Справа № 495/1034/24
Номер провадження 2/495/949/2024
20 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - орган опіки та піклування Шабівської ОТГ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - орган опіки та піклування Шабівської ОТГ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просить суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що з 2021 року між позивачем та відповідачем були фактичні шлюбні відносини без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та вважались як однією сім'єю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивача та відповідача народилась донька - ОСОБА_3 .
Після того як відповідачка ОСОБА_2 дізналась про вагітність, стосунки почали погіршуватись, сторони почали часто сваритись, відповідачка декілька разів залишала позивача, але він її повертав, так як дуже чекав спільну дитину.
Після народження доньки відповідачка ОСОБА_2 залишила позивача з донькою, на даний час, як зауважує позивач, він звертається за допомогою до знайомих та сусідів з проханнями щодо порад за доглядом за ново родженою донькою, так як не маю ніяких навиків.
На телефоні дзвінки відповідачка ОСОБА_2 не відповідає, на будь-яких контакт або прохання позивача щодо повернення до дитини вона не реагує, зловживає алкогольними напоями та постійно змінює своє місце проживання.
Через спільних знайомих позивач примусово змусив відповідачку поїхати з ним до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про народження дитини.
Під час спільної зустрічі, відповідачка не підійшла до доньки, не взяла її на руки та навіть про неї нічого не запитала.
Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до доньки, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.
Батьківські обов'язки стосовно доньки ОСОБА_5 виконує лише позивач - її батько. В сім'ї створені всі умови для повноцінного розвитку та виховання дитини.
Позивач не має судимості ані в Україні ані за її межами, не перебуває у наркологічному обліку та обліку психіатра, не має боргових зобов'язань перед будь-якими фінансовими установами, що виключає можливість зменшення обсягу витрат на власну дитину, не має жодних тяжких хронічних захворювань або схильність до них, не переніс травм або пошкоджень, що можуть викликати будь-які фізіологічні загострення в майбутньому.
Позивач має постійний та достатній дохід, самостійно утримує дитину, забезпечує її матеріально та піклується про неї, цікавиться станом здоров'ям, має житло, в якому створені належні умови для проживання дитини та ї розвитку, тобто з його боку відсутні виключні обставини, які 6 унеможливлювали проживання доньки разом з позивачем, чи негативно впливали на її виховання та розвиток.
Позивач дуже переймається що в один із днів відповідачка просто прийде до нього та забере дитину, так як вона матір, у зв'язку з чим він вимушений звернутись з даним позовом для розгляду у судовому порядку.
Процесуальні дії у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2024 року провадження по справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач у судовому засідання позов підтримав та просив задовольнити, пояснив, що з відповідачкою проживали разом без реєстрації шлюбу, на даний момент він опікується дитиною.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала та пояснила, що не має наміру та бажання займатися вихованням неповнолітньої дитини.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлявся. До суду надійшло рішення комісії з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради згідно якого вирішено за доцільне винести питання про позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на розгляд Білгород-Дністровського міськрайонного суду.
У відповідності до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дитину, а саме: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане 12 січня 2024 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
На даний час, спільна донька ОСОБА_3 проживає із позивачем та перебуває на утриманні позивача, а також перебуває на самостійному вихованні позивача.
Батьки дитини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, з 2021 року знаходились в цивільних відносинах. Вели спільне господарство, мали спільний бюджет та вважались як однією сім'єю.
Після народження дитини, ОСОБА_2 вихованням дитини не займалась, життям та здоров'ям не цікавилася, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків.
Як слідує з висновку служби у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, вихованням малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається батько, ОСОБА_1 , дитина знаходиться на повному його утриманні. ОСОБА_1 матеріально забезпечений. Працює в ТОВ «Сорт» на посаді комірника з 2020 року і по теперішній час. Зарекомендував себе як привітний та сумлінний працівник, вміє організувати свій робочий процес. В колективі з усіма підтримує рівні, дружні відносини і користується повагою та авторитетом у керівництва.
Поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом встановлено, що відповідач покинула дитину на позивача та не цікавиться життям дитини.
Позивач зазначає, що тривалий час ОСОБА_2 , як мати, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дитини. Відповідачка не спілкується із донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, також не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню донькою загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною й протиправною поведінкою, показує поганий приклад і створює небезпеку для її життя і здоров'я, не проявляє інтересу до внутрішнього світу доньки.
Позивач має постійний та достатній дохід, самостійно утримує дитину, забезпечує її матеріально та піклується про неї, цікавиться станом здоров'ям, має житло, в якому створені належні умови для проживання дитини та ї розвитку, тобто з його боку відсутні виключні обставини, які 6 унеможливлювали проживання доньки разом з позивачем, чи негативно впливали на її виховання та розвиток.
Водночас, Відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_3 , не бере участі у вихованні доньки, не піклується про неї.
У свою чергу Позивач не перебуває у наркологічному обліку та обліку психіатра, не має боргових зобов'язань перед будь-якими фінансовими установами, що виключає можливість зменшення обсягу витрат на дітей, не судим. Позивач не має жодних тяжких хронічних захворювань або схильність до них, не переніс травм або пошкоджень, що можуть викликати будь-які фізіологічні загострення в майбутньому.
Таким чином, такі обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач повинна бути позбавлена батьківських прав.
Під час розгляду справи відповідачка позов та обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи вимоги, визнала у повному обсязі.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 , як матері неповнолітньої дитини, в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та протиправної поведінки по відношенню до дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), що зазначив і позивач у позовній заяві.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідачку права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дітей, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
Стосовно позовних вимог щодо позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої дитини суд зазначає, що позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідачка надає згоду на це, яка зазначена в заяві про визнання позову.
Окрім того суд вважає необхідним зазначити, що якщо під час розгляду справи батьки дитини дійшли згоди з приводу вказаного питання, а також враховуючи той факт, що судом було витребувано від органу опіки та піклування Шабівської сільської ради висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої дитини, та рішенням комісії з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради вказане питання вирішено винести на розгляд суд, суд вважає, що отримання висновку у даному випадку не є потрібним, оскільки на це потрібен значний час, що може призвести до затягування розгляду справи.
Суд бере до уваги те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру. Він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Подібні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19; Постанові від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц; Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. (ч. 1 ст. 183 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно починаючи від дня пред'явлення даної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідачки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, тому враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку із чим слід позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 293 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - орган опіки та піклування Шабівської ОТГ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи від дня пред'явлення даної заяви, тобто з 06.02.2024 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Н.Д.Анісімова