Єдиний унікальний номер 448/208/24
Провадження № 2-а/448/9/24
Іменем України
19.04.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.
при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейського відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції Сидора Віталія Романовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р., -
І. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейського відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р., якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 у поданому позові вказав, що зазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р року, складеною поліцейським відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержантом поліції ОСОБА_2 його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 10.01.2024 року 17:23:51год., в м.Мостиська, вул.Галицька 54, він здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.е ПДР України - порушення зупинок ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення є необґрунтованою, необ'єктивною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, винесеною з порушенням процедури, оскільки під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 268, 276, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Покликався на те, що у вищевказаний день і час повертався з роботи із с.Шегині власним транспортним засобом марки «Шевроле ЕВАНДА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м.Мостиська по вул.Грушевського, коли він призупинив машину, щоб висадити пасажирів, які із ним їхали з роботи до дому, його зупинили працівники поліції відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області, котрі підійшовши до машини ствердили, що він своїми діями перешкоджає роботі рейсовим маршрутним автобусам. Ствердив, що старався пояснити ситуацію, що лише призупинив на декілька секунд висаджуючи пасажира, нікому цим не заважає, оскільки на вулиці вже темно, дуже холодно і слизько, температура на вулиці нижче мінус 17 градусів, дороги добре не розчищені, слизькі, знаку автобусна зупинка взагалі з дороги не видно, мало того, що він закритий гіллям туї в перемішку зі снігом, його можна розгледіти лише з відстані трьох метрів від нього, не кажучи, що він має бути видимим з відстані не менше ста метрів, як цього вимагають правила дорожнього руху і не повинен закриватися повно чи частково різними предметами (п.8.2.1 ПДР).
Зазначив, що не зважаючи на вказані пояснення, не роз'яснивши його права, передбачені ст.268 КУпАП, не надали можливості надати пояснення, не звернули уваги на його (позивача) зауваження, залишити поза увагою будь які його пояснення і клопотання та скали відносно нього спірну постанову, яку навіть йому не зачитали, тобто не оголосили, а лише вимагали її підписати, хоча законом передбачено, що після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення постанова оголошується поліцейським негайно.
Вказав, що отримавши спірну постанову 01.02.2024р., вважає, що така постанова поліцейського є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята з грубим порушенням процедури розгляду (відсутності такої) справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого його (позивача) незаконно обмежено в його процесуальних правах (оскільки невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правничої допомоги є порушенням прядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення).
З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р. про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, у зв'язку з порушенням процедури розгляду справи, що призвело до порушення його прав та у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.
Згідно ст.159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ст.269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Станом на 19.04.2024р. відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшов.
ІІІ. Позиція учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься заява, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити, а також просить здійснити розгляд справи у його відсутності.
Представники відповідачів - Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та відповідач поліцейський відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки представники відповідачів суд не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх (представників) відсутності чи про відкладення розгляду - на адресу суду не надходили.
ІV. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 07.02.2024р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейського відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції Сидора Віталія Романовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р.; поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду; відкрито провадження у даній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 15.03.2024р. залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейського відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р., - Головне управління Національної поліції у Львівській області.
V. Обставини справи, встановлені судом.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Судом встановлено, що поліцейським відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_2 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р., в якій зазначено, що 10.01.2024р. о 17:23год. по вул.Галицька, 54 в м.Мостиська водій ОСОБА_1 (позивач), керуючи транспортним засобом марки «CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.15.9 «е» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно з постановою до позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
У п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.
VI. Застосовані норми права, судова практика ти висновки суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У пункті 15.9 «е» ПДР вказано, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, полягає в перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушенні вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушенні встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У силу вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року.
Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, позивач ОСОБА_1 покликається на те, що лише призупинив транспортний засіб щоб висадити пасажира, нікому цим не заважаючи, оскільки на вулиці вже було темно, дуже холодно і слизько, температура на вулиці нижче мінус 17 градусів, дороги добре не розчищені, слизькі, знаку автобусна зупинка взагалі з дороги не видно, мало того, що він закритий гіллям туї в перемішку зі снігом, його можна розгледіти лише з відстані трьох метрів від нього, не кажучи, що він має бути видимим з відстані не менше ста метрів, як цього вимагають правила дорожнього руху і не повинен закриватися повно, чи частково різними предметами (п.8.2.1 ПДР).
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024 року, у такій відсутні будь-які покликання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а у п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи (відсутні будь-які покликання на технічні засоби як докази вчинення правопорушення), не зазначено про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, окрім цього позивач ОСОБА_1 заперечував встановлене інспектором правопорушення, покликаючись на те, що лиш призупинив транспортний засіб та відсутність видимості дорожнього знаку «автобусна зупинка» у відповідності до п.8.2.1 ПДР України.
Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушень технічними засобами.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.2 р.IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам статті 283 КУпАП.
Відповідно до п.5 р.IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі та у спірній постанові не зазначено про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у такій відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови, окрім цього позивач ОСОБА_1 заперечував встановлене інспектором правопорушення.
