Справа № 521/3229/24
Провадження № 3/521/3483/24
21 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Плавич І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 733393 від 19 лютого 2024 року за ст. 122-4 КУпАП, 19 лютого 2024 року об 09 годині 49 хвилин у м. Одесі по вул. М. Малиновського, буд.60, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «TOYOTA RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником ДТП, після чого місце пригоди залишив.
ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
За даним фактом поліцейським УПП в Одеській області ДПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не визнала, не мала мети залишати місце пригоди, просила закрити справу за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 (а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу серії ААД № 733393 долучено:
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 лютого 2024 року об 09 год. 40 хв. в Одесі по вул. Овідіопольська дорога, 7;
- письмові поясненнями ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року;
- письмові пияснення ОСОБА_2 від 19 лютого 2024 року;
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 733392 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП від 19 лютого 2024 року.
Вказані докази не спростовують пояснення ОСОБА_1 , та не підтверджують наявність в її діях умислу на залишення місця ДТП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-4, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І.В. Плавич