Справа №461/43/24
22 квітня 2024 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Сливка І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву адвоката Брони Мар'яни Василівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюруби Л.Я. про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 , задоволено повністю.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 2, 3 ст.270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Як встановлено судом, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюруби Л.Я. про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 , задоволено повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, між між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Броною Мар'яною Василівною було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 04/10 від 04.10.2023 року.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є необґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, з огляду на наступне.
В частині 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом; вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, частина 5 ст. 137 ЦПК України, вказує на те, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020 приходить до висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило. В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Згідно із заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача заявлено розрахунок витрат у розмірі 15000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала в підготовці позовної заяви та відвідуванні судових засідань. На думку суду, дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що при ухваленні рішення не було вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, позов задоволено, а позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн не є пропорційним до предмета спору та складності справи, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, та вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 5000 грн.
Керуючись133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,
ухвалив:
заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №461/43/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Коцюруба Л.Я. про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Стягнути зі ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана учасниками справи до Львівського апеляційного суду безпосередньо або через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Волоско І.Р.