Всупереч встановленому КАС обов'язку доказування, відповідачі не надали суду жодних доказів на підтвердження правомірності дій представника поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження позивача, а саме як і пояснень самих працівників патрульної служби, які перебували під час патрулювання в одному екіпажі, так і покази інших свідків, які були безпосередніми очевидцями вчиненого позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Отже, з досліджених судом матеріалів вбачається, що 10.01.2024р. поліцейським відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержантом поліції Сидором Віталієм Романовичем винесено постанову серії ЕНА №1218324 відносно позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з інкримінованим правопорушенням позивач ОСОБА_1 заперечує свою вину та відповідно звернувся з позовом до суду.
Крім того, статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
При цьому, судом також враховуються вимоги п.6 розд. ІІ, п.2 розд.ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затв.Наказом МВС 18.12.2018 р. №1026, де визначено, що: під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Як вбачається з оскаржуваної постанови відповідачами на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.122 КУпАП, доказів, в тому числі і відеофіксації правопорушення до вказаної постанови не додавалося. Також, суд звертає увагу на те, що відповідачами належним чином не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 даного адмінправопорушення, оскільки не надано фото фіксації вимірювання відстані, як і не надано доказів того, що транспортний засіб «CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було розміщено таким чином, що суттєво перешкоджало дорожньому руху або створювало загрозу безпеці руху.
Тобто, фактично відсутні будь-які докази які б вказували на вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення зазначеного у постанові серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р.
Саме по собі описання представником поліції в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Отже, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.
Крім того, відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, відповідно до статті 17 КУпАП обставинами, що виключають адміністративну відповідальність, є: крайня необхідність, необхідна оборона та стан неосудності. Даний перелік обставин є вичерпним.
Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так, представником відповідача не спростовано доводів позивача ОСОБА_1 щодо зупинки транспортного засобу до 5 хв., а також не надано доказів того, що позивач зупинився біля посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, крім того, відповідно до п.1.10 ПДР України, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо)
Тобто, що в даному випадку позивач ОСОБА_1 не заперечує самого факту здійснення ним зупинки транспортного засобу, проте зазначав, що лише призупинив на декілька секунд транспортний засіб, щоб висадити пасажира, нікому цим не заважаючи, оскільки на вулиці вже було темно, дуже холодно і слизько, температура на вулиці нижче мінус 17 градусів, дороги добре не розчищені, слизькі, знаку автобусна зупинка взагалі з дороги не видно, мало того, що він закритий гіллям туї в перемішку зі снігом, його можна розгледіти лише з відстані трьох метрів від нього, не кажучи, що він має бути видимим з відстані не менше ста метрів, як цього вимагають правила дорожнього руху і не повинен закриватися повно, чи частково різними предметами (п.8.2.1 ПДР), однак матеріалами справи не підтверджено, що позивач зупинився біля посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, на якій відстані здійснив зупинку, оскільки не надано фото фіксації вимірювання відстані, як і не надано доказів того, що транспортний засіб позивача, було розміщено таким чином, що суттєво перешкоджало дорожньому руху або створювало загрозу безпеці руху.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 «можливо» і здійснив тимчасову зупинку, однак відповідачами не доведено факту порушення ним саме вимог п.15.9е ПДР України.
У Рішенні Конституційного Суду від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, юридичні рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися у відповідності з правовими нормами, які повинні бути чіткими, щоб дозволяти особі передбачити для себе певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме ж по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що відсутні будь-які докази, які б вказували на вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного у постанові серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024 року.
Всупереч встановленому КАС обов'язку доказування, сторона відповідача не надала суду жодних належних доказів на підтвердження правомірності дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження сторони позивача.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17, від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16-а, від 26.04.2018р. по справі №202/2862/17, від 26.04.2018р. по справі №200/5590/17 - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд наполягає на обов'язковій реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності, разом з тим правоохоронні органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, дотримуючись процедури притягнення винних осіб до відповідальності. Вимоги, які пред'являються до суб'єктів владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій спрямовані державою, перш-за все, на запобігання свавілля та неухильного дотримання прав фізичних і юридичних осіб.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а також вини ОСОБА_1 у його вчиненні. Постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому суд, відповідно до вимог п.3 ст.293 КУпАП, п.3 ч.3 ст.286 КАС скасовує вказану постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
VII. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області є територіальним підрозділом Головного управління національної поліції у Львівській області. Єдиною належним чином зареєстрованою юридичною особою є саме ГУНП у Львівській області. Вказана юридична особа має свій рахунок та несе відповідальність, а також виконує свої зобов'язання та здійснює діяльність як суб'єкт владних повноважень та є розпорядником бюджетних коштів.
Отже, зважаючи на те, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , то за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейського відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції Сидора Віталія Романовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024р. - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1218324 від 10.01.2024 року, винесену поліцейським відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержантом поліції Сидором Віталієм Романовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ:40108833, адреса електронної пошти: zvernenya@lv.police.gov.ua; gupolice@lv.police.gov.ua.
Відповідач: Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 82300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6 Львівської області, адреса електронної пошти: mostyska@lv.police.gov.ua.
Відповідач: поліцейський відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції ОСОБА_2 , місце служби за адресою: 81300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6, Яворівського району Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак