Справа № 201/2181/24
Провадження № 3/201/1307/2024
15 квітня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Бойко В.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла ГУ ДПС у Дніпропетровській області ДПС України, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП
Посадовою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області ДПС України 07.02.2024 складений протокол про адміністративне правопорушення № 159 відносно ОСОБА_1 відповідно до якого 05.02.2024 року о 14 год. 40 хв. у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 112Д, останній проводив розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання та враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Дослідивши наявні матеріли справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, в повному обсязі підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення №159 від 07.02.2024 року, актом (довідкою) фактичної перевірки від 07.02.2024 року.
Вважаю, що у справі достатньо доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, всебічного і об'єктивного розгляду цієї справи.
Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини правопорушника у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
При визначені виду і розміру стягнення, враховую характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та накласти на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.П. Бойко