Справа № 464/3204/22 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/811/3342/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
08 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» - Матейка А.П.,
Керата З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року, -
у серпні 2022 року Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30 липня 2019 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 на проспекті Червоної Калини, 8 у міст Львові був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не відреагував на її зміну, перед початком руху не склав кран-маніпулятор в безпечне положення, внаслідок чого допустив пошкодження світлофорного об'єкта, внаслідок чого він отримав механічні пошкодження. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено належне йому світлофорне обладнання, а саме: лінійна плат ЕСВ-8 - 1 шт., лінійна плата ESC-6 - 14 шт., пішохідні кнопки виклику зеленого сигналу - 2 шт., обладнання зв'язку (камера Bosch) - 1 шт., обладнання зв'язку (комутатор Hirschmann) - 1 шт., джерело безперебійного живлення - 1 шт., кабель зв'язку - 890 м., чим завдано майнову шкоду в розмірі 408438,05 грн. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2019 року відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення, передбачене статтею 124 КУпАП, у виді штрафу в розмір 340 грн. Зазначає, що звернувся до ПрАТ «УПСК», яке на день дорожньо-транспортної пригоди було страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, про виплату страхового відшкодування, яке було виплачено в розмірі 100 000 грн. Однак страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди, відтак з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, що становить 308438,05 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» майнову шкоду у сумі 308438,05 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позовуЛьвівського комунального підприємства «Львівавтодор» відмовлено.
Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Рішення суду оскаржило Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, йому завдано майнову шкоду, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема висновком товарознавчого дослідження. Покликається га те, що вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2019 року, а довідка, видана Управлінням патрульної поліції у Львівській області, містить інформацію про водія, який завдав пошкоджень світлофорному обладнанню, а саме ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не враховано суперечність у показаннях, викладених у відзиві на позовну заяву, що, на його думку, свідчить про неповне з'ясування обставин справи судом. На думку апелянта, факт сплати страховиком відповідача страхового відшкодування, підтверджує спричинення пошкодження світлофорного об'єкта саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач, оскільки після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку страховик розпочинає її розслідування, в тому числі і щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Звертає увагу, що ініціювавши укладення мирової угоди, відповідач фактично визнав завдання ним майнової шкоди, яку він зобов'язаний відшкодувати. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЛКП «Львівавтодор» Матейка А.П. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ЛКП «Львівавтодор» не доведено вини ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди позивачу, не підтверджено та не доведено достатніми доказами причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та завданою шкодою у розмірі 308 438,05 гривень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частина 2 ст. 1187 ЦК Українипередбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).
Відповідно до позиції Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 660/29/16-ц, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. На позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував постанову Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2019 року по справі № 464/4170/19, якою відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, зі змісту якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , 30 липня 2019 року, о 12.15 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини 8, керуючи транспортним засобом «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміну, перед початком руху не здійснив всіх заходів (а саме складання крану-маніпулятора в безпечне положення), щоб не пошкодити складову автомобільної дороги, внаслідок чого допустив пошкодження пантографу трамваю ДНЗ 1022 (трамвайне депо № 1), в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пунктів 2.3є.б ПДР України.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (постанова Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ЛКП «Львівавтодор» просить стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду, яка, як зазначає позивач, була йому завдана пошкодженням відповідачем світлофорного обладнання, причиною пошкодження позивач вважає ДТП, яка сталася 30 липня 2019 року з вини відповідача.
Відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував тим, що оглянуті в судовому засіданні оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 464/4170/19, копії якої долучені до цивільної справи, жодним чином не підтверджують пошкодження вищезгаданого світлофорного об'єкта внаслідок даної пригоди.
Так, до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №184676, складений 30 липня 2019 року на ОСОБА_1 , який не містить інформації про те, що наслідком ДТП є пошкодження світлофора.
Незважаючи НА встановлення вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді з підстав порушення правил дорожнього руху, у згаданих вище документах не міститься жодної вказівки на пошкодження НИМ майна позивача - світлофорного об'єкта.
Позивачем на підтвердження позовних вимог долучено до матеріалів справи акт обстеження світлофорного об'єкта на перехресті АДРЕСА_1 від 30 липня 2019 року.
У даному акті зазначено, що комісією за даною адресою встановлено несправність наступного обладнання світлофорного об'єкта: лінійних плат, пішохідних кнопок виклику зеленого сигналу, обладнань зв'язку, джерела безперебійного живлення, кабеля зв'язку.
Як зазначено в акті, ймовірною причиною виходу з ладу вищезазначеного світлофорного обладнання був обрив контактної лінії трамваїв, через яку проходить постійний струм 600 Вт, внаслідок чого відбувся контакт з підтримуючим тросом, який став причиною провідника електричного струму на вище перелічене обладнання та вивів його з ладу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки комісії, зазначені в акті, ґрунтуються на припущенні, зводяться виключно до ймовірної можливості заподіяння шкоди унаслідок ДТП, хоча доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дав оцінку даному акту та дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що такий акт за відсутності інших доказів, не може беззаперечно та безспірно доводити причинний зв'язок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, та заподіяною шкодою позивачу.
Судом першої інстанції у даній справі ухвалою суду від 28.04.2023 року призначалася судова електротехнічна експертиза, на вирішення експертів було поставлене питання про те, чи обрив ліній електропередач ЛКП «Львівелектротранс», який стався 30 липня 2019 року в результаті пошкодження краном - маніпулятором марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 є причиною виходу з ладу світлофорного обладнання на світлофорному об'єкті на перехресті проспекту Червоної Калиним- вулиця Угорська- вулиця Навроцького у м. Львові, однак така не була проведена у зв'язку з неоплатою такої позивачем.
Висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Білобрана С.З. від 20 серпня 2019 року за № 19/1/273/3, яким установлено тільки розмір матеріальної шкоди - 408438,05 грн, заподіяної внаслідок пошкодження майна - світлофорного об'єкта на перехресті просп.Червоної Калини-вул.Угорська-вул.Навроцького, не є належним та беззаперечним доказом пошкодження світлофорного об'єкта саме унаслідок ДТП, що сталася 30 липня 2019 року, винуватцем якого визнано ОСОБА_1 , адже не містить такої інформації, такі обставини не були предметом дослідження цієї експкртизи, про пошкодження світлофора не зазначено і в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а що стосується акту, складеного ЛКП «Львівавтодор» 30 липня 2019 року, то в такому міститься лише припущення про пошкодження світлофорного обладнання внаслідок ДТП.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували вину відповідача у пошкодженні світлофорного обладнання внаслідок ДТП, яка сталася 30 липня 2019 року, які б безспірно підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та завданою шкодою у розмірі 308 438,05 гривень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівавтодор»- залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 18.04.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк