі не виконалиборгове зобов'язання, а також те, що державному реєстратору були надані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності, передбачені пунктами 57, 61 Порядку № 1127, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).У зв'язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 526, 546, 575, 1049, 1054 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто та в інтересах ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третіх осіб - відділу - Служби у справах дітей Дрогобицької міської ради, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області - Федорича Андрія Миколайовича про скасування рішення про державну реєстрацію майнових прав - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса - АДРЕСА_3 .
Відповідач 1: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса - вул. Велика Васильківська,100, м.Київ03150.
Третя особа: Відділ-Служба у справах дітей Дрогобицької міської ради, адреса - пл. Ринок, 1, м. Дрогобич Львівської області.
Третя особа: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорич Андрій Миколайович, адреса - вул. Грушевського, 46 м. Пустомити Львівської області.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2024.
Суддя Курус Р.І.