Справа № 203/931/24
Провадження № 1-кс/0203/1408/2024
16 квітня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 19 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024170030000447 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Світлогірське Криничанського району Дніпропетровської області, громадянину України, із середньо-спеціальною освітою за спеціальністю «тракторист», який одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуває на посаді стрільця 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні солдата, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
15 квітня 2024 року прокурор Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону клопочить продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії завершення досудового розслідування в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України строком на 60 днів ОСОБА_4 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Дане клопотання, яке за формою та змістом відповідає вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, обґрунтоване тим, що 12 квітня 2024 року відповідно до вимог ст. 290 КПК України сторонам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження, сторони наразі ознайомлюються з матеріалами кримінального провадження та обвинувальний акт ще не передано на розгляд до суду, натомість обставини, які слугували підставою для вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не відпали, зокрема, ризики за п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виправдовуючи, на думку сторони обвинувачення, подальше тримання підозрюваного під вартою задля виконання завдання охорони прав та інтересів суспільства.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав, зазначивши, що фактично відкриття матеріалів кримінального провадження відбулось 15 квітня 2024 року, у зв'язку з чим, що захисники не мали можливості прибути до слідчого у п'ятницю 12 квітня.
Підозрюваний та його захисники заперечували проти клопотання прокурора тим, що підозра є явно не обґрунтованою з підстав того, що вона не містить доказів, що прямо вказують на причетність ОСОБА_4 до вчиненого ним правопорушення. Так само, на думку сторони захисту, відсутні й ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме одружений, має малолітню дитину, постійний дохід та постійне місце проживання, а також підозрюваний не здійснював та має на меті здійснювати вплив на свідків, та не здійснює наміру вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, зокрема такі обставини прокурором не доведені. Також сторона захисту посилається на те, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що визначена слідчим суддею під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є занадто великою та підозрюваний не має можливості сплатити заставу в такому розмірі через відсутність таких грошових коштів, а тому, у разі продовження запобіжного заходу підозрюваному, просили зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Окрім цього, в судовому засіданні захисник ОСОБА_5 клопотав про закриття провадження з розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , з підстав закінчення строку досудового розслідування.
Прокурор, в свою чергу, в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти клопотання захисника про закриття провадження з розгляду цього клопотання, з підстав того, що вказане клопотання подане в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України і подане в межах строку досудового розслідування.
Заслухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного та його захисників, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, 20 лютого 2024 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з'ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді стрільця 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні солдата, всупереч вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35-37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, 19 лютого 2024 року приблизно о 08:00 год., перебуваючи на території військового містечка № 2 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, вчиняючи дії, спрямовані на підрив установленого в Національній гвардії України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, відкрито відмовився виконувати наказ командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року № 40 о/с, який йому був доведений тимчасово виконуючим обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_8 , що полягав у необхідності вибуття до міста Харкова для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України у зв'язку із переміщенням по службі, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року до підозрюваного застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів строком до 19 квітня 2024 року, з можливістю внесення застави в розмірі 242 240 грн., тобто 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, з покладення обов'язків за ст. 194 КПК України у разі внесення застави у визначеному розмірі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2024 року ухвала слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року залишено без змін.
Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду цього клопотання 15 квітня 2024 року відповідно до вимог ст. 290 КПК України сторонам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 62024170030000447. Наразі сторони ознайомлюються з матеріалами кримінального провадження, проте обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 не складено та до суду не передано.
Згідно вимог ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до частини 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку запобіжного заходу (строку тримання під вартою), якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно, враховуючи вказані норми закону, слідчий суддя при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою не встановлює обставини обґрунтованості підозри, оскільки ці обставини входять до предмету доказування лише при застосуванні запобіжного заходу, а не під час вирішення питання його продовження, з огляду на що є наявність встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу ризиків, які не зменшилися і не відпали, а тому слідчий суддя, відкидає доводи захисника про відмову у задоволенні клопотання з підстав явної необґрунтованості підозри.
Вирішуючи питання про наявність відносно підозрюваного ризику за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність раніше зазначеного ризику та того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлені волі від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Також, підозрюваний значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію тимчасово непідконтрольну органам державної влади України та може використати цю інформацію, що може бути підставою для переховування підозрюваного на вказаній території.
Крім того, за практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бекчиев проти Молдови» і «Панченко проти Росії» слідчий суддя приймає до уваги за основу не лише суворість міри покарання, яка тяжіє над ув'язненим на випадок його можливого засудження в межах повідомленої підозри, а й відсутність у підозрюваного за місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами іншого соціального зв'язку достатніх причин для стримування його від спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тоді як в умовах воєнного стану, навпаки, відсутність стримувань через розірвані соціальні зв'язки та ризик втечі тільки збільшується.
Також не зменшився й ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний знає як своїх співслужбовців усіх свідків, допитаних під час досудового розслідування, а тому має можливість впливу на них, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на таких свідків, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_1 до надання завідомо неправдивих показів з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що їх свідчення матимуть доказове значення лише після безпосереднього допиту їх судом.
Натомість, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Так само не перестав існувати ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що як військовослужбовець військової служби за мобілізацією підозрюваний може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення слідчому судді не подавалися.
Відповідно, наразі раніше враховані 31 січня 2024 року ризики за п.п.1, 3 КПК України не зменшилися, а ризик за п.5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестав існувати, а наявність постійного місця проживання і міцних соціальних зв'язків у вигляді дружини та дитини, не виключають можливості того, що у будь-який момент підозрюваний може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування та суду, використовуючи навички роботи в поліції та обізнаність з методами розшуку та слідства, впливати на свідків та інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення, тоді як застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що не забезпечить достатнє обмеження у пересуванні та комунікації, може спонукати підозрюваного до вищевказаних дій.
Вирішуючи питання згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України про розмір застави і обсяг обов'язків, виконання яких має бути ним забезпечене, слідчий суддя виходить з обставин підозри особи в тяжкому злочині, даних про особу підозрюваного, а також приймає до уваги стадію досудового розслідування та те, що зі спливом часу та обсягу проведених протягом досудового розслідування слідчих дій, ризики за п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України хоч і не зменшилися та не перестали існувати, проте поступово втрачають таку актуальність і беззаперечність, що раніше визначали перешкоджання досудовому розслідуванню з достатньою вірогідністю, тому з завершенням досудового розслідування доцільність суворості запобіжного заходу зменшується, у зв'язку з чим, з огляду на те, що суть застави полягає в її реальній альтернативі триманню під вартою, а не у формальному визначенні суми без оцінки можливості її внесення, а також приймаючи до уваги стан здоров'я підозрюваного, документарне підтвердження його майнового стану, дані про особу останнього, слідчий суддя приходить висновку про можливість зменшення підозрюваному застави до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто до 181 680 грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, запобігати ризикам втечі, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
При визначенні строку, на який на підозрюваного покладаються обов'язки слід врахувати положення ч. 4 ст. 176 КПК України, згідно яких запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею. Таким чином, слідчий суддя після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024170030000447 має повноваження вирішувати питання щодо запобіжного заходу лише до проведення підготовчого засідання у відповідному кримінальному провадженні. Водночас, в будь-якому разі такий строк не може перевищувати двох місяців (якщо з будь-яких причини підготовче засідання в цей строк не відбудеться), з огляду на приписи ч. 7 ст. 194 КПК України.
Таким чином, з огляду на ступінь тяжкості і характер повідомленої підозри, яка допускає тримання під вартою згідно ч. 4 ст. 183 КПК України з визначенням обґрунтованого розміру застави у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення з урахуванням §§ 54, 64 рішення Європейського Суду з прав людини від 06.12.2007 у справі «Попков проти Росії» (заява № 32327/06), тим не менше, переконливо продемонстрована наявність факторів обґрунтованої підозри у скоєнні тяжкого військового кримінального правопорушення виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою з раніше визначеним розміром застави в межах п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, переважаючи над правилом поваги його особистої свободи, а зміна запобіжного заходу на інший менш суворий та не пов'язаний з обмеженням у пересуванні та комунікації у вигляді домашнього арешту наразі нічим не виправдана, і з метою запобігання відповідно до ст. 177 КПК України раніше встановленим процесуальним ризикам втечі та ухилення від виконання процесуальних рішень, вплив на свідків та продовження протиправної діяльності, згідно ч.6 ст. 199 цього Кодексу належить постановити цю ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу на 60 днів до проведення підготовчого засідання у кримінальному провадженні № 62024170030000447, але не довше ніж на 30 днів, тобто не довше 15 травня 2024 року, зменшивши розмір застави до 181 680 грн., тобто до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття провадження за клопотанням слідчого з підстав закінчення строку досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказане клопотання подане 15 квітня 2024 року в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України, строк досудового розслідування мав би закінчуватись 20 квітня 2024 року, проте 15 квітня 2024 року виконані вимоги ст. 290 КПК України, тому решта строку з 15 по 20 квітня не включається у строки передбачені ст. 219 КПК України, у зв'язку з чим доводи захисника про сплив строку досудового розслідування помилкові. Крім того, ст. 199 КПК України не передбачає такого рішення слідчого судді як закриття провадження.
Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 19 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024170030000447 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, строк тримання під вартою до проведення підготовчого засідання у кримінальному провадженні № 62024170030000447, але не довше ніж на 30 днів, тобто не довше 15 травня 2024 року, зменшивши розмір застави до 181 680 грн., тобто 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням раніше визначених за ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року обов'язків за ст. 194 КПК України, з утриманням в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття провадження з розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 19 квітня 2024 року о 14:15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1