cправа №947/11763/24
провадження №1-кс/947/4895/24
22 квітня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження,
1. Скарга та позиція заявника.
Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на рішення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві про закриття кримінального провадження. В обґрунтування скарги зокрема зазначив, що дізнавачем Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_5 здійснювалося дізнання у кримінальному провадженні №12020166490000344 від 23.12.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.126 КК України. Заявником у кримінальному провадженні є громадянин ОСОБА_4 .
Вищезазначене кримінальне провадження було відкрито у зв'язку із зверненням до правохоронних органів ОСОБА_4 22 грудня 2020 року з повідомленням про злочин.
19.12.2023 року дізнавач ОСОБА_5 виніс постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження.
При цьому, закриваючи кримінальне провадження дізнавач ОСОБА_5 вказав: «Отже, враховуючи все вищевикладене, у ході проведення дослідження обставин кримінального провадження, досудовим розслідуванням будь-яких фактичних даних, які б вказували на наявність в діях працівника правоохоронного органу ознак складу кримінального правопорушення, не встановлено».
Звертав увагу, що із змісту постанови від 19.12.2023р. про закриття кримінального провадження №12020166490000344 від 23.12.2020р. не вбачається, що органом дізнання призначався та проводився одночасний допит потерпілого ОСОБА_4 та головних фігурантів - ОСОБА_6 , яка здійснювала незаконну торгівлю безакцизними тютюновими виробами та правоохоронця ОСОБА_7 , якого викликала ОСОБА_6 з метою «розібратись» з потерпілим ОСОБА_8 , який заважав їй порушувати законодавство України. Не усунуті суперечності з показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також впізнали особу, яка скоїла кримінальне правопорушення - працівника правоохоронного органу ОСОБА_7 .
Крім того, не вказано які саме слідчі (розшукові) дії проводилися та яких саме доказів бракує.
За змістом постанови від 19.12.2023р. про закриття кримінального провадження №12020166490000344 від 23.12.2020 р. зазначається про відсутність складу кримінального правопорушення, однак не вказується яких саме елементів складу кримінального правопорушення не вистачає.
Вважав, що невиконання всіх необхідних слідчих дій направлених на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення суперечить положенням ст.ст.2, 7, 9, 91, 92, 93 КПК України, які визначають завдання і засади кримінального провадження, регламентують процес збирання доказів в кримінальному провадженні, їх оцінку та прийняття остаточного рішення за результатами досудового розслідування.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.55, 56, 303 - 307 КПК України, просив слідчого суддю: постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_11 від 19.12.2023р. про закриття кримінального провадження №12020166490000344 від 23.12.2020 р. - скасувати.
В судове засідання заявник не з'явився, подав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, скаргу просив задовольнити.
2. Заперечення на скаргу та позиція слідчого.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомив. Заперечення на скаргу та матеріали закритого кримінального провадження слідчому судді не надав.
Від прокурора до суду надійшли заперечення на скаргу, в яких останній зокрема зазначив, що скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки слідчим проведено ряд необхідних слідчих дій для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, проаналізовано відповідні зібрані матеріали, надано їм належну правову оцінку.
Щодо посилання скаржника на недостатній, як на його думку обсяг проведення необхідних слідчих дій, відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог ще України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події злочину.
Просив відмовити у задоволенні скарги, а судовий розгляд провести без участі прокурора.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
3. Висновки слідчого судді.
Стаття 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Неявка в судове засідання учасників кримінального провадження, на думку слідчого судді не є перешкодою для розгляду скарги на підставі наявних матеріалів, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні, заявником зокрема може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Другого слідчого відділ (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві перебувало кримінальне провадження №12020166490000344 від 23.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.216 КПК України, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема вчинених працівником правоохоронного органу.
19.12.2023 року, слідчим ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню було прийнято постанову про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказана постанова мотивована зокрема тим, що у ході проведення дослідження обставин кримінального провадження, досудовим розслідуванням будь-яких фактичних даних, які б вказували на наявність в діях працівника правоохоронного органу ознак складу кримінального правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частина 2 ст.9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.5 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
В той же час, під час судового розгляду, слідчим не доведено, що під час досудового розслідування були проведені всі необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії з метою виявлення обставин кримінального правопорушення, збору відповідних доказів для підтвердження або спростування наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга заявника є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
1. Скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
2. Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_5 від 19.12.2023 року про закриття кримінального провадження №12020166490000344 від 23.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України - скасувати.
3. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1