Справа № 201/4313/24
Провадження № 1-кс/201/1460/2024
15 квітня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого слідчого відділу відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000604 від 14.04.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4 ,
слідчий ОСОБА_3 ,
підозрюваний ОСОБА_5 ,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що слідчим відділом відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041650000604 від 13.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.04.2024 приблизно о 19:40 год. ОСОБА_5 перебував за адресою АДРЕСА_2 , де також знаходився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, на грунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок словесного конфлікту в ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 приблизно о 19:40 год. перебуваючи поруч з потерпілим ОСОБА_6 на відстані приблизно 1-го метру, своєю рукою наніс 1 удар по голові потерпілого в область щелепи, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на спину, вдарившись головою об асфальтоване покриття, спричинивши тим самим тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, переламу потиличної кістки, які згідно пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених МОЗ України від 17.01.1995 року №6 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, 14 квітня 2024 року, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.
За епізодом спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 ;
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , згідно яких останній 13.04.2024 близько о 19:40 год. знаходився за адресою АДРЕСА_2 де в нього виник словесний конфлікт з невідомий чоловіком, після чого вказаний невідомий чоловік наніс потерпілому 1 удар внаслідок якого потерпілий впав та вдарився головою;
- показаннями свідка ОСОБА_7 яка підтвердила покази свого чоловіка ОСОБА_6 ;
- показаннями свідка ОСОБА_8 яка підтвердила покази потерпілого ОСОБА_6 та зазначила, що чоловіка який наносив удар потерпілому звуть ОСОБА_6 ;
- показаннями свідка ОСОБА_10 який зазначив, що раніше малознайомий йому чоловік на ім1я ОСОБА_6 дійсно наніс удар потерпілому внаслідок якого останній впав та вдарився головою;
- показаннями свідка ОСОБА_11 яка підтвердила покази потерпілого ОСОБА_6 та зазначила, що чоловіка який наносив удар потерпілому звуть ОСОБА_6 ;
- показаннями свідка ОСОБА_12 який зазначив, що раніше знайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_5 дійсно наніс удар потерпілому внаслідок якого останній впав та вдарився головою;
- довідка з ДОКЛ ім. І. ОСОБА_14 від 13.04.2024 №706 згідно якої у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки, ЗЧМТ;
- довідка від МКЛ №16 від 13.04.2024 бн згідно якої у ОСОБА_6 виявлено ЗМЧТ, забій головного мозку, перелом потиличної кістки.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також встановлено, що ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків на території міста Дніпра та Дніпропетровської області не має, місця постійної реєстрації не має, офіційного працевлаштування не має. Таким чином, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання ОСОБА_5 може перейти на нелегальне становище та переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури, суду.
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності. Підозрюваний знає місце проживання потерпілих та може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу останніх, також відоме постійне місце роботи свідків, які надали показання, які підтверджують вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_5 вручене дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту потерпілих та свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце праці, місце проживання, контактні дані).
Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Так, встановлено, що ОСОБА_5 раніше вчиняв злочин, був засуджений за їх вчинення, востаннє 27.07.2018 року вироком Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.286, 75, 76 ч.2, п.2 ч.1 п1, п.2 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки. 17.01.2020 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська скасовано іспитовий строк та призначено покарання за ст.286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі. Відбував покарання в ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» на підставі (зазначається судове рішення) з «20» лютого 2021 року по «20» вересня 2023 року, звідки звільнений умовно-достроково на 02 роки 05 місяців 08 днів від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.81 КК України за Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.09.2023 року.
З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу на наступне.Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам вчинення інших злочинів, переховування від органу досудового розслідування, впливу на свідків та потерпілих, знищення предметів злочинного посягання. З цієї ж позиції недостатнім є і застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041650000604 від 13.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
14 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що підтверджується: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 ; показаннями потерпілого ОСОБА_6 ; показаннями свідка ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; показаннями свідка ОСОБА_10 ; показаннями свідка ОСОБА_11 ; показаннями свідка ОСОБА_12 ; довідкою з ДОКЛ ім. І.І. Мечникова від 13.04.2024 №706 згідно якої у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки, ЗЧМТ; довідка від МКЛ №16 від 13.04.2024 бн згідно якої у ОСОБА_6 виявлено ЗМЧТ, забій головного мозку, перелом потиличної кістки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Суд вважає встановленим наявність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, у судовому засіданні слідчим та прокурором не надано доказів того, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), та перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності, здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу останніх, а також не надано доказів того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Отже, слідчим суддею встановлений ризик, передбачений п. 1 частини 1 статті 177 КПК України.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Інші ризики в судовому засіданні прокурором, слідчим не доведені.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Однак матеріали клопотання слідчого не містять достатніх доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.
І разом з тим, надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику, доведеному в судовому засіданні.
Мотиви щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Така позиція узгоджується з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, згідно якої тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.
Одночасно слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні у справі "Харченко проти України" (у справах "Третьяков проти України" та "Єлоєв проти України") зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного враховуються також вимоги ст. ст. 5-6 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ст.5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчим, прокурором не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому суд враховує позицію підозрюваного, бере до уваги його особу, те що він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом з цивільною дружиною, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, згідно положень ч. 4 ст. 194 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_5 слід застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме: у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлюється відповідним ризиком, який встановлений слідчим суддею і є підтвердженим, і, на думку слідчого судді, у випадку незастосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваний з високою ймовірністю зможе вжити заходи щодо переховування від слідства та/або суду.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання слідчого слідчого відділу відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000604 від 14.04.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 червня 2024 року.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк дії ухвали суду такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого суді та суду залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не залишати місце постійного проживання з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. кожного дня, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла після відбою повітряної тривоги;
4) не відлучатись з території м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду залежно від стадії кримінального провадження (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії рф проти України);
5) утриматися від спілкування зі свідками і експертами у даному кримінальному провадженні;
6) здати, за наявності, на зберігання до органів міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали слідчого судді покласти на прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений о 10:25 годині 19.04.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1