Справа № 201/2956/24
Провадження № 2/201/2033/2024
22 квітня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
12.03.2024р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В. (а.с. №1).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.03.2024р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України призначено в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №21).
Представник позивача - адвокат Герасимовська Н.М. (діє за ордером від 04.03.2024р. - а.с. № 16) в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони зареєстрували шлюб 11.09.1999р. у Маріупольському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецької області під актовим записом №652. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Представник позивача вважала, що родина розпалася остаточно, примирення між сторонами неможливе, шлюбні відносини припинені через різні погляди сторін на політичну ситуацію в Україні, відсутність спільних інтересів, відповідачка залишилася проживати у м. Маріуполі Донецької обл.
Представник позивача - адвокат Герасимовська Н.М. в заяві від 15.04.2024р., яка надійшла на е/адресу суду, позовні вимоги підтримала, просила розірвати шлюб. Також в цій заяві адвокат додатково зазначила, що шлюбні стосунки між сторонами остаточно припинені 26.10.2022р., а також те, що судові витрати по справі позивач покладає на себе (а.с. № 41).
Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання, які призначалися судом на 11.04.2024р. та 22.04.2024р., повторно не з'явилася, про дати та час розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України» (а.с. № 33, 40). Повідомити відповідачку рекомендованим листом з повідомленням за місцем її реєстрації (а.с. № 23) у суду була відсутня можливість через те, що остання зареєстрована у м. Маріуполі Донецької області (а.с. № 20).
Отже, у відповідності до положень ч.ч. 7, 11 ст. 128 ЦПК України відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином у відповідності до вимог ЦПК України про дати судових засідань.
Про причини неявки в судові засідання відповідачка не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надіслала, також не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позов в порядку ст. 178 ЦПК України.
З урахуванням заяви представника позивача від 15.04.2024р., повторної неявки відповідачки при належному повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України про дати судових засідань, суд у відповідності до положень ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалив рішення в судовому засіданні 22.04.2024р. за відсутності обох сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Підстав для ухвалення у справі заочного рішення суду немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, оскільки ні по тексту позову, ні по тексту заяви до суду від 15.04.2024р. (а.с. № 41) представник позивача не надала згоду на ухвалення заочного рішення суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 11.09.1999р. у Маріупольському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецької області під актовим записом №652 (а.с. №7).
В свідоцтві про одруження прізвища обох з подружжя зазначені - « ОСОБА_1 ».
Від даного шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. № 8).
Сторони припинили шлюбні відносини, зі слів представника позивача, з 26.10.2022р. через різні погляди сторін на політичну ситуацію в Україні, відсутність спільних інтересів, відповідачка залишилася проживати у м. Маріуполі Донецької обл.
Подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, оскільки у відповідності до положень ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб це добровільний союз чоловіка та жінки.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі остаточно припинені, зі слів представника позивача, з 26.10.2022р. (отже, більше півтора роки назад), з того часу не відновлювалися, позивач від позову не відмовився, а відповідачка заперечень стосовно позову не висловила, суд дійшов висновку про те, що родина сторін розпалася остаточно, відновлена бути не може, і шлюб підлягає розірванню.
При ухваленні рішення суд зазначає період остаточного припинення шлюбно-сімейних стосунків між сторонами саме з 26.10.2022р., зі слів представника позивача, відповідно до даних, які містить заява представника позивача від 15.04.2024р. (а.с. № 41), оскільки відповідачка своїх заперечень проти позову суду не направила, а також не повідомила суду іншого періоду припинення шлюбних стосунків.
Одночасно з ухваленням рішення суду про розірвання шлюбу суд не вирішує питання про зміну прізвища відповідачки у відповідності до положень ст.113 Сімейного Кодексу України, оскільки думка останньої щодо цього питання суду невідома.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що в заяві від 15.04.2024р. представник позивача зазначила, що позивач судові витрати по справі покладає на себе, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11.09.1999р. у Маріупольському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецької області під актовим записом №652, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (в свідоцтві про одруження прізвища обох з подружжя зазначені - « ОСОБА_1 »), які мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу надіслати на адресу Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Ткаченко Н.В